20 сторіччя та анімація: топ 5 фільмів зі спецефектами
Днем народження кіно вважають 28 грудня 1896 року. Тоді в паризькому кафе на бульварі Капуцинів показували перший у світі короткометражний фільм «Прибуття потягу на вокзал Ла Сьота».
Відтоді кінематограф зазнав значних змін: німе кіно стало звуковим, чорно-біле − кольоровим, а плівкове − цифровим. Сьогодні спецефекти популярні в кіно та звичайні для глядачів.
Проте перші фільми з комп’ютерною графікою дивували сто років тому та продовжують перехоплювати подих зараз. Сьогодні розглядаємо топ 5 фільмів зі спецефектами, які були зняті у 20 сторіччі.
Кінг-Конг, 1933
Глядачі кіно ніколи не бачили нічого подібного до виходу цього фільму. На той час «Кінг-Конг» дійсно був головним досягненням − як у спецефектах, так і загалом у створенні фільмів.
Доісторичні істоти, що населяють острів Черепа, ожили завдяки застосуванню стоп-анімації Віллісом О’Браєном та його помічником аніматором Баззом Гібсоном. Спеціалісти створили деталізовані ефекти лялькової анімації (stop motion), художнє маскування, рірпроєкцію та мініатюри − і це ще до початку цифрової ери.
Завдяки технікам були створені такі величні сцени, як коли Кінг-Конг бився з Тиранозавром Рексом та боровся з армадою літаків у фіналі.
Найскладнішим завданням для екіпажу було створити правдоподібну взаємодію кадрів у реальному часі з окремо знятою ляльковою анімацією. Для того щоб вставити маріонеток-динозаврів у сцени із живими акторами, аніматори використали процес Даннінга та Вільямса (одночасне поєднання двох смуг різної плівки).
Багдадський злодій, 1940
Фентезійний фільм, знятий 1940 року за мотивами казок «Тисяча й одна ніч», містить такі спецефекти, які були справді неймовірними свого часу.
Аніматори створили чарівний килим, що літає, шестирукого механічного вбивцю, іграшкового коня, битву з гігантським павуком у його величезній павутині та джина, який незмірно росте, коли його випускають з крихітної пляшки.
1941-го фільм виграв премію «Оскар» у трьох номінаціях: «За найкращі візуальні ефекти», «За нйкращу роботу художника» та «За найкращу операторську роботу». Аніматори використали у фільмі такі спецефекти, як лялькова анімація та класична анімації мультфільмів.
Це також був один з перших фільмів, в якому використали нові на той час технології техніколор (тонування чорно-білого зображення) та хромакей (коли актори виступають перед екраном, а тло вставляється на етапі постпродакшену).
Заборонена планета, 1956
1950-ті стали плодовитим періодом для розквіту науково-фантастичних фільмів та спецефектів.
Фільм «Заборонена планета» режисера Фреда Вілкокса був знятий за мотивами шекспірівської п’єси «Буря» та став першим науково-фантастичним фільмом, створеним у широкоекранній системі CinemaScope.
Фільм знімався в приміщенні, всі зовнішні сцени планети Altair IV були змодельовані за допомогою декорацій, візуальних ефектів та техніки художнього маскування. За допомогою спецефектів аніматори створили мініатюри космічного корабля, мальовничі картини зі звуковими сценами, нічну атаку літальних тарілок та все середовище планети.
Музичний супровід до фільму весь складається з електронних треків.
Команда була номінована на премію «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Аніматори стрічки орієнтувалися на фільми «День, коли Земля зупинилась» (1951), «Чудовисько з глибини двадцять тисяч сажнів» (1953), «Війна світів» (1953), «Вони!» (1954), «Ґодзілла» (1954). Та «Заборонена планета» стала найінноваційнішою серед класики наукової фантастики.
Мері Поппінс, 1964
«Мері Поппінс» став першим у своєму жанрі фільмом, який поєднав реальне життя з мультфільмом. Актори стрічки співали і танцювали з анімаційними пінгвінами та поні.
Техніка спецефектів, що використовується у фільмі для поєднання живих людей з анімованими персонажами та тлом, називалася натрієвим екраном (або парою натрію). Це була нова на той час матова система, подібна до сучасного хромакею.
Фільм виграв премію за найкращі спеціальні візуальні ефекти та став єдиним фільмом Діснея, який за життя був номінований за найкращий фільм у премії «Оскар».
Космічна одіссея 2001 року, 1968
Фільм «Космічна одіссея 2001 року» режисера Стенлі Кубрика − шедевр, який не датується часом і продовжує залишатися одним з найреалістичніших відображень космічних подорожей.
Кубрік та його команда використовували такі спецефекти:
- мініатюрні моделі космічних кораблів;
- керовані камери попереднього руху з ручним керуванням;
- рірпроєкцію для відображення відеодисплеїв та моніторів;
- повнорозмірний реквізит, наприклад, 30-тонне обертальне колесо огляду;
- примітивний тип «Go-Motion» для відображення багатьох космічних середовищ.
Фільм отримав премію «Оскар» за найкращі спеціальні візуальні ефекти.
