Бунтар, геній, хуліган та інтелігент: ми поговорили з представниками української культурної галузі про митця Бориса Віана
Ім’я Бориса Віана, ймовірно, не дуже відоме широкому колу українців. А дарма. Його цілком заслужено можна назвати панком від світу літератури. І йдеться не про немите волосся або розбиті музичні інструменти. Навіть навпаки, музику він занадто сильно любив, щоб ламати інструменти.
Французький письменник, перекладач, поет; музикант, художник, актор; автомобіліст, інженер, винахідник; бунтар, хуліган і жартівник; взірцевий богемний персонаж і інтелектуал до мозку кісток; друг Сартра і ворог суспільної моралі – всі ці маски доповнювали одна одну, являючи світу суперечливий, але разом з тим максимально цілісний портрет Бориса Віана.
Цього тижня в Довженко-Центрі відбувається «Віанфест» – фестиваль, присвячений 100-річчю французького митця. Ви ще встигаєте долучитися та познайомитися з його творчістю. Приміром, сьогодні та завтра (30 та 31 жовтня) відбудеться театральна вистава за сценарієм Віана «Для наших диких душ». Подробиці можна почитати тут, а онлайн трансляція буде тут.
Щоб переконати вас, що вам просто необхідно відкрити для себе всесвіт Вінана, ми попросили представників української мистецької галузі розказати, що вони думають про нього.
Переглянути цей допис в Instagram
Ольга Жук, креативна директорка Довженко-Центру
Борис Віан – один з найексацентричніших французьких письменників, музикант і винахідник, людина, яку важко осягнути за розмахом її проявів. Крім того, Віан відчутно формував повоєнне артистичне середовище, поєднував різних митців. Познайомив Майлза Девіса з Луї Малем – так з’явився неймовірний саундтрек до фільму «Ліфт на ешафот». Теревенив у нічних кафе із Жаном-Полем Сартром і Симоною де Бовуар, романтизував Сен-Жермен-де-Пре і навіть написав колонку «Хроніки брехуна» для сартрового журналу Les Temps Modernes. Саме він є автором знаменитої протестної антивоєнної пісні «Дезертир». Був героєм не одної літературної містифікації і скандалу.
Якщо ви ще з ним не знайомі, або хочете відкрити ще не відомі його інкарнації, даємо чудову нагоду. До ювілею письменника і Міжнародного дня Франкофонії, Посольство Швейцарії в Україні, Довженко-Центр, ГогольFest спільно з Французьким інститутом в Україні підготували насичену програму кінопоказів, театральний перформанс і книжкову презентацію.
Клод Вільд, Посол Швейцарії в Україні
Однак чому Швейцарія бере участь у культурних подіях тут, в Україні? І чому саме у VianFest? Насамперед тому, що це проєкт, який ми підготували спільно з двома провідними українськими культурними партнерами, яких ми особливо цінуємо: Довженко-Центром та ГогольФестом. Також тому, що цей тиждень кінематографічних, театральних та літературних подій вшановує видатного франкофонного митця Бориса Віана – автора, обдарованого численними талантами.
Кіно, театр та література представляють різні грані його творчости, в якій проявилися загальнолюдські цінності, зокрема толерантність та різноманітність. Фестиваль відбудеться в межах Франкофонії у співробітництві з Французьким Інститутом в Україні. Особливої уваги ми надаємо багатомовності, яка належить до швейцарського коріння. Повага до меншин зміцнює нашу ідентичність, формуючи єдність нашого суспільства в його різноманітності. Швейцарія підтримує Україну у важливих зусиллях реформування та трансформацій у політичній, гуманітарній, економічній та в культурній сферах відповідно до швейцарських цінностей.
Фестиваль VianFest має на меті підтримку та промоцію цих фундаментальних цінностей, закладених неординарним митцем у його численних творах, у країні, що переживає культурні потрясіння. Сьогоднішня Україна якнайкраще підходить для вшанування такого відданого та динамічного митця.
Етьєн де Понсен, Посол Франції в Україні
Борис Віан був одним із творців, чий талант мав багатогранний прояв: письменник, автор-виконавець, поет, трубач, сценарист, актор, художник, критик, інженер, перекладач. Комусь може здатися дещо кумедним той факт, що ми, дипломати, вихваляємо постать відому своєю їдкою і дотепною критикою бюрократії. Але це якраз і свідчить про силу таланту Бориса Віана, який долає будь-які кордони.
Говорячи про кордони, для Франції, вочевидь, ця дата є нагодою віддати шану автору «Шумовиння днів», і багато заходів проводяться на цього честь цього року по всій країні. Я ж щасливий тим, що маю можливість зробити внесок в увічнення пам’яті Бориса Віана поза її межами, а саме в Україні. VianFest – це нагода познайомитися із багатогранним талантом Бориса Віана. Вам, мабуть, одразу спадуть на думку романи, які зробили його відомим: я вже згадував «Шумовиння днів», але також роман «І ми знищимо всіх потворних». Його переклад українською буде представлений вам в рамках фестивалю.
Однак моїм улюбленим залишається роман «Я прийду плюнути на ваші могили». За своєю провокативною назвою, що закарбовується у пам’яті, він піднімає питання, яке, на жаль, лишається актуальним і досі: расизм, з яким треба боротися всюди і повсякчас. Вам також, можливо, відомий Борис Віан як джазовий музикант, зірка паризьких музичний клубів, в кращих традиціях Майлза Девіса або Дюка Елінгтона у Франції. Хотів би нагадати, що Борис Віан здебільшого не мав визнання і розуміння за свого життя: недостатньо картезіанець, занадто дилетант, який випередив свій час.
Борис Віан – це також історія епохи, коли у Франції існувала цензура: чи знаєте ви, що за роман «Я прийду плюнути на ваші могили» цього притягали до відповідальності, а його легендарну антивоєнну пісню «Дезертир» було заборонено в Індокитаї? Ця пісня, зрештою, мала великий успіх, адже, як виголошував в той час сам Борис Віан: ви можете заборонити пісню, але не можете перешкодити співу.
Коли я був підлітком, я слухав її на стереопрогравачі у 45 обертів. Тільки ті, кому за 45, зрозуміють про що я говорю. Я памятаю перші слова з неї: «Пане президенте, це мій лист до Вас, Ви може й прочитаєте, якщо матимете час». Мої батьки, певно, були не в захваті, що я слухаю Бориса Віана. Втім, це не завадило мені пройти військову службу кілька років по тому. Саме так, адже обов’язкова військова служба існувала у Франції аж до початку 2000-х років. Я розказую вам це також, аби нагадати всім тим, хто стикається з перешкодами у своїй творчості, про необхідність бути наполегливим і ніколи не опускати руки. Борис Віан може слугувати прикладом. За те, що не оцінять ваші сучасники, придешні покоління, можливо, будуть вам вдячні.
Андрій Курков, письменник
Один з рекордсменів світу по кількості псевдонімів, Борис Віан залишається для мене все ж одночасно і типовим, і дуже яскравим представником інтелектуальної Франції 1940–1950-х років. Мені зрозумілий його пацифізм і його любов до джазу. Це наче про нього вигадали радянську приказку «Сегодня ты играешь джаз, а завтра родину продашь!».
Він той самий «типовий» французький інтелектуал, який обстоює особливий шлях французької культури, подумки захищає її від американського впливу і сам перекладає романи Чандлера. Врешті-решт, це найкращий приклад того, як автор перетворюється на власного персонажа і як уявний персонаж американського фільму (можливо, Хічкока) помирає на прем’єрі фільму, знятого за власним романом. Усе навколо Бориса Віана і саме його життя нагадує карнавал, навіть його смерть. Хоча мені здається, що за його веселими масками ніколи не ховалася посмішка.
Мадлен Бонгард, режисерка театрального дійсвтва «Для наших диких душ»
Останніми днями життя стало таким раціональним. Щодня медіа сповіщають нас лише про цифри. Страх розповсюдився по всьому світу.
Борис Віан народився із хворобою, він із самого початку знав про ваду свого серця. Тому кожна секунда його життя мала бути наповнена сенсом залишатися на цій планеті. Він споглядав світ навколо себе: соціальний устрій, щастя людей. Він хотів насолоджуватися життям, хотів бачити його через іншу оптику та іншу раціональність. Він хотів дати видимість невидимим світам, нашій уяві, нашій поетиці. Він вірив, що чорний гумор дає нам змогу пробудитися, рости та жити радісним життям. Тому сьогодні, як ніколи раніше, важливо відкритися Борису Віану і його творчості, його запрошенню бути ширшим, ніж повсякденні новини, які говорять нам якими ми є.
Наталя Ісупова, власниця магазину goodbuyfashion
Сижу на пляже лонжерона, пью вино, считаю волны и думаю о Борисе Виане. И это самое замечательное, что со мной случилось за последнее время. Надо обязательно сказать моим девочкам, чтобы прочитали «Пену дней». Мы тогда будем лучше понимать друг друга.
