Кохання, якого не буде. Який насправді мають вигляд наречені зі шлюбних агенцій?
На світовому ринку онлайн-дейтінгу Україна має славу експортера наречених. Галузь шлюбних агенцій процвітає, але має свій темний бік. За анкетою привітної дівчини, яка шукає серйозних стосунків, може приховуватися інша людина, мета якої – виманити у клієнта якнайбільше грошей. Агенції кажуть, що кожне п’яте спілкування може закінчитися шлюбом, а колишні працівники таких компаній – що таке диво трапляється десь раз на рік.
Хто за екраном?
Якщо написати в пошуковику фразу на кшталт bride from Ukraine або Ukrainian woman, то більшість посилань вестимуть на онлайнові шлюбні агенції. Найчастіше на таких сайтах і в блогах щодо українських жінок повторюються епітети «красиві», «гарячі», «добрі», «хазяйновиті». Ви знайдете статті на зразок «Зустрічатися з українкою: за і проти», «Чому українські дівчата найкращі» тощо. Там пишуть, що українки – чудові дружини, тож варто познайомитись з ними онлайн, щоб знайти своє сімейне щастя.
А що насправді?
На початку року видання MC Today опублікувало розповідь своєї читачки про роботу перекладачкою у «шлюбній агенції». Її завдання полягало в тому, щоб видавати себе за жінок, чиї анкети були розміщені на сайті, і виманювати зі співрозмовників якнайбільше грошей.
Кожне повідомлення на сайті для чоловіка коштувало 5 центів. Якщо дівчина прикріплювала до листа фото або відео і чоловік його відкривав, то він платив 50 центів за фото і 2,5 долари за відео. Головним завданням перекладачок було заохотити якомога більше чоловіків до розмови, зробити їх постійними клієнтами і мотивувати дивитися все фото та відео, що їм надсилають. Хороший «перекладач» міг заробити агентству до 800 доларів за день. Крім того, чоловіки надсилали подарунки своїм співрозмовницям – часто навіть не підозрюючи, що позмінно з ними переписуються кілька різних людей.
За словами героїні статті, найбільше писали самотні і нещасні в особистому житті люди, яким просто хотілося повірити в певний особливий «духовний зв’язок».
До речі, зовсім не обов’язково повідомлення у відповідь на листи чоловікові-іноземцю писатиме жінка. Ще у 2016 році одеське видання «Маяк» опублікувало сповідь чоловіка, який працював перекладачем і видавав себе за жінок на сайті знайомств онлайн. За його словами, одна сесія онлайн-спілкування обходилася чоловікам у 120-150 доларів, а перекладач заробляв 1 долар за 10-15 повідомлень.
Найбільше серед клієнтів американців та японців, європейців менше, і вони обережніші. Якщо доходило до реальних зустрічей, то на них відправляли дівчину з фотографії та перекладачку.
За словами героя статті, ті часто водять іноземців у певні заклади за «відкати» – ресторан завищує ціну для іноземця і ділить винагороду з дівчатами. Реальні шлюби в таких агенціях трапляються після онлайн-переписок десь раз на рік, зазначає співрозмовник видання.
Як розповіли нам в Daisy International Marriage Agency, до весілля доходить одне з п’яти знайомств українок з іноземцями, а щоб не допустити шахрайств, шлюбні агенції складають чорні списки.
Історія обманів
Видання «Фокус» описує одну з популярних схем шлюбних аферистів «наречена, яка втекла». Спочатку жінка (хоча в цій ролі цілком міг би бути і чоловік) ретельно вивчає потенційну жертву, максимально намагається сподобатися і всіляко створює відчуття, що пара має бути нерозлучною.
Коли аферист/аферистка отримують бажану пропозицію руки та серця, починають планувати весілля, прискіпливо підбираючи кожну деталь. Звісно, що за все – залу, музикантів, ведучих, квіти, сервірування столу та меню, костюми наречених – потрібно внести передплату, зазвичай готівкою.
Щойно всі приготування завершені, а кошти внесені – об’єкт кохання зникає у невідомому напрямку. Згодом виявляється, що для іноземця були створені «потьомкінські села» (орендована на нетривалий термін квартира, вигадане навчання в університеті, підставні підрядники для організації весілля). Або й справжні підрядники можуть повернути фейковим нареченому/нареченій передоплату, бо не знають, що сталося.
2011 року американські медіа облетіла історія 53-річного Кері Долего з Аризони. Екскандидат у губернатори штату Аризона приїхав до України зустрітися із чернівчанкою Юлією, з якою переписувався на сайті знайомств. У нього заблокували картку й закінчилися гроші, тому кілька днів американець ночував на вокзалі в Чернівцях, де захворів на пневмонію. Сама Юлія заявила, що нічого не знає про Кері, і хтось листувався з ним від її імені.
У 2014 репортер The Guardian Шон Вокер поїхав дослідити бізнес шлюбних агенцій до Одеси. Він написав про це репортаж, а згодом і книгу Odessa Dreams: The Dark Heart of Ukraine’s Online Marriage Industry («Одеські мрії: темне серце української шлюбної онлайн-індустрії»).
Журналіст зв’язався з агенцією Anastasia International і поїхав у тур разом з 29 іншими чоловіками, які шукали українських дружин. Там були переважно американці, але також італійці, британці й араби. Жоден з них не повернувся з тієї поїздки з позитивним результатом, тобто не почав тривалі романтичні стосунки з українською нареченою, ба більше – дехто повернувся без грошей та став жертвою «емоційної експлуатації».
І це лише кілька гучних випадків, які потрапили в поле зору медіа. Насправді ж їх набагато більше. На виставці про безпеку в інтернеті Data CTRL Centre є експонат з низкою таких історій – від комічних до трагічних. Вкрай рідко результатом роботи онлайн-агенції стає «і жили вони довго і щасливо». Для студентів це спосіб підзаробити, а для а для власників – великий бізнес, що процвітає.
Авторка – Алла Кошляк
