Cпецпроекти

Інтерв’ю з людьми, які зазнали насильства у стосунках


Кохання і стосунки в нашій уяві – це найпрекрасніше, що може бути. Та за щасливими сумісними фото в інстаграмі і зізнаннями в коханні часто приховується насильство – не лише фізичне, а й емоційне, яке може бути не менш руйнівним. Про психологічне насильство говорять рідше, воно не вважається настільки серйозним, як фізичне чи сексуальне, але все ж його вплив ігнорувати не варто.

Згідно зі статистикою кожна п’ята жінка та кожний тринадцятий чоловік зізнаються, що пережили сексуальне насильство ще в дитинстві. Третина жінок зазнає фізичного, сексуального чи психологічного насильства з боку постійного партнера.

Ми поговорили з дівчатами, які пережили насильство в стосунках і знайшли в собі сили ці стосунки розірвати. 

Катя, 20 років

Ми познайомилися через спільних знайомих у соцмережі, згодом зустрілися вживу. Мені здалося, що він такий самий творчий, як і я, що з нас вийде класна пара. Нам подобалося почуття гумору один одного. Я так закохалася, що думала – це назавжди.

Перші три місяці були найкращими. Він мене розумів, підтримував, казав, що хоче допомогти. Вислуховував мої переживання і ніколи не казав нічого поганого на це. Потім почалися проблеми. 

Він не міг забути колишню. Я приходила до нього додому і бачила її сторінку, бачила світлини, він сам мені показував. Колись спеціально поставив на заставку фото, де вони разом лежать поруч. Я почала плакати, а він сказав, що зробив це спеціально – позлити мене.

Мені постійно здавалося, що я зайва. Він писав їй повідомлення, і я знала, що він її любить. Я була на неї схожа, і тому він був зі мною. Я казала не раз, що не можу так – коли ми зустрічаємося, а він любить не мене. Та йти насправді не хотіла – я дуже любила його тоді. А він дратувався і казав: «Якщо ти ставитимеш такі умови, ми перестанемо спілкуватися взагалі». 

Я терпіла і намагалася не казати, що мені боляче, бо він мене не любить.

Спочатку із сексом у нас було все нормально, а за рік чи два він перестав хотіти сексу взагалі. Коли я казала, що мені хочеться, він казав: «Ну, зробиш мені мінет, і тоді у нас буде секс». Я робила мінет, і сексу, звісно, не було. Так ставалося кілька разів, і мені це врешті-решт набридло. Тож потім у нас просто не було сексу.

Мої накопичені гроші лежали в нього, і він їх теж міг витрачати. Коли я намагалася ці гроші забрати, він погрожував розставанням. Я плакала, не хотіла йти і не могла їх навіть забрати. На мої ж гроші він міг купити мені подарунок – навіть той, який мені був не потрібний взагалі.

Не знаю, скільки разів я намагалася піти. Коли я, правда, збиралася вже остаточно, він мене повертав. Колись прийшов під під’їзд, почав давити на жалість, казати, що любить мене. А зранку до цього вилив на мене купу лайна, висказав все, що про мене думає – через це я піти і збиралася. І в цей же вечір, коли він намагався мене повернути, зізнався – любить і мене, і свою колишню. Я знову проковтнула образу і подумала, що нічого не можу із цим зробити, і стосунки закінчити не можу.

Був вечір, коли ми напилися. Моїх батьків вдома не було, він сам приніс вино, фактично споїв мене. І швидко пішов, сказав, що треба готуватися до сесії. Мене знудило в коридорі, коли я намагалася дійти до своєї кімнати. Він чомусь повернувся, я ледве відчинила двері. Разом почали прибирати, коли я ледве стояла на ногах. Не встигли сховати все, як прийшли мої батьки і почали кричати на нас обох. Він вибачився і майже втік. Потім написав: «Ти не можеш сама за себе відповідати, ми розстаємося».

Він постійно порівнював мене з іншими і знаходив у мені лише мінуси. Нібито всі кращі за мене, лише я така нудна, йому зі мною погано, і я ще нагадую про колишню. Казав, що у мене шизофренія, бо я мало розмовляю, що зі мною щось не так і мені треба лікуватися. І я справді думала, що я тупа і нічого сама не можу.

Іноді у нього траплялися випадки агресії: у нього навіть голос і погляд змінювалися. Він починав казати, що ніколи не любив мене, казати найгірші речі про мою зовнішність. Іноді починав кидатися речами. Раз кинув у мене стілець, а потім почав бити цим стільцем по плечах. Потім вибачався, казав, що не контролює себе в такі моменти. Я жаліла і пробачала, та ще довгий час відчувала тривожність, мені було страшно і максимально погано.

Коли ми нарешті розлучилися, я переїхала до іншого міста і там знайшла справжнє кохання. Потім він теж переїхав. Ми зустрілися, після того як довго не бачилися, і він у перший же день довів мене до сліз. Словами про те, що радий, що ми розійшлися, що він зі мною нічого б не досяг. А пізніше, коли побачив мене з хлопцем, почав зізнаватися у коханні, просити повернутися. Кілька разів навіть плакав. Коли ми з ним зустрічалися ще кілька разів, він починав лізти цілуватися, торкатися мене. Я відверталася, нагадувала, що маю хлопця. А він відповідав: «Мені боляче не тому, що ти любиш його, а тому, що ти не любиш мене більше». Досі пробує мене повернути і не розуміє, що я вже не повернусь.

Аліса, 25 років

Це були мої перші стосунки, і іноді я думаю – краще, якби їх не було. Я змогла позбутися травм, що виникли через ці стосунки, та все одно без них мені було б краще.

Ми познайомилися, коли вчилися у школі – незадовго до того як він випустився, а я закінчувала 10 клас. Почали переписуватися. Досі не можу сказати, чим він мене привабив – коли згадувала, то приходила до висновку, що лише зовнішністю. Бо спільного в нас не було нічого – ані смаків у музиці, ані вподобань у кінематографі. Ставлення до життя було теж абсолютно різним.

Стосунки почалися дуже швидко: на другому побаченні він зізнався мені в коханні, на третьому прямо сказав, що хоче зі мною переспати. Це мало б мене налякати, ну і насправді налякало, та чомусь я вчепилася за ці стосунки. Мабуть, тому що були першими. Мені здавалося, що це кохання на все життя.

Суперечки почалися дуже швидко. Ми часто сварилися через якусь фігню. Він дорікав мені моєю поведінкою, казав, що я взагалі не проявляю ініціативи, рідко кажу йому щось приємне. А мені було важко казати саме через цей постійний тиск. До сексу в нас так і не дійшло – мені було страшно, і я йому не довіряла. І зараз не розумію, як можна було взагалі продовжувати стосунки з людиною, яка вимагає у тебе сексу, каже «Я *батиму тебе у всі діри», звинувачує в тому, що його немає, просить надсилати інтимні фото і на прогулянках постійно намагається залізти в труси. 

Він розповідав спільним друзям, яка я погана і як «не даю» йому, постійно ставив у приклад пари, які вже займалися сексом. Наш спільний друг сказав: «Не дави на неї, так не має бути». На що мій тодішній хлопець відповів: «Ну тобі легко казати, ти свою щодня трахаєш».

Він міг брати мене за горло, тиснути і робити вигляд, що душить мене. Кілька разів замахувався, міг схопити за плечі і сильно трусити, сильно стискати груди – так, що було боляче. 

Мені було погано від того, що він постійно і відверто дивився на інших дівчат. Міг сказати нашій подрузі «У тебе ох*єнні цицьки», розповідати мені, яка класна та дівчина і як круто виглядає он та. При цьому коли мені хтось просто коментував фото в соцмережах, влаштовував скандали. Усе закінчувалося фразами «Ну от і йди до нього» – я, звісно, ні до кого йти не збиралася і здебільшого з цими коментаторами майже не спілкувалася – ні в реальному житті, ні в соцмережах.

Він зраджував мене двічі, просто йшов до іншої дівчини. Місяці за три після початку стосунків він одного вечора почав відповідати мені сухо та грубо. Я психанула і сказала, що ми розходимося. Він написав, що це й на краще, бо він знайшов собі нову дівчину. Я майже одразу побачила її у нього в друзях, її звали так само, як і мене. Від цього стало ще гірше. Виявилося, що вийшло майже як зі мною – він тільки познайомився з нею і майже одразу закохався. Проблема була тільки в тому, що ці стосунки він собі придумав: потім я із цією дівчиною переписувалася, і вона сказала, що вони просто спілкувалася, принаймні вона не мала до нього інтересу як до хлопця. 

Він це теж швидко зрозумів і знайшов собі іншу – знову мою тезку. 

Я кілька разів думала про суїцид, коли ми розійшлися, не могла нормально їсти, постійно плакала. Ця дівчина була з моєї школи, вона дивилася на мене вовком, коли проходила повз – так само, як і я на неї. Згодом я дізналася, скільки він бруду на мене вилив, розповідаючи їй про наші стосунки. 

Вона його кинула, і він написав мені. Так само вилив бруд на неї, сказав, що взагалі їй не довіряв. Ми якось знову зійшлися, і на якийсь момент мені здалося, що це і є щастя. А потім все почалося спочатку.

Він продовжував дивитися на інших дівчат, наводив мені у приклад ту останню колишню – вона і готувала класно, і взагалі була «хозяйствєнной», на відміну від мене, і груди в неї класні. Згодом почалися інші звинувачення: що я жахливо вдягаюся, що мій макіяж смішний, що я доросла, а виглядаю на 13 років через «підлітковий одяг» (хоча я тоді і була підлітком). Коли ми сварилися, а потім намагалися помиритися, він знову натякав, що примирення відбудеться тільки через секс. 

Він розповів, що колись, коли в нього після мене були стосунки, він хотів мене зарізати. Казав, що приходив до під’їзду з ножем, писав мені есемес, та я не відповіла. Не пам’ятаю того повідомлення взагалі – як і своїх емоцій після того, як він розповів. І розійшлися ми навіть не через це. 

Останнім днем наших стосунків був той, коли він штовхнув мене, і я вдарилася об стіну. Це було значно болючіше, ніж тоді, коли він вдавав, що душить мене. Сталося це безглуздо: ми стояли в моєму під’їзді, він вкотре розповідав мені, яке я лайно. Мені набридло це терпіти, і я його послала. Збиралася підійматися сходами до своєї квартири, він схопив мене за плечі і зі всієї сили відштовхнув, я вдарилася в стіну. У мене запаморочилося в голові. Він замахнувся на мене ще раз, я швидко почала бігти. Він схопив мене за руку, я вирвалася, і він вже не біг за мною.

Після цього я зрозуміла, що більше жодних стосунків із цією людиною я підтримувати не хочу. Мені ще якийсь час здавалося, що я його люблю. Та я пересилила себе, не відповідала на дзвінки і повідомлення. За рік він прийшов під мій під’їзд п’яний та почав благати повернутися. Від спільних знайомих я чула, що я єдина дівчина, яку він любив. Страшно уявити, як тоді він вчиняє з тими, кого ненавидить.

Карина, 27 років

Ці стосунки тривали майже три роки і досі, хоча зі мною поруч найкращий чоловік у світі, коли я ці стосунки згадую, мені стає погано. 

Познайомили нас спільні друзі. Я йому одразу сподобалася і помітила це: він робив компліменти, намагався частіше зі мною говорити. Я закохалася. Ми швидко почали жити разом, будувати плани на майбутнє. Хотіли одружитися. Він казав, що пишається, що в нього буде ідеальна дружина.

Вже скоро ідеальною він мене вважати перестав. Я постійно вислуховувала образи: що я недостатньо стараюся, що я все роблю не так, інфантильна, придираюся, мене надто багато і йому зі мною некомфортно. Звісно, були й щасливі періоди – інакше я б, напевно, пішла ще раніше. І те щастя перемежовувалося з вислуховуваннями історій, яка я погана.

Я терпіти не могла його туси з друзями, коли він напивався – не до повного вимкнення, та все одно сильно. Мене було неприємно з ним спілкуватися, коли він був п’яний. Він ставав агресивним. Коли приходив з тус і бачив, що я засмучена, кричав, обзивав, бажав мені вмерти. Я почувалася винною – мені здавалося, що він п’є через мене, що зі мною йому справді настільки погано, що він не знає, куди дітися. 

Коли мене не було вдома кілька днів, він переспав з іншою. Та дівчина сама мені написала, розповіла все чесно. Я була просто знищена, коли це повідомлення побачила, я ридала і не знала, що робити. Жити не хотілося, всі фарби з життя ніби зникли в один момент.

Він все заперечував, доводив мене до божевілля: спочатку казав, що це все неправда, потім – що я сама це повідомлення придумала (і я майже повірила). Я дізналася, що він ще зраджував мені з іншими дівчатами, іноді з нашими спільними знайомими, які продовжували мені усміхатися і вдавати, ніби нічого не було. І винною залишалася я: я його довела, я нестерпна, зі мною жити неможливо. 

Я так і не пішла тоді. Я ще довго терпіла зради, його алкогольні туси, те, що він кілька разів вдарив мене у приступі агресії. Пішла, коли просто було настільки нестерпно, що навіть вдалося пересилити страх залишитися самою. Пішла в нікуди, ні до кого – сил на нові стосунки, навіть на просто знайомства, не було взагалі. Я повернулася до батьків, та не змогла розповісти їм усе. Вони досі не знають усієї правди, не хочу їм розповідати.

Мене врятувало від порожнечі нове кохання, та до цього я доволі довго приходила в себе, відновлювалася і повертала віру собі – в те, що я чогось гідна, що я заслуговую на кохання, що зі мною все гаразд. Досі комплексую і можу заплакати, коли ті стосунки згадую. Думаю, що взагалі навіть найгірша людина у всесвіті на таке ставлення не заслуговує, ніхто не має переживати зраду і все це, що пережила я.

P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можеш, будь ласка, відповісти на кілька запитань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу з подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Чи розбираєшся ти в гендерних термінах?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: