Cпецпроекти

Вночі музикант, вдень – урбаніст. Як київський міленіал намагається рятувати архітектуру через Telegram


Саша Вері часто грає електроніку на київських андеграундних вечірках, веде Telegram-канал про екологічну кризу і займається маркетингом у дизайн-студії Hexagon Agency. На карантині під його керівництвом у студії запустився проєкт replace, який має привернути увагу містян до київських покинутих будівель та недобудов. 

Волонтери replace розклеюють біля будинків постери з QR-кодами, які ведуть на сайт проєкту: там описані історія, труднощі та перспективи будівель. Якщо ви хочете, наприклад, повернути якісь із них до життя, кооперуєтесь у Telegram з однодумцями – їх легко знайти в коментарях під цими статями.

У проєкті описано вже десять об’єктів. З останніх, наприклад, – будинок Сікорського, садиба Мурашка і Київський лікеро-горілчаний завод №2.  

Ми поговорили із Сашею про глобальну мету його проєкту, необхідність залишатися активістом та про те, чого бракує київському урбанізмові.

Звідки взялася ідея робити ще один проєкт про урбаністику?

Їй вже два чи три роки. Мені просто потрібно звертати увагу на те, що відбувається навколо, і я вирішив, що розворушити людей може сіті-квест – нехай активізм виражається у спонтанному спостереженні того, що відбувається довкола. Люди звертають увагу на яскравий постер, сканують QR-код і залишають коментарі до функції будівель – це воно.

Ідея за цінностями була близька до Hexagon, а на карантині з’явилася можливість її реалізувати. Над проєктом працювали п’ятеро людей: я, співзасновник агентства, дизайнер, розробник і проджект-менеджер.

Тобто зараз мета проєкту не в тому, щоб оживити будівлі негайно?

Зараз головне – показати запит на зміни, описати якомога більше об’єктів, щоб потім скласти на сайті зручний маршрут за ними. Ми намагаємося писати про об’єкти не агресивно, бо ці історії часто зачіпають тему корупції і фейкових фірм. Поки зручніше просто популяризувати знання про будівлі.

Є надія, що ми залучимо людей, які зможуть вплинути на об’єкти фізично. А поки амбіцій перетворювати заброшку в умовний хоспіс з вивіскою Drived by replace x Hexagon немає – це було б супер, але я ще не найвпливовіший урбаніст.

Чому зараз усім так цікава урбаністика, як гадаєш?

Ми живемо не в найбільш гуманному місці з погляду урбанізму. Місто працює більше на машини, на швидкість. Новий урбанізм все-таки про олюднення просторів, тому, думаю, це питання комфорту, люди втомилися. Урбаністи в деякому сенсі зловживають конструктом про те, що все не дуже, давайте міняти. І це круто! Нас і середовище підштовхує до таких роздумів.

Команда проєкту розповідала журналістам, що хоче створити нову мову для архітектури Києва, поєднати минуле з теперішнім. Якою має бути ця мова?

Я можу тільки інтерпретувати, це були слова колег. За моїми відчуттями, у людей в бульбашці урбаністики і у людей поза нею немає спільної мови. Зараз в київській урбаністиці діє кастовість – кілька людей роблять висновки, іноді виносять їх у світ, але це все залишається дуже далеко від звичайної людини.

Київський мікросоціум урбаністів здається мені закритим, спроби вийти в народ з висновками не дуже переконливі, немає поля для ретрансляції ідей. Зрозуміло, що вони розростаються, хтось на пікніках розповідає про сталий розвиток – це круто. Але все ж залишається наліт світської бесіди, вона зазвичай ні до чого не призводить. 

Хотілося б прорвати цей бар’єр і показати, що урбаністи – не сектанти, а автомобілісти  – не абсолютне зло. Цього можна досягти, якщо транслювати незрозумілі речі зрозумілою мовою в доступні медіуми.

Якщо, наприклад, урбаністичні обговорення регулярно проходитимуть на Софійській площі, тоді вони вбудуються в порядок денний для всіх. А позаяк вони частіше відбуваються на фестивалях, на яких збираються переважно ті, хто вже зацікавлений урбаністикою, то комунікація не складається.

Навіщо тобі займатися проектом, який не приносить швидкого результату?

Це щось на кшталт екзистенційного виправдання. Я собі дав таку злегка неохіпі відповідь: так а шо ще робити? replace – це частина великого механізму, яка трохи запізнилася, але увімкнулася і вбудовується в порядок денний. Я бачу дофіга сенсу в тому, щоб “вбудовувати щось у щось” і не відчуваю, що роблю проєкт даремно. У 26 років взагалі страшно займатися порожніми витівками – тільки зайвий раз провокувати фрустрацію.

Як кажуть в Extinction Rebellion, для поширення ідеї потрібні близько 3% переконаних людей. Тому в малій кількості активістів немає нічого ганебного.

Як плануєш розвивати проєкт? Можливо, він вийде на всеукраїнський рівень?

Так, до нас вже звернулися активісти з Чернівців, поки домовляємось. Можливо, далі в replace ми будемо робити повільне медіа про реновації, наприклад, про те, як в закинутих будівлях з’являються клуби. 

Мені загалом небайдужий альтернативний антикапіталістичний спосіб життя, який показують люди, що займаються оживленням заброшок та недобудов. Тому хотів би розповісти і про них. 

Приєднуйтесь до replace у Telegram

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Чи знаєш ти Київ?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: