Cпецпроекти

Факапи, перемоги і багато-багато щастя. Куражу 5 років – згадуємо, як за цей час змінився київський благодійний проєкт


Улюбленій традиції Києва – денній вечірці та доброчинній барахолці, Куражу, – цього жовтня виповнюється 5 років. Період підготовки до святкування став приводом згадати все, що було, подякувати друзям та всім, хто був поруч. У соцмережах команда ділиться спогадами про те, як потрапили у світ Куражу, а також розповідає, що очікуватиме на святкуванні Кураж Anniversary 10–11 жовтня. 

 А спеціально для bit.ua операційна директорка Куражу Настя Лепіхова, яка була в команді майже із самого початку, розповідає про великі досягнення та великі факапи, які сталися за 5 років.

Досягнення

01/4

Переїзд на нову локацію – 19-й павільйон ВДНГ

Ох, чесно кажучи, коли ми тільки задумалися про переїзд – коліна затремтіли, у всякому разі в команди. Як би там не було, непросто йти з усталеного побуту, зрозумілих алгоритмів дій, вивчених напам’ять схем майданчиків і монтажних планів та контактів технічних служб на будь-який смак і колір. 

Однак пересилило бажання переїхати у свою домівку, де, крім нас, не буде нікого, де ми зможемо самі вирішувати, в який колір пофарбувати стіни, які кущі посадити біля входу. І – найголовніше – де ми будемо вільні робити що завгодно і розвивати свою локацію 

Переїзд був пов’язаний з купою факапів та неприємних історій, про які розповім далі. Та він безперечно зробив нас кращими, сильнішими, щасливішими. І це був дуже веселий час: ми працювали під складом на пуфах, ночами фарбували стіни в офісі, вчилися розбиратися в електриці і сантехніці.

Головним успіхом ми вважаємо те, що за нами переїхали всі наші люди Куражу! Наша відвідуваність навіть зросла з моменту переїзду, і ми щоразу танули, коли чули від друзів і гостей, що саме тут, на новій локації, наша атмосфера розкрилася на повну.

Неймовірний список артистів, який ми зібрали за ці п’ять років!

Ще у 2015-му ми і мріяти не могли, що за декілька років до нас приїдуть ті, чиї імена ми не вимовляли навіть на найсміливіших штормінгах. З плином часу ми все більше починали розуміти, що є куди рости і мріяли ще сміливіше.

Особливо ми пишаємося тим, що більшість із цих артистів давали у нас доброчинні концерти абсолютно безкоштовно, знаючи, що їхній гонорар ми витратимо на благодійні проєкти.

Ось тільки частина із цих прекрасних артистів:

Jamala, Gus Gus, Даха Браха, Alyona Alyona, Mgzavrebi, Ivan Dorn, YUKO, Sunsay, Mike Kaufman, агонія, Kyivstoner, Layah, Dennis Adu, Constantine, Alina Pash, Luna, Pur: Pur, The SHU (дует Діми і Льва Шурова), Bahroma, The Вйо, Децл, Panjabi MC.

І маленький, але вартий, щоб ним пишатися, постскриптум: у нас на Куражі був сер Елтон Джон!

01/5

Наш проєкт «Будь Любым» і золото Еффі

Одного разу Альона прийшла в офіс і вимовила улюблену фразу команди «Я все придумала!». І розповіла нам про ідею фотопроєкту «Будь Любым», яку всі підтримали і мріяли швидше реалізувати.

Це був наш перший (і поки єдиний такий серйозний) фотопроєкт, тому він був дуже непростий з погляду організації, але результат перевершив всі очікування!

Охоплення цього проєкту в мережі було нереальне. Нас підтримали іноземні медіа, до постів Альони і Куражу з фотографіями кинулися сотні людей, які залишали свої коментарі і говорили, як цей проєкт резонує з їхнім життям і як здорово, що хтось порушує тему прийняття себе.

Потім ми вирішили спробувати податися з цим проєктом на Effie, адже хотілося ще більшого розголосу такої теми. Тож трохи пізніше однієї безсонної ночі разом з нашою подругою Ксюшою ми заповнили кілька величезних анкет. І ось – після, напевно, трьох місяців очікування – Альона вже виходить на сцену за золотою статуеткою.

Ми пережили карантин!

11 березня 2020 року ми вже починали монтаж Куражу, а всі учасники, партнери та програма були готова на 100%. І того дня ми прочитали новину про те, що Київ і всю країну закривають на карантин. 

На щастя, нам вдалося уникнути неповоротних витрат – ми давно намагаємося працювати за системою постоплати. Однак почався дуже непростий час завдовжки 4 місяці: ми не знали, коли знову зможемо продовжити роботу, адже в нас не було ніякої альтернативної зайнятости.

Завдяки тому (як ми переконалися), що наша команда – Команда з великої літери, що всі прийняли ситуацію, підтримували одне одного, знаходили собі завдання, придумували онлайн-активності для нашої авдиторії, ми впорались із цим періодом і вийшли з нього ще сильніші, згуртованіші і відданіші одне одному.

Найголовніший успіх – доброчинність

Читаючи цифри, які будуть написані в цьому абзаці, ми і самі не можемо в них повірити і дивуємося, як нам це вдалося.

За 6 років ми (рахуючи барахолки The New Old, які стали початком Куражу) зібрали 28 035 033,01 гривень на доброчинність! Двадцять вісім мільйонів гривень! Це ж незбагненно! Це божевільна гордість, нереальне щастя і те, що після будь-яких факапів, карантинів, переживань надихає нас рухатися вперед і задирати планку ще вище!

У цю суму величезний внесок зробив наш доброчинний партнер – Monobank, і це окремий привід для гордости, що така нереальна компанія, такий технологічний бренд довірив нам свої можливості у зборі благодійного кешбеку і право брати участь у цій крутій колаборації, яка займається дуже важливою справою – забезпеченням українських лікарень обладнанням для допомоги передчасно народженим дітям.

А тепер починається найцікавіше, адже про факапи нашій команді говорити набагато легше, тому що згодом вони перетворюються на класні історії!

Факапи

Переїзд і злодюжки

Нагадаю – ми переїжджали з цілком укомплектованого майданчика в абсолютно нове для нас місце. Ми звикли до того, що електрику хтось весь час вмикає, вода ніколи не пропадає, а територію охороняють. Тому те, про що взагалі не подумали до переїзду, – охорона нашого нового павільйону.

І як результат – у нас за перші три тижні вкрали інструментів на десятки тисяч гривень, залізні паркани, принтер і, напевно, щось ще, що мозок вже стер з пам’яті.

Тепер ми знаємо, що охорона вкрай важлива, і навіть під час локдауну, поки ми сиділи в офісі і урізали практично всі витрати, на охороні павільйону не економили.

Circus Night Market і 33 нещастя

Влітку 2019 ми готували наймасштабніший івент за всі 4 роки – Circus Night Market. Він був найскладніший в організації, адже вперше до нас їхали виступати наші артисти мрії – Gus Gus. 

Ми з партнерами готували виступи 40 циркових артистів, витратили рекордні для нас суми на декорації, монтаж, артистів і технічне забезпечення – і хвилювалися ніби вперше.

Єдиним підрядником, якому, як не хотілося б, а ми заплатити не могли, була погода, і вона познущалася над нами, як могла. В останню добу перед івентом показала свою міць: в обід через зливи і дуже старі зливні системи у нас почало протікати ВСЕ! Ба більше, в нас вода не просто виливалася зверху вниз з усіх труб на другому і першому поверсі – вона била під тиском знизу, вибиваючи фонтаном бетонні плити прямо на тому місці, де за кілька годин мали монтувати наш партнер. 

Ми розганяли воду з даху швабрами, перемотували труби ганчірками, скотчем, мазали герметиком. І звичайно, нічого не допомагало аж до моменту, поки не закінчився дощ. 

Далі ми півночі вдесятьох тримали голими руками металеві троси, які повинні були утримувати наші нові тканини, що мали красиво розвиватися на площі.  Та вони провалили свій краш-тест, не витримавши дуже сильного вітру. 

А ще ми не вірили, що підрядник зможе добудувати дитячий майданчик, тому залишилися на ніч і чергували біля майданчика в буквальному сенсі для того, щоб він не поїхав, поки нас немає.

Та й загалом монтаж ще доробляли вранці в день івенту (добре, що того разу ми відкривались о 16-й), а на заході виникало ще з десяток проблем – на кшталт відсутности підрядника з льодом, відключення електрики та інших приємностей. 

Однак, якщо чесно, наприкінці третього дня Найт Маркету ми були такі щасливі від того, що все вдалося, що ми танцювали під Gus Gus, що циркові артисти були найкрасивіші і найталановитіші, що вже і не можемо згадати, як складно нам було в той день монтажу.

Лід і старий асфальт

Як тільки ми переїхали на ВДНГ, у списку наших мрій з’явився пункт «Новий рівний асфальт». Ми б, як панки в душі, могли б і не звертати на нього увагу, якби не відчували відповідальність перед сім’ями з дитячими візочками і перед нашими прекрасними гостями, які пересуваються на колісних кріслах, для яких ми стали одним з небагатьох місць, куди вони можуть піти і розважитися.

На жаль, інші витрати з відновлення павільйону перевищили тоді позначку кілька мільйонів, тому це питання якийсь час відкладалося.

І ось у лютому 2019 року, коли після сніжного січня почав танути шар льоду завтовшки 30 сантиметрів, який можна було зчистити, якби не кривий асфальт, ми зрозуміли – зволікати більше не вдасться.

Ми не придумали нічого кращого, крім як кинути все, попросити клінінгову службу попрацювати понаднормово, викликали на майданчик своїх хлопців і чоловіків. Поїхали в епіцентр за лопатами, відрами, ломами і криголамами та почали розбивати лід і вичерпувати воду, якої додавалося весь вечір.

Пізніше до нас приєдналися навіть учасники барахолки, які не могли пройти повз цей жах.

Врешті 10 осіб за 6 годин за допомогою всіх можливих інструментів (навіть перфоратора) змогли прибрати весь лід з підходу до головного входу в павільйон (там точно було кілька тонн льоду і води). 

Наступного дня ми з жахливою крепатурою, але дуже щасливі, зустрічали перших гостей і знали – цього разу реально зробили все можливе для класного івенту і все інше нам не страшно.

Насправді ми любимо наші факапи ніжною любов’ю і вдячні їм за те, що завдяки ним ми сильніші, досвідченіші і стійкіші психологічно, а ще ми впевнені, що вони дають нам можливість рости, розвивати нашу швидкість прийняття рішень, аналітичні здібності, навички кинутися на допомогу ближньому. І можливо, без них ми б не були там, де ми є зараз.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: