Українська сцена, поради початківцям та авторське право: 7 незручних питань до лідерів музичної індустрії
Нещодавно музична премія Aprize Music Awards оголосила лонг-лист, аби знову обрати найкращий реліз року. Вже п’ять років поспіль музична редакція премії прослуховує абсолютно всі українські альбоми за рік, проводить глобальну селекцію, відкриває нові імена та відбирає найкращих.
У 2020 році нових релізів було понад 600, але у лонг-лист потрапили лише 50.
Ретельно відібрані альбоми чекають вас на сайті aprize.com.ua, де кожен може вплинути на хід премії та підтримати улюбленого українського виконавця, віддавши за нього свій голос. А поки ми разом з музичною редакцією Aprize поставили декілька доволі незручних запитань лідерам музичної індустрії, аби з’ясувати, на якому рівні сьогодні музична журналістика в країні, що потрібно артисту-початківцю для створення успішного проєкту та скільки взагалі гуру шоу-бізу слухають української музики.
Яке положення української музики у світовому контексті і чи потрібні Україні зовнішні ринки споживання?
Андрій Уреньов, музичний директор продюсерської компанії mamamusic
Це складне питання. Робити фестивальні, артхаусні та помітні проєкти, що мають успіх у спеціалізованої преси, у нас виходить краще, ніж широкоформатні поп-хіти, які потрапляють в топ-40 чарти. Електронна музика у нас здала, за неї не соромно. Voin Oruwu, Vakula, Zavoloka, Ptakh_Jung та інші. Якщо говорити про успіх пісні українською мовою серед не пострадянської та неслов’янської аудиторії, то, крім «Плакала», нічого в голову не приходить.
А чи потрібні Україні зовнішні ринки споживання? Дивне питання. Звісно. Гляньте на Корею, k-pop – одна з істотних статей експорту немаленької економіки.
Григорій Фатьянов, директор Будинку культури «Masterskaya»
Якщо не говорити про географічне розташування, а подивитися на ситуацію об’єктивно, то українська музика ще перебуває в пошуку не те щоб свого місця у світовому контексті, а насамперед намагається знайти себе і відповісти на головне питання: хто я і що я? За обсягом музичного ринку – на жаль, ми на периферії у кращому випадку Європи. Але, на щастя, резерви які у нас є, дозволяють мислити позитивно і дивитися в майбутнє з оптимізмом.
Що до міжнародних ринків, то нам безумовно треба намагатися ставати їх частиною. Це складно, боляче і не швидко. На жаль, ми поки що не в змозі видавати культурний продукт в такому обсязі і такої якості, щоб конкурувати на рівних в різних нішах і аудиторіях на міжнародних ринках.
Скільки балів ви б поставили музичній журналістиці в Україні по шкалі від 0 до 10? Яка загалом функція музичної журналістики на музичному ринку 2020-2021 року?
Влад Фісун, діджей та засновник формації DJBuro
Мені подобається цифра 7. Але це тому, що «гарного хлопчика» потрібно підтягнути до «хорошиста», мотивувати стати краще. На чолі музичної журналістики в Україні я часто бачу демагогів, що є прикриттям для доволі середньої компетенції. Але чи потрібна компетенція в країні, де в школах музичне виховання є архаїзмом з давніх-давен, а освітні проєкти є доволі поверховими? Вірю, що так, потрібна. Компетенція аудиторії з роками зростає, і журналістиці вже іноді треба наздоганяти її. Або стагнувати, викликаючи скоріше посмішки замість аплодисментів.
Ваня Клименко, саундпродюсер і менеджер alyona alyona та Kalush
Я б оцінив на 4-5. Колись, за часів лейблу «rookodill’a», ми намагалися заміряти кількість YouTube-переглядів, яке можуть принести публікації кліпу в музичних ЗМІ (експеримент проводили на групі «Сальто Назад»).В результаті кліп опублікувало більшість українських музичних ресурсів і в сумі це дало близько 5000-7000 переглядів. Це було близько чотирьох років тому, але не думаю, що ситуація сильно змінилася. Поки що всі ці музичні сайти в основному читає тільки близькомузична «тусовка». Але для початківця артиста публікація в такому виданні може бути дуже важливою саме тому, що його помітить ця «тусовка».
Хто відіграє ключову роль у створенні сильного бренду артиста чи гурту?
Олександр Варениця, директор PR-агенції «Много Воды», засновник лейблів Mnogo Vody й Popcycle Records
Для перетворення артиста на бренд, крім якісної музики, необхідно грамотно вибудувати три складових: візуальна айдентика, tone of voice, маркетинг-план. Це здатна зробити людина з комплексним баченням і розумінням суті маркетингу перш за все. Це може бути сам артист, його менеджер або зовнішній консультант. Втім, є випадки, коли сильний бренд створюється нативно.
Петро Заставний, директор гурту TVORCHI
Тут має бути робота на одній хвилі всіх учасників. Бо який крутий брендбук не був би придуманий продюсером, але якщо він не буде «рідний» для артиста, то успіху досягти буде максимально важко. Аналогічно працює, коли навпаки, бренд непродуманий.
Скільки альбомів українських музикантів 2020 року ви послухали? Тільки чесно :)
Григорій Фатьянов, директор Будинку культури «Masterskaya»
В межах діяльності нашого музичного видавництва ми послухали багато нової та самобутньої музики, яку нам надсилають автори з різних регіонів України. Вважаю, що підрахунок в цьому випадку недоречний. Дяка богу, що вони з’являються, записуються і випускаються. Чи залишилися в моїй бібліотеці альбоми українських виконавців після того, як я їх послухав? Так! Багато? Ні. На цю мить це не більше 10—15% від музики з моєї медіатеки, яку я додав собі у 2020.
Влад Фісун, діджей та засновник формації DJBuro
Приблизно 20 альбомів, так щоб прям слухати й слухати. Мені цікава зараз українська музика навіть не тому, що багатьох її фігурантів я знаю особисто. 2020-й став роком, в якому будь-яка творча людина вимушено отримала час на віч-на-віч зі своєю творчістю. Багато митців використали цей шанс свідомо, не на паніку або кон’юнктуру, а, навпаки, на пошуки справжнього себе. Тому я звертав увагу як на зрілі, так й нові музичні проєкти, які цього року щось робили. Так, хтось кинув творчу діяльність і, зрозуміло, пішов писати музику на продаж, і їх доволі багато. Тим більш цікаво слухати тих, хто продовжує бути впевненим в обраній стезі.
Наскільки важливим інструментом розвитку музичного ринку України є пакет законів про авторське і суміжне право?
Ростислав Думіч, менеджер альтернативного музичного каналу Megogo Live
Це важливо для того, щоб артисти мали прозору систему спостереження за своїм прибутком від дистрибуції їхньої музики. Чи збільшить це мотивацію для артистів? Сумніваюсь. Тому що великі артисти й так отримують роялті з дистрибуції своєї музики через дистрибуційні компанії – Best Music, Orchard чи Believe – або від рекламних кампаній, тощо. А для молодих артистів це значно не змінить ситуацію по прибутку від електронних продажів.
Андрій Уреньов, директор продюсерської компанії mamamusic
Це надважливе завдання. Створити робочу прозору систему винагороди авторів і артистів за будь-яке використання їхніх творів.
Які інші важливі інструменти розвитку українського музичного ринку ви могли б назвати?
Олександр Варениця, директор PR-агенції «Много Воды», засновник лейблів Mnogo Vody й Popcycle Records
Відкриття більшої кількості нових сучасних майданчиків і концертних залів як в регіонах, так і в Києві. Інвестиції в розвиток музичної індустрії з боку держави. Розвиток в Україні видавничого бізнесу і створення комерційної привабливості локального ринку для світових гравців – стрімінгових сервісів і дистриб’юторів. Поява освітніх ініціатив для артистів, музикантів і менеджерів із залученням закордонних фахівців.
Петро Заставний, директор гурту TVORCHI
Не вистачає фестивалів та подій, куди б артистів запрошували. Я зараз маю на увазі не тільки Київ, а Україну загалом. А також грантів, які допомогли б реалізувати певні творчі задуми.
Які компетенції — найбільш затребувані на українському музичному ринку в наш час?
Ваня Клименко, саундпродюсер і менеджер alyona alyona та Kalush
Три знаю точно: PR, продакшн та SMM
Ростислав Думіч, менеджер альтернативного музичного каналу Megogo Live
Самобутність, якісний саунд (саундпродюсер), правильний брендинг/позиціювання, харизма, працьовитість/настирність/наснага.
