Любов живе завжди: 13 фільмів для романтичного вечора
До Дня святого Валентина вишуканий лагер Stella Artois підготував добірку з 13 фільмів про любов, щоб кожна пара змогла насолодитися особливими моментами цього дня.
Напій з ім’ям зірки та особливим ритуалом подачі, вишукана романтична атмосфера для двох і шедеври світового кінематографу на екрані – усе, що потрібно, щоб відчути життя в стилі The Life Artois, яскравої та незабутньої історії.
Частину фільмів для домашнього перегляду підібрав Андрій Алфьоров. Він регулярно відвідує церемонію нагородження «Оскар» і Каннський фестиваль. «Пропоную вашій увазі серію фільмів, автори яких ставлять собі питання – що є любов? І чому її обоготворяють люди? Про феномен любові міркують Терренс Малік, Тіль Швайґер, Ай Вевей, Вуді Аллен та інші режисери», – каже Андрій.
Тож який фільм зробить ваш вечір із коханим/-ою незабутнім? Вирішувати вам.
Андрій Алфьоров
Відомий український кінокритик
«Поцілуймося» (2007, режисер Еммануель Муре)
До чого може призвести простий дружній поцілунок? Героїня мелодрами, знятої в місті любові – Парижі, переконана, що ні до чого доброго. Заміжня Емілі (Жюлі Ґає) доводить це чарівному Ґабрієлю (Мікаєль Кону) і навіть апелює цілком вагомими аргументами – досвідом близьких друзів. Колись безневинний поцілунок повністю перевернув життя пари.
«Френдзона, так френдзона!» – здавалося б, повинен зробити висновок головний герой, але ж не дарма ми рекомендуємо цей фільм до Дня закоханих. Любов у героїв таки станеться. Естетичну насолоду глядачеві подарують розкішні сцени в музеї образотворчих мистецтв і в готелі. Це оголені почуття й емоції у трьох історіях кохання, у яких легко можна впізнати і вашу особисту історію.
«До дива» (2012, режисер Терренс Малік)
«Що є любов? І де її шукати?» – ставить питання колишній викладач філософії, один із патріархів американського кіно Терренс Малік. Це майже позбавлена сюжетності історія про молодого американця (Бен Аффлек) і його французьку дружину (Ольга Куриленко), яка ніяк не може прижитися в Оклахомі, сумуючи за Нормандією. Найголовніше у фільмі – потік емоцій і швидкоплинних образів, візуальні рими, шепотіння і якесь режисерське чаклунство. Навіть без відвертих сцен!
Малік міркує про скороминущість любові, про людей, які страждають від неможливості жити своїм власним життям. Фільм – остання пісня про любов, що минає, яка, за версією режисера, є світлом, красою і трохи гіркотою.
«Між нами музика» (2017, режисер Терренс Малік)
Вибрати безбідне красиве життя або віддатися почуттям, повіривши музиканту БіВі, який нікому невідомий? У красуні Фей воістину складний вибір. Вона може зробити блискучу музичну кар’єру, заручившись підтримкою впливового коханця – продюсера Кука. Багатий покровитель може відразу змінити і життя БіВі. Як довго їм вдасться закривати очі на цей непростий любовний трикутник? І чи зможе розставити крапки над «і» нова пасія боса – зухвала і смілива Ронда?
Яскраві герої цієї музичної драми, яких зіграли Наталі Портман, Майкл Фассбендер, Раян Ґослінґ і Руні Мару, стануть заручниками своїх почуттів і не зуміють зробити висновків із власних помилок. А в глядача є всі шанси.
«Витончена епоха» (1992, режисер Фернандо Труеба)
Легкий і веселий фільм для перегляду вдвох, людяний та з іскристим гумором. Молодий Фернандо (Санс) дезертирує з поля бою, щоб зустріти своє кохання в будинку мудрого старого Маноло (Ґомес). Ось тільки дочок у того чотири.
Темпераментний красунчик по черзі закрутить голову кожної – без вульгарності і взаємних образ, а з відкритим серцем і почуттями. Перебування в будинку повністю переверне уявлення юнака про кохання і вірність. А дівчину він усе-таки вибере серцем і одружиться з нею.
Це дуже гарний фільм для теплого домашнього вечора. В Іспанії він здобув багато нагород, а також виграв «Оскар» як найкращий іноземний фільм.
«Манолете» (2008, режисер Менно Мейес)
Навіть якщо ти безстрашний тореадор, це не означає, що тебе не покладе на лопатки тендітна акторка. Для любителів киплячих пристрастей – історія фатального кохання безстрашного Мануеля Лауреано Родріґеса Санчеса (Едрієн Броуді) та норовливої Лупі Сіно (Пенелопа Крус).
Вони так кохають одне одного, що готові згоріти в цьому вогні. Та чи зможуть вони так легко зрадити своїм принципам, залишити всі свої справи й покликання заради коханої людини? Приборкати гарячий іспанський темперамент, оселитися в глушині для тихого сімейного життя – чи під силу це героям? Відповідь знає режисер Менно Мейес, який виводить на сцену красеня-суперника. Уникаючи спойлерів, радимо приготувати паперові хусточки для кульмінаційної сцени.
«Берліне, я люблю тебе» (2019, режисери Тіль Швайґер, Пітер Челсом та ін.)
Продовження культового альманаху «Міста кохання» (розпочатого Парижем) про кохання у великому місті та любов до нього. Блискучі актори Кіра Найтлі, Гелен Міррен, Міккі Рурк, Люк Вілсон і Дієґо Луна розігрують романтичні сюжети під дудочку Тіля Швайґера, Мессі Таджедін і Пітера Челсома.
Вийде багатоголоса пісня з 10 романтичних історій, які розгортаються в Берліні. У декораціях міста, від Бранденбурзьких воріт до меморіалу Берлінської стіни, зашито історії кохання абсолютно різних людей, їхнє щастя, горе та мрії. Без перебільшення, перегляд цього фільму рівносильний романтичній подорожі в німецьку столицю.
«Куріоса» (2019, режисер Лу Жене)
На написання сценарію для свого першого повнометражного фільму Лу Жене надихнула пристрасть до фотографії. Якщо ви обидва любителі закарбовувати прекрасне на знімках – це ваш фільм.
В його основі історія кохання Марії де Ередіа (Ноемі Мерлан), яка виходить заміж за поета Анрі де Реньє (Бенжамін Лаверн), щоб погасити борги свого батька. Однак справжні почуття в дівчини виникають до еротомана П’єра Луї (Нільс Шнайдер).
Вона стає еротичною моделлю для свого коханого і відкриває весь спектр почуттів через фотографічний і літературний зв’язок. Свою історію вони пишуть разом – пухнастою пір’їнкою по ніжній шкірі. Фільм дуже чуттєвий, не без «полунички».
«Дівчина з гітарою в Барселоні» (2013, режисер Дані де ла Орден)
Один із найромантичніших фільмів для перегляду вдвох. Він починається з красивої історії про те, що молодий астроном відкриває комету, яка повинна пролетіти повз нашу планету. Він називає її Роза, на ім’я своєї коханої.
Яскраве космічне тіло, що пролетіло над Барселоною і згасло назавжди, дало початок для 567 історій кохання в цьому іспанському місті. Ми проживемо всього лише шість із них – першу юнацьку любов, нерозділене кохання, любов між гомосексуальними партнерами, кохання, що згасло і знову спалахнуло, любов до дружини і майбутньої дитини. Усі ці історії не схожі одна на одну, але кожна дуже емоційна.
«Смертельний номер» (2007, режисер Джилліан Армстронґ)
Навіть якщо ти знаменитий містифікатор і легенда за життя, це ще не означає, що сила любові не наздожене тебе, як булгаковський фінський ніж. У цьому переконався відомий фокусник та ілюзіоніст Гаррі Гудіні (Гай Пірс). Кохання чародія, виконавця номера «неймовірного вивільнення», до чарівної Мері (Кетрін Зета-Джонс) мало кого залишає байдужим.
Божевільна пристрасть назавжди пов’язує цю пару. Мері навіть відмовляється від значного грошового призу й шахрайства в ім’я своєї любові. Якщо ви обожнюєте історії з нотами містицизму, у старовинних костюмах і оздобленні, ви отримаєте насолоду від цієї картини.
«Опівночі в Парижі» (2011, режисер Вуді Аллен)
Фільм – еталонна романтична казка про американця в Парижі. У межах програми з перевинаходу міст Вуді Аллен конструює свій власний Париж, який він побачив не в дійсності, а у своїх улюблених французьких фільмах.
Молода пара американців – Ґіл та Інес – потрапляють у своє напівілюзорне місто, яке їх не відпускає. Здається, на цих вулицях застигли образи кумирів їхнього життя. Критики назвали фільм найкращою романтичною комедією за багато років. І все ж це своєрідний міф про французьку столицю, на заводах якої виробляють майже всю світову романтику. Її градус тут зашкалює.
«Вікі, Крістіна, Барселона» (2008, режисер Вуді Аллен)
Через історію про двох безтурботних дівчат – брюнетку Вікі (Ребекка Голл) і мрійливу блондинку Крістіну (Скарлетт Йоганссон) – Вуді Аллен розмірковує про неможливість любові і трохи тролить формат високих стосунків. Недаремне заняття – подумати про це в День закоханих. Щоб принаймні спробувати подолати авторську позицію або й того більше – довести зворотне. І любовний трикутник тут буде – як же без нього?
«Жасмин» (2013, режисер Вуді Аллен)
Комедія за жанром і трагедія за сюжетом, це приклад серйозного (або берґманівського) фільму Вуді Аллена. Може бути чудовою попкорновою розвагою у святковий вечір, якщо не стежити за думками, а просто дивитися, як він знятий.
Це історія про доглянуту нью-йоркську красуню (Кейт Бланшетт), яка внаслідок смерти чоловіка-мільйонера і через шахрая (Алек Болдуїн) втрачає гроші та розум. А також це повчальна розповідь про те, що буває з людиною, яку ніколи не любили. Полетівши на інший кінець країни, Жасмин опиняється в бідній квартирі зведеної сестри. І тут починається справжнє життя 40-річної пані, у якої за душею тільки аристократичні звички з минулого життя, поганий характер і невгамовна тяга до спиртного.
Режисер трохи глумиться над зіпсованістю природи людини, яка сама не кохає і не є коханою. За такого веселого тону складно (майже неможливо) повірити, що перед вами комедія, а не трагедія.
«Римські пригоди» (2012, режисер Вуді Аллен)
Іскриста й не вульгарна романтична комедія про нерозумну любов до вічного міста. Розбиті на кілька новел зі своїми сюжетами, «Римські пригоди» містять цілу низку цікавих думок про випадковість як основний рушій Всесвіту, відносність моралі, цікавість і легковажність як домінантні людські риси.
Показуючи нам, що Італію він знає за фільмами, а не з путівників, Вуді Аллен пропонує і любов вивчати через кіно – наприклад, за допомогою чотирьох яскравих новел із фільму, а не з наукових трактатів про неї.
Чому якісне кіно – це територія бельгійського лагера? Усе просто – Stella Artois багато років підтримує кіноіндустрію у всьому світі, зокрема Oscar Shorts, Manhattan Short і кінофестиваль «Молодість» в Україні. Кампанія «Любов живе завжди», яка здобула ім’я напередодні романтичного свята, розміщена на порталі провайдера розваг MEGOGO.
.