Спецпроєкти

«Головне, щоб усіх все влаштовувало»: кого кохають, з ким кохаються та що собі думають ті, хто живе у відкритому шлюбі


Про поліаморні стосунки поступово починають говорити. Не тому що це якийсь новомодний тренд, а можливо, тому що настав момент — суспільство готове до діалогу. Певні постулати, за якими ми живемо, формувалися не одне десятиріччя, а тому нині ідея про «легітимність» подружніх зрад може когось лякати.

Катя та Єгор — офіційно подружжя вже протягом чотирьох років. У них відкритий шлюб. Це форма стосунків, де кожен з партнерів може вільно зустрічатися, закохуватися та займатися сексом з будь-ким іншим. Їх влаштовує все і вони мають доволі щасливий вигляд, а ще планують прожити разом до старости та, можливо, народити дітей.

Ми поговорили з Катею та Єгором про все, що б ви хотіли дізнатися, але соромилися спитати.

Про знайомство

Катя: Ми познайомились у школі — з дев’ятого класу навчалися в одному класі. В одинадцятому ми стали кращими друзями, часто гуляли. Коли обирали універ, вступили у столичні виші, переїхали до Києва. Буквально за тиждень після переїзду почали зустрічатися. На той момент ми не те щоб про відкриті стосунки – ми про стосунки взагалі не дуже багато знали.

Єгор: Пам’ятаю, як після пар ми до ночі гуляли містом, якось навіть зустріли ранок з пляшкою вина біля Арки Дружби народів. В один момент ми зрозуміли, що стали близькими, і почали зустрічатися.

Згодом почали жити разом, за два роки від початку стосунків одружилися. На першу річницю шлюбу раптом зрозуміли, що це все серйозно: ми майже не сваримося і, схоже, розходитися не плануємо. А нам лише 21 і 19 років.

Взагалі ми доволі активні і намагаємося жити цікавим життям, тому думка, що, крім одне одного, в нас не буде жодних партнерів, змусила замислитись.

Емоційно я не відчував, що мені хочеться когось ще. У моїй голові був чіткий стереотип, що якщо я вже одружився, то потрібно бути тільки з дружиною. Я думав – якщо це так працює, то нехай так і буде. Водночас наші стосунки були доволі адекватними, тобто ми розуміли, що нам можуть здаватися цікавими або гарними інші люди: спокійно могли поділитися, що бачили гарненьку офіціантку або хлопця в метро. Ми довіряли одне одному, тому не сумнівалися, що на цих словах все і закінчиться.
Однак Катя періодично говорила, що їй не хочеться, щоб на словах усе закінчувалося. Я теж відчував це обмеження, але вважав, що так правильно і виходу немає: або наші стосунки, або інші люди.

Катя: Ця розмова вперше відбулася під вінішко. Ми багато разів надалі говорили про це. Ініціатором була я, тому що на той момент ми вже зустрічалися три роки, жили разом, у нас все чудово складалося. У мене і тоді було, і зараз є чітке відчуття, що це — та людина, з якою я проведу все життя: у нас спільні цілі, спільні цінності, ми дуже один одному довіряємо, можемо одне на одного покластися. Проте мене турбувало, що якщо я буду з цією людиною все життя, то це останній член, який я коли-небудь побачу.

Мені хотілося романтики, новизни, гострих відчуттів. Спочатку розмова дійшла до «а що, якщо я з іншою дівчинкою спробую, він був би не проти?». Потім до того, що можна скачати собі тіндер, потім – що «тільки один раз зустрітися і то заради сексу. І все – жодних там «цих самих», ну зрозуміло, що ця модель потім трансформувалася.

Єгор: Катя — дуже творча людина, тому в якийсь момент запропонувала зберегти наші стосунки і дозволити собі ближче знайомитися з іншими людьми. Мені знадобилося десь два місяці, щоб наважитися спробувати. Тобто на початку я не відчував, що мені цього хочеться, скрепи в моїй голові пручалися. Та я вирішив, що краще спробувати і зрозуміти, чи подобається мені такий формат, аніж відразу сказати «ні».
Дійсно, на початку ініціативу проявила дружина, а я про такий формат навіть не замислювався. Це був просто прояв моєї консервативности та її відкритости до нового. Нині ситуація інша – ми обоє насолоджуємося стосунками з іншими партнерами, і жоден не відчуває, що його тягнуть кудись, куди він не хоче.

Про сенси і значення

Єгор: Після трьох років досвіду відкритих стосунків я розумію, що це було прекрасне рішення. По-перше, це дуже чесно. Легко бути найкращим для людини, коли ти в неї один, а от якщо в неї є з чим порівнювати, то ти і сам починаєш більше старатися. Тому відкриті стосунки не тільки не руйнують шлюб, а навпаки – роблять його емоційнішим, що тільки на користь.

По-друге, такий формат відкриває двері для безлічі цікавих історій і людей у твоєму житті. І це не просто цікаво, але й корисно, бо ти отримуєш дуже широкий досвід у спілкуванні з людьми з різними характерами, інтересами, вподобаннями в сексі.

Ну і по-третє, багато подружніх пар розпадається через зради, а ми це питання вже вирішили, і я вважаю, що ми молодці.

Катя: Це припинило бути чимось незвичайним. Я спокійно можу сказати про це в компанії або на роботі. Буває таке, що я сиджу в кафе за руку з хлопцем, і підходить якийсь мій колега, який знає мого чоловіка. У мене це не викликає хвилювання або особливого дисонансу. Просто частина мого життя, як робота, яку я обираю, або рішення завести котів.

У такому форматі я не брешу собі, не стримую себе від того, що я хочу робити, не дотримуюся чиєїсь чужої моралі. Мені в цьому правильно, зрозуміло, логічно, я відчуваю себе собою.

Ще мені важливо сказати – ми не супертеоретики цього всього. Ми дуже не любимо слово «поліаморні». Не знаю чому, просто воно якесь некомфортне. Навіть слова «партнер», «партнерка» рідко використовуємо. Ми сприймаємо їх як живих людей, тому і називаємо на ім’я. Тобто при знайомстві ми не кажемо «знайомтеся, це мій хлопець/ моя дівчина», натомість ми кажемо «знайомтеся, це Саша/ Маша тощо».

Загалом нам не подобаються конструкти на кшталт називати когось основним, когось другорядним. Ми доволі багато рефлексуємо і періодично переглядаємо статуси у своїх різних стосунках: хто ми одне одному, що ми одне від одного очікуємо.

Про інших партнерів

Єгор: Якщо я знайомлюся з людиною і планую не просто дружити, то в перші ж п’ять хвилин знайомства кажу, що одружений, але у відкритих стосунках, і питаю, як людина до цього ставиться. Трапляються люди, які щось подібне пробували – з такими легше і цікавіше. Багато хто продовжує спілкування, вважаючи, що всі наслідки на моїй совісті, часто запитують, як це працює, а чи не ревнуємо ми.

Звичайно, для когось це зовсім неприйнятно. Тоді ми не переходимо межу «просто знайомих». Однак скажу чесно: таких людей дуже небагато. Я очікував, буде більше.
Багато знайомств відбуваються через тіндер, а в мене там в описі одразу написано про відкритий шлюб, тому ті, з ким ми метчимось, знають, на що йдуть.

Катя: Зазвичай, коли знайомлюся з кимось, завжди кажу, що заміжня. Це той факт, з яким мене потрібно сприймати. Реагують не на те, що я у відкритих стосунках, а на заміжжя, бо мені 23, а чоловікові 24. Ми в жовтні відсвяткували 4 роки після весілля, і всіх дивує радше те, що ми одружені, ніж формат особистого життя.

Єгор: Здебільшого для мене це — партнери для сексу, з якими тобі цікаво і просто проводити час: піти на вечірку чи кіно або всю ніч розмовляти про життя. З кимось стосунки можуть перерости в більш романтичні або закоханість. І я не бачу в цьому проблеми, бо закоханість і кохання — різні речі. Я кохаю свою дружину, планую дім, машину і провести з нею старість, та це не заважає мені у якийсь період відчувати закоханість, яскравий палкий емоційний потяг, який за кілька місяців все одно згасатиме. Тобто це про різні періоди стосунків.

У різних парах це може набувати різної форми, але особисто для мене дружина залишається в центрі. Я не думаю, що можу мати декілька рівнозначних стосунків, бо якщо уявити, що о другій ночі у твоєї дружини та дівчини одночасно заболить голова, то ти точно знаєш, до кого з них поїдеш із пігулками. Плануючи зустріч із дівчиною та вечір з дружиною, я однаково враховую плани обидвох. Це про компроміс.

Катя: Є різні люди, різні історії. Іноді це просто секс, іноді — разова історія, іноді — короткострокова, іноді – доволі тривала, але не пов’язана з емоціями, наприклад. У мене є друг, з яким ми саме друзі. Між нами немає романтичного потягу, але іноді буває секс. Є інші історії, в які я пірнала і емоційно, і романтично. Тому це залежить від ситуації, від людини.

Наприклад, ми майже два роки жили утрьох: я, мій чоловік і наш хлопець. Це були стосунки саме на трьох, і тоді вони були вдвох для мене рівні. В інші історіях, як правило, основний партнер залишається основним партнером, а інші потихеньку займають свою нішу.

Про знайомства з партнерами/-ками одне одного

Катя: Ми розповідаємо одне одному, хто, з ким і коли спить. Це важливо для корегування планів: хто ночує вдома, хто не ночує вдома, хто кудись йде або, навпаки, хоче когось запросити. Нам важливо знати, що відбувається одне в одного, тобто ми не приходимо з побачення і не розповідаємо щось на кшталт «ось ми зустрілися, випили кави, пройшлися, поговорили про це, про це, про це, потім поїхали додому, зайнялися сексом ось в цій, ось в цій і ось в цій позах, а потім пішли на кухню ще топтати серед ночі моцарелку з помідором». Але загальна якась інформація, що у кого відбувається, є, і іноді ми ділимося одне з одним переживаннями.

Єгор: Це як поцікавитись, як минув її день. Ти ж емоційно вболіваєш за приємні речі у житті твоєї половинки, запитуєш, чи все добре на роботі та як вони погуляли з подружками. Для мене так само нормально цікавитись, як вона провела час з іншим партнером, чи все в них добре тощо. І навпаки, для мене зустріч з іншим партнером – це щось емоційне і, коли я повертаюся додому, мені самому хочеться цим поділитися.

Питання знайомства більше залежить від третьої людини, бо ми завжди відкриті до нього. У нас дуже схожий смак на людей, тому мені точно буде цікаво поспілкуватися з людиною, яка здалася цікавою моїй дружині. З одного такого знайомства в нас почалися стосунки втрьох, і ми навіть жили разом якийсь час. А буває і навпаки: партнеру моєї дружини комфортніше не бачитись зі мною, і ми поважаємо його думку.

Катя: Був один смішний випадок. Єгор якось прийшов з побачення та сказав, що дівчинка, з якою він познайомився, передавала мені вітання. З’ясувалося, що я з нею колись листувалася в тіндері. Ми з цього приводу посміялися. Згодом ми з нею зустрілися вже втрьох випити сидру. Виявилося, що в той день, коли Єгор був з нею на побаченні і не ночував удома, я ночувала вдома у її колишнього начальника. Ось така круговерть партнерів.

Про особливі умови

Катя: Немає додаткових умов, але секс з партнерами і з партнерками та й одне з одним завжди тільки в презервативі. Це опція за замовчуванням. Ми періодично обмінюємося аналізами, і якщо раптом у когось десь щось виявлять, то всі один одному про це говорять і йдуть перевірятися. Хоча за логікою ми не можемо звинуватити в цьому одне одного, бо відповідально підходимо до сексу.

Умов про відсутність романтичних стосунків на стороні немає – кожен має право відчувати те, що відчуває. Можуть бути якісь штуки на кшталт «мені б було некомфортно, щоб ти на два тижні з кимось поїхала кудись відпочивати, хоча ми з тобою давно нікуди не вибиралися», та це все обговорювані речі.

Єгор: Мабуть, єдине правило — це домовлятися. Тобто перепитувати, чи всім буде комфортно, якщо я з дівчиною піду на вечірку, де ми можемо зустрітися з дружиною та її хлопцем, або чи буде комфортно мені, якщо дружина поїде зі своїм хлопцем в інше місто на вихідні, або чи буде комфортно дружині, якщо в мене буде щось з її колегою тощо. У кожній парі важливо піклуватися про почуття партнера, а в нашому випадку таких пар більше, тому із цим треба бути обережнішими.

Про ревнощі

Єгор: На початку було багато ревнощів і від мене і від дружини — це нормально. Ми з’ясовували, чому саме це відчуваємо в кожному конкретному випадку. Ввели у побут слово «ексклюзивність» і домовлялися, що саме нам важливо робити тільки вдвох, наприклад, зустріти Новий рік чи сходити на прем’єру якогось фільму.

Ревнощі виникають, бо тобі здається, що любов — це якийсь обмежений ресурс, і якщо її віддали десь там, то тобі її залишиться менше. А це виявилося зовсім не так. Повертаючись додому від іншого партнера, я не відчуваю менше любови до своєї дружини, і вірю – з її боку це так само працює. Та все одно ми домовилися частіше говорити одне одному про свої почуття – про всяк випадок.

Катя: Я відчувала ревнощі, але не до чоловіка, а до інших людей. Тому що в тих стосунках, які ми маємо, я абсолютно впевнена. Ревнувати можна людину, яку ти боїшся втратити: ти його ревнуєш, бо боїшся, що він провів час з кимось іншим і менше зацікавлений у тобі.

З чоловіком у нас давно зрозуміла взаємна модель стосунків, і ми розуміємо, що ми все одно залишаємося близькими людьми. У нас не буде ніяких гострих конфліктів, грюкання дверима, розставань або чогось ще.

Я, навпаки, дуже часто радію, коли Єгор розповідає про свої почуття до когось. Я співпереживаю його позитиву. Якщо ж це інша близька мені людина, з якою у мене давно якісь стосунки, то поговорю про те, що мене хвилює, ми це разом обговоримо, і людина або розвіє мої страхи, або нагадає, що це її територія, і це теж буде ок.

Про реакцію родичів та знайомих

Катя: Моя мама досі переконана, що той хлопець з нами жив просто тому, що ми маємо двокімнатну квартиру. Буцімто він наш друг, який не визначився, чим йому займатися по життю, і платить нам за оренду як сусід. Я не думаю, що найближчим часом буду розповідати батькам про нашу модель стосунків. Мама, можливо, поплаче і прийме, а бабуся помре від розриву серця, тато скаже, що вони мене не так виховували – і взагалі все, що можна сказати про повій, тому я не ризикую.
Єдиний, хто про це знає, — це моя молодша сестра, їй 18. Вона навіть частково знайома з нашими друзями, хлопцями, знає якісь історії. З нею у мене доволі близькі стосунки, дружні. Вона спокійно ставиться, розуміє, що це важлива частина мого життя. Вона абсолютно не засуджує такий вибір, підтримує мене, якщо я через щось засмучуюсь.

Єгор: Зараз наші родичі нічого не знають, бо так простіше. Я не маю братів чи сестер, їм би точно розказав, а розповісти батькам ще не наважився. Це не питання того, що ми зробили щось погане і тепер треба просто зізнатися. Розмова з ними буде важкою, бо треба змінити їхнє світосприйняття, показати, що ми вважаємо правильним те, що для них таким не є.

З іншого боку, моя бабуся досі не розуміє, ким я працюю і чому за те, що я цілий день натискаю кнопки на ноутбуці, мені хтось платить гроші, та це не заважає їй радіти за мене. Думаю, тут буде так само. Навіть якщо батьки не приймуть сам формат, вони просто запитають, чи ми щасливі при цьому, чи не змушує хтось один іншого, і зможуть радіти нашому щастю, не розуміючи його.

Катя: Мені важливо бути частиною цього дискурсу і нормалізувати серед інших людей такий формат. Я не хочу завербувати всіх, щоб всюди панувала вільна любов. Просто якщо хтось вибирає такий спосіб життя, мені важливо, щоб на нього не дивилися в якійсь компанії як на дикуна.

Тому, наприклад, колегам, знайомим я спокійно про це кажу. Це для того, щоб, якщо хтось з’явиться в їхньому житті з таким самим бекграундом, вони не дивилися на цю людину так дико, як дивляться зараз на мене, і та людина не почувалася некомфортно через свої переконання. Я доволі довго прожила з думкою, що я погана людина, оскільки мене до такого тягне. Однак психотерапія, знаєте, хороша річ.

Про майбутнє стосунків

Катя: Мені 23, я досліджую життя. Не скажу, що маю план подорослішати і змінити модель на моногамні стосунки, бо не вважаю це поганим чи дивним. Я не бачу дисонансу в тому, що в мене буде серйозніша робота, більше відповідальности, можливо, діти – і що це вплине на те, що я поміняю до цього ставлення. Усе залежатиме від наших бажань.

Якщо когось з нас це перестане влаштовувати, ми це обговоримо. Якщо Єгор до мене прийде і скаже: «Мене це не влаштовує: або я, або всі інші», – то, скоріше за все, питання в мене будуть до Єгора, чому він взагалі прийшов до мене так ультимативно ставити умови. Якщо ми через це посваримося, розлучимося або щось таке, це буде не тому, що я обрала когось іншого, а через вимоги, які він висунув.

Єгор: Коли ви починаєте стосунки, починаєте набагато більше розмовляти, про свої почуття, домовленості між вами й іншими партнерами. Тому й усі рішення обговорюються, можливо, навіть не за один вечір. Як довго це триватиме — ми не загадуємо. Все робиться, щоб отримувати більше позитивних емоцій. Якщо колись цей формат перестане їх приносити чи почнуться проблеми, ми його переглянемо. Однак на сьогодні нас усе влаштовує

Катя: Завжди можна обговорювати, що не влаштовує – на кшталт «проводь зі мною більше часу» або «в ті стосунки ти вкладаєшся більше, давай щось робити з нашими». Це обговорювані питання, а «мене більше не влаштовує, давай бути тільки вдвох» — деструктивно.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐