Чому одні люди люблять обійми, а інші – ні. Справа у генетиці – кажуть вчені
Деякі люди люблять добряче пообійматися, а інші більш стримані. Учені з Університету Арізони вирішили перевірити, чи може спадковість впливати на любов людей до обіймів.
Група дослідників на чолі з професором Корі Флойдом проаналізувала 464 пари близнюків однояйцевих і ідентичних віком від 19 до 84 років. Близнюкові методи дослідження найкраще дозволяють встановити вплив генотипу та умов середовища на формування певної ознаки.
Учасникам запропонували заповнити анкети й оцінити, наскільки вони експресивні у прояві ніжних почуттів. Потім учені порівняли відповіді в кожній парі.
Згідно з висновками вчених, любов до обіймів у жінок на 45% успадкована, інші 55% – вплив навколишнього середовища (друзі, стосунки, особистий досвід). Що ж до чоловіків, то в них схильність до тактильних проявів цілком формується під впливом навколишнього середовища.
Учені пов’язують це з тим, що чоловіки загалом рідше схильні до відкритого виявлення почуттів щодо інших людей, ніж жінки, що підтверджують попередні дослідження.
«У вчених є дійсно сильне припущення, що відмінності в рівні ознак у соціальній поведінці людей, наприклад, наскільки вони балакучі, сором’язливі чи лагідні, набуті під впливом оточення », – зазначає Флойд. – Завдяки цьому дослідженню ми можемо пояснювати низку соціальних та поведінкових рис генетичною складовою».
Зокрема, люди, які більшою мірою схильні до обіймів, можуть відчувати тактильний голод під час соціального дистанціювання, підкреслюють автори дослідження.
