Cпецпроекти

Фейки радянської влади та правда про аварію на ЧАЕС. Чому варто подивитися фільм «Артефакт Чорнобиля»


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

34 роки тому сталася аварія на ЧАЕС, яка зруйнувала життя мільйонів людей.

Сьогодні 60% українців не знають дати аварії на атомній електростанції. 47% – досі вірять радянським фейкам про Чорнобиль. І 92% не знають про норми радіації.

Нам довгий час бракувало інформації про Чорнобиль, натомість було чимало фейків. Бракувало вичерпного документального фільму, який розкривав би історичні таємниці та допомагав би переосмислити трагедію, що сталася 34 роки тому. І такий фільм з’явився.

До річниці аварії на ЧАЕС вийшов трейлер української документальної стрічки «Артефакт Чорнобиля» від режисера Валерія Коршунова. Фільм, знятий за підтримки Українського Культурного Фонду, заснований на нещодавно розсекречених архівах КДБ, а також культурних проєктах, присвячених Чорнобильській трагедії.

Зйомки стрічки відбувалися в Україні та США на Burning Man.

Що говорить автор фільму:

Кілька років я займаюся проблемою замовчування інформації про Чорнобильську катастрофу, і щоразу, коли я кажу, що ніхто нічого не знає, багато людей не вірить. Як це – українці не знають про Чорнобиль?

Давно не було досліджень на цю тему. Що ми знаємо про Чорнобиль? Аудиту коштів, які витратила Україна на ліквідацію наслідків, досі немає. Не ведеться «Державний Реєстр» зі списком ліквідаторів та постраждалих. Ми не рахуємо їх, не стежимо за ними, не виплачуємо їм пільги та пенсії.

Мені соромно, а вам?

Над зйомками фільму працювали майже рік: 3 континенти, 8 країн, понад 100 інтерв’ю та історії, які не можуть поміститися в одну стрічку. 

Валерій Коршунов:

У нас є офіційні свідчення та документи КДБ, де було написано, що дані про аварію треба засекретити. Так і написано – приховати дані про аварію, результати лікування, рівні радіоактивного ураження персоналу станції, що бере участь у ліквідації аварії.

Зараз ми більш обізнані щодо тих дій, які приймала влада для приховування, зокрема через документи КДБ, де ми можемо бачити стратегію замовчування за різними напрямками. Наприклад, були навіть проведені спецоперації щодо вилучення примірників ґрунту, що журналіст взяв під час поїздки міжнародних журналістів до ЧАЕС, якою керувало КДБ. Вночі йому замінили примірник, щоб його аналізи показали, що ґрунт не радіоактивний. Та такого було багато. Знаємо, які думки треба було розповідати міжнародним туристам тощо.

Також інформацію приховували від мешканців України та СРСР. Влада хотіла показувати, що в неї все під контролем. Під час параду 1-го травня були відомі рівні радіації у Києві та проаналізовані наслідки. Приховування відбулося на всіх рівнях, та потрібно зважати на наслідки приховування, у яких ми зараз живемо. Викривлення інформації, свідомі маніпуляції та чутки, які розпускала радянська влада, – все це призвело до результатів, які ми маємо. Люди досі вірять радянським фейкам про Чорнобиль: нібито алкоголь допомагає виводити радіацію з організму, про мутантів та інше. І це жахає.

Ми живемо у 21-му сторіччі, в кишені знання всього світу, а ми не пішли далі 86-го року в розумінні причин та наслідків аварії. Зараз 60% українців не знають дату аварії, а тоді точно знали, бо проблема була на часі.

Важко було розбиратися з «Дітьми Чорнобилю», з конкретними історіями людей. Коли майже вся родина померла від раку, залишився хтось один, має дітей, у них рак також, жити немає за що, у квартирі шпалери відпадають та таргани бігають. І люди живуть у жаху. Це зараз, поруч із нами.

Важко пропускати через себе, бо я не залізний. Важко, що ти спілкуєшся про стрічку в таксі, а таксист каже: вибачте, в мене тиждень тому вирізали щитоподібну залозу, ось контакт мого лікаря, він вам цікаво розповість. Важко, коли береш 20 інтерв’ю з дітьми, а вони нічого не знають про Чорнобиль, ти їм намагаєшся розповісти, а вони тобі не вірять. Важко, коли я про Чорнобиль усім розповідаю, а іноді почуваюся як божевільний, який ходить по вулиці з плакатом «Люди, покайтеся, ми всі грішні!», і від тебе цураються, бо знають, про що я буду казати. Сама тема важка.

Через пандемію коронавірусу дату виходу фільму відкладено. Стрічку планують показати на міжнародних фестивалях, а після цього презентують в Україні – вже восени цього року.

Фільм знятий за підтримки Українського Культурного Фонду, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства енергетики та захисту довкілля, Галузевого державного архіва СБУ, Національного Музею Чорнобиля, Державного агентства з керування зоною відчуження, МОО «Центр Прип’ять ком».

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: