Доброчинність та вигорання. Волонтери розповідають про зворотній бік добрих справ
Дослідження Оксфордського університету доводить, що волонтерство пом’якшує стрес та сприяє поліпшенню емоційного самопочуття.
Дійсно, добрі справи підвищують впевненість у собі, допомагають розвивати соціальні навички, покращити кар’єру та навіть почуватися щасливішими та здоровішими. Однак у такої діяльності є і зворотний бік. Коли у work-life-balance протягом довгого періоду переважає лише work, вас може поглинути емоційне вигорання.
У матеріалі розповідаємо про вплив доброчинности на життя волонтерів, про особливості емоційного вигорання та як його уникнути.
Коротко про емоційне вигорання
Термін «емоційне вигорання» вперше ввів в обіг американський психіатр Герберт Фрейденберг у 1974 році. Відтоді вигорання на роботі було досліджено і діагностовано у представників різних професій і різного віку. Зараз підтверджено – «вигорання» може статися з будь-якою людиною незалежно від статі, віку і роду діяльности.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), емоційне вигорання – це синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу, пов’язаного з роботою.
Розвиток цього синдрому характерний передусім професіям системи «людина– людина», де домінує турбота про інших людей (лікарі, медичні сестри, вчителі, соціальні працівники).
У волонтерів вигорання також характеризується почуттям виснаження, підвищеною психічною віддаленістю від своєї роботи, почуттям негативізму чи цинізму та зниженням ефективности.
Такий стан може бути, коли добровольці беруть участь у волонтерській діяльності протягом довгого періоду. Люди відчувають поступове зниження їхньої залучености через психологічну та фізичну виснаженість, а постійний стресовий фон сприяє емоційній розхитаності.
Оля, волонтерка фестивалю «Арт-Плейбек. Разом»
Мій період волонтерства випав на час відновлення після розлучення. Було дуже складно, відчувала занепад сил. Саме завдяки волонтерству я отримала багато підтримки, турбуючись про інших.
У такій діяльності важливо, щоб організатор правильно та чітко пояснював систему безпеки. Коли ти умовно можеш сказати «стоп-слово», відійти вбік, попити води, попросити тебе обійняти. Або ж сказати «мені сумно, мені складно, я втомилася». Тільки коли ми сильні та наповнені, можемо дійсно дбати про інших.
Вигоріти дуже легко, якщо не звертаєш увагу на свої потреби. Відповідальність кожного волонтера – вміти правильно піклуватися про себе. Не варто забувати про сон, повноцінне харчування, сеанс терапевта та заняття спортом.
Катерина, анонімна волонтерка
Я навіть не підозрювала, що таке може статися і зі мною. Волонтерство давало мені прийняття та визнання, я відчувала, що роблю важливі справи. Та в один момент мене звільнили з основної роботи, і пошуки нової забирали всю енергію та сили. Іноді фізично я навіть не могла встати з ліжка та помити голову – тоді зрозуміла, що вигоріла. А у волонтерстві ти повинен бути в ресурсі для того, щоб його віддавати.
Результати останніх досліджень свідчать про те, що синдром, який називають вигоранням, дійсно має депресивний характер. Перманентний стрес зменшує кількість фізичної енергії. Людина погано спить, швидко втомлюється, у неї зменшується інтерес до роботи. Вона незадоволена собою та своєю роботою, і це переростає у тривогу, самотність та втрату апетиту – особливо якщо працювати без вихідних і відпустки.
Дарина, волонтерка в доброчинній організації «Від серця до серця» та соціальному проєкті NAU HACK
Я ніколи не відчувала вигорання у волонтерстві, бо щоразу усвідомлювала, що це приносить користь та радість людям. Ти відчуваєш, що долучився до створення чогось масштабного, до того ж маєш можливість відвідати івент. Однак були моменти, коли розуміла – в якійсь організації робота волонтера класна, бо про тебе теж турбуються, а десь організатори не думають про своїх волонтерів. Туди повертатися не хотілося, і я не поверталася.
Royal Dutch Medical Association лікує «вигорання» як розлад адаптації. У Нідерландах вигорання є у довідниках, а медичний персонал навчається його діагностиці та лікуванню. У 2019 році професійний синдром емоційного вигорання був включений в 11-й переглянутий варіант Міжнародної класифікації хвороб (МКБ 11).
Поради, як уникнути вигорання, від спільноти волонтерів Sterling Volonteers:
- Знайдіть для себе вільний час. Витрата часу на відпустку та відпочинок – це необхідність, яка може збалансувати ситуацію, коли вигорання наближається. Такі канікули допоможуть вам відключитися, оновитися та отримати новий погляд на те, що спричинило у вас стрес. Зробіть нарешті те, що довго відкладали. Наприклад, згадайте про купу статей або фільмів, що їх ви колись зберегли «на потім».
- Знайдіть свою спільноту. Відчуття самотности – це важливий чинник, який сприяє вигоранню. Тому мати роботу чи соціальну спільноту, до якої можна звернутися, надзвичайно важливо. Ми соціальні істоти, тому для нашого добробуту дуже важливо знаходити своїх людей, особливо у складних ситуаціях.
- Визначте свої кордони. Багато дорослих мають проблеми з використанням слова «ні». Однак ви повинні чітко розуміти свої обов’язки й зону відповідальности. Не беріть занадто багато на себе – встановлюйте кордони та говоріть відкрито, що саме ви не хотіли б робити.
- Діліться своїми почуттями з іншими. Особливо якщо вони також залучені до волонтерської діяльности. Говоріть про свої проблеми з організацією. Відкрите спілкування – серед найефективніших речей, що їх може зробити волонтерська організація, щоб уникнути вигорання та утримати волонтерів на правильному шляху.
