Cпецпроєкти

Увімкни ностальгію! Підбірка сучасних комп’ютерних ігор у стилі ретро від геймерів нашої редакції


Чи пам’ятаєте ви консольні ігри дитинства? А те, наскільки вони були важкими? Геймерам 90-х доводилося визубрювати рівні Super Contra и Contra Hard Corps, пітніти в Mega Man, страждати в Battletoads та витрачати увесь вільний час, проходячи Chip’n’Dale. 

Сучасні розробники комп’ютерних ігор все частіше звертаються до минулого, щоб подарувати геймерам втрачену насолоду. А тому ми підготували підбірку хардкорних ігор, виконаних у ретростилі безтурботних часів.  

Huntdown

Huntdown від Easy Trigger Games – це вдалий омаж на відому багатьом геймерам 90-х «біжи та стріляй» аркаду Contra від студії Konami. Розробники не намагалися зробити точнісіньку копію Contra для сучасних платформ. І це не мало б сенсу, оскільки величезна кількість емуляторів дозволяє доторкнутися до оригіналу, який випустили в 1987 році для NES. 

Easy Trigger Games бажали створити щось своє, але водночас використати знайому ігрову механіку та полоскотати ностальгію гравців. Піксельна графіка,  сінтвейв та спинномозковий геймплей. Ворогів багато, а наприкінці кожного рівня на тебе чекає бос, у боротьбі з яким доведеться не один раз померти, щоб виробити необхідну тактику.

Ми обираємо одного з трьох мисливців за головами – Анну Конду, Джона Сойєра чи Косаря, – які мають подолати злочинність там, де не може впоратися держава. Кожен з них володіє унікальною зброєю та навичками, які змінюють темп та підходи до гри. Крім того, арсенал можна доповнити або замінити за допомогою луту. 

Новачків Huntdown бере за руку та інтуїтивно проводить по всіх нюансах механіки. При цьому система підказок не схожа на набридливу няню. Хутчіше вбивати розбійників, з усім іншим розберемося на місці. Гравець самостійно має зрозуміти, як діяти в тій чи тій ситуації. Ворогів побільшало? Можливо, скоро ми зустрінемося з босом, а тому варто притримати кілька гранат або спецприйомів. Оточують з усіх боків? Використовуй укриття та бий у найближчому бою. Добре вивчай оточення і ти точно знайдеш, що підірвати та як відшукати потужну гармату. 

Усі рівні детально пророблені, а тому погляд постійно чіпляється за антураж міста: розфарбовані стіни, розбиті вітрини магазинів, спалені автомобілі, газети, що літають у повітрі, та інше. Помітно, що розробники з любов’ю відтворювали атмосферу кінофільмів зі Шварценеггером, Джекі Чаном та Дольфом Лундгреном.

Звичайно, що Huntdown не рясніє продуманим сюжетом та цікавими діалогами. Ця гра — одна величезна пародія на культуру 80-90-х. Її основне завдання – веселити, при чому гумор тут не перевантажує, він збалансований. Водночас гравець його часто не помічає, оскільки його постійно тримають у напрузі. Кожен левел – це нескінченна динаміка, ти не маєш часу перепочити, а інколи хардкорність босів та кількість різноманітних ворогів на квадратний метр змушує нервувати. Словом, це саме те, за що так полюбилася Contra свого часу.

Blasphemous

У нашому топі не обійшлося без метроідванії. Цей жанр є симбіозом ігрових механік та геймплеїв ігор Metroid та Castlevania. Головний герой блукає по величезній території. Доступ до деяких її частин перекривають  «бар’єри», подолати які можливо тільки прокачавши здатності персонажа, або отримавши спеціальний інвентар. Гравець може ходити по відвіданим раніше місцям, десятки разів повертатися на одні і ті ж самі локації, знову зустрічаючи воскреслих ворогів на своїх місцях.

Хто грав у загадані двовимірні платформери, пам’ятає їхню гнітючу атмосферу, особливо Metroid. Розробники із The Game Kitchen вирішили зробити Blasphemous максимально моторошним та депресивним. Перші кадри, коли хрестоносець Покаянець з Братства мовчазної скорботи надягає капірот, наповнений кров’ю, а довкола нього лежать трупи, вже свідчить про те, що нічого доброго не чекай у цьому світі.

Усі події відбуваються у вигаданій країні Кустодії, яка постраждала від Чуда. Люди помирають від хвороб, перетворюються на потворних демонів, а місцини довкола ніби намальовані Ієронімом Босхом. Керує Кустодією Ескрібар, який ховає артефакт Колиску скорботи, що може зупинити вплив Чуда на світ. Його ми й мусимо знайти. Щоб дістатися Екскрібара, необхідно здійснити Три приниження, тобто розправитися з гігантськими босами з потойбіччя. 

Перше, на що звертаєш увагу у Blasphemous – на піксель-арт. Відчувається ретроестетика, але доволі помітні й сучасні підходи до анімації. Завдяки цьому кожна локація стає витвором мистецтва.  Засніжені гори утримують упирів, що застигли під кригою. Настінні скульптури намагаються вас схопити. У бібліотеці є плаваючі голови та застарілі чоловіки, які кидають у вас величезні фоліанти. У монастирі мешкають різноманітні лиходії, одягнені в релігійне вбрання, зокрема ті, хто гойдає прикрашений металевий контейнер. З під його кришки стирчать кінцівки. Кров з ворогів ллється рікою, а тіло легко шматується на частини.

Бої в Blasphemous спочатку здаються захопливими. Ти вивчаєш супротивника, його вміння, вчишся ухилятися та блокувати атаки, щоб потім вбивчо вдарити. Однак згодом усі ці дії стають доволі роботизованими, а розкусити прийоми нового ворога і знайти «вікно» для парирування стає дедалі легше. Складність залишається така ж висока, а тому багато разів повторювати монотонні дії стає нудно. Особливо коли тобі необхідно знову і знову відвідувати знайомі локації.

Blasphemous серед своїх колег – Hollow Knight чи Owlboy – не може подарувати гравцю новий досвід. Водночас гра заслуговує уваги своєю історією, продуманими персонажами та монстрами. Вона спонукає вивчати лор, цікавитися фанатськими теорія та інтерпретувати побачене з теологічних позицій.

Xeno Crisis

«Двопальцевий шутер» виявився багаторічним популярним жанром, особливо для власників мобільних девайсів. Першопрохідцем була аркадна гра Robotron: 2084, випущена в 1982 році. Гравець має очистити локації від ворожих хвиль, керуючи лівим стіком для переміщення персонажа, а правим – щоб обрати напрям вогню. Подібні ігри полюбилися геймерами через простоту управління, до якої не потрібно звикати. Сюжету майже немає, але є можливість весело провести час з друзями.

Як ви здогадалися, Xeno Crisis – яскравий представник цього жанру. Невеличка компанія розробників з Британії Bitmap Bureau віддала грі часточку своєї душі. Проєкт з’явився на Kickstarter у 2018 році та зміг зібрати необхідну суму за 40 годин. Xeno Crisis випустили на різноманітних платформах, також гіки можуть придбати картриджи для Sega Mega Drive.

Гравцю доступні два рівні складности: легкий та жорстокий. Останній запускається автоматично. Зміна цих рівнів фактично не має особливого значення, проходити локації надзвичайно складно.

Ви граєте за морського піхотинця на науково-дослідній базі, яку заполонили прибульці. У вашому розпорядженні є штурмова гвинтівка, гранати та кулаки. Кількість патронів обмежена і це відрізняє Xeno Crisis від побратимів. Не встиг схопити ящик з кулями, то рахуй останні секунди життя. При чому кількість респаунів також обмежена. Допустив помилку і починай усе спочатку.

Якщо ви вважаєте, що зможете вивчити рівні, то мусимо вас розчарувати. Усі вони генеруються процедурно – одна з небагатьох поступок, зроблених сучасному ігровому дизайну в чітко ретроароматизованому досвіді. Боси в цій грі – справжнє страждання. Перемогти їх з першого разу майже нереально.

Інколи Xeno Crisis спонукає розтрощити геймпад та приставку. Проте можна сказати точно – ця гра подарує вам незабутній досвід.

Valfaris

Valfaris сподобається тим, хто полюбляє heavy metal, пов’язану з ним естетику 80-х та творчість Ганса Гігера. Студія Steel Mantis взяла за основу Slain: Back from Hell 2016 року (також вартує уваги) та помістила її у футуристичний світ. 

Ви граєте за такого собі техновікінга в червоних обладунках, що збирається вбити свого батька, який, очевидно, спустошив його рідний світ. Здійснити помсту йому допомагає штучний інтелект та величезний арсенал зброї різної потужности, яку можна модифікувати. Кожна сцена має свій візуальний характер. Технології змішуються із живою плоттю, прибульці створюють потворні екосистеми з химерними рослинами та створіннями, а все це доповнює саундтрек у стилі speed metal. Всесвіт Valfaris – це суцільна гіперболізація у дусі «Метабаронів» Алехандро Ходоровські. 

Різноманітних ворогів тут дійсно багато. На початкових рівнях вони не завдадуть багато клопотів, але далі ваші навички бігу та стрільби будуть перевірені на 100%. 

Valfaris заставляє гравця вмикати мозок та експериментувати зі зброєю. Ви почнете з пістолета дальньої дії, енергетичного меча та щита. Щит може блокувати більшість атак, а при правильному використанні може навіть ловити снаряди і відправляти їх назад до ворогів. Меч потужний і корисний на близькій відстані, але він також служить способом перезарядки лічильника, що живить ваш щит. Пістолет має необмежену кількість патронів, але не такий потужний, як ваша холодна зброя.

Далі ви зможете знайти потужніші гвинтівки та кулемети. Усі вони модифікуються за допомогою металу крови. У грі цікаво реалізована push / pull механіка. Ви можете не використовувати чекпоїнти і обмінювати отримані бали на покращення характеристик арсеналу. Водночас Valfaris – це доволі складна пригода, а тому «економія» може вилізти боком під час зустрічі з черговим босом, до якого дістатися – ще той челендж. 

Єдиною проблемою Valfaris є неможливість пройти вибірково деякі рівні після закінчення гри, бо через турборежим можна легко пропустити секрети.

Автор: Шерман Дрозд

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: