Спецпроєкти

«Мені казали: “Не випендрюйся, тебе дуже багато”». Ми поспілкувалися з учителькою біології, яка знімала реп-уроки та звільнилася через цькування з боку колег


Йдеться про Ольгу Халепу – сільську вчительку біології, яка викладала у 5-8 класах в Яковлівському ліцеї на Харківщині. Вона стала відомою завдяки своїм реп-урокам, які почала знімати під час карантину навесні 2020 року для своїх учнів.

Ольгу зацькували через відеоуроки на YouTube, до того ж робили це її колеги. Через мобінг (цькування на роботі) вона вимушена була звільнитися.

Редакція bit.ua поспілкувалася з Ольгою Халепою про ставлення до неї інших учителів/-ок і дирекції, звільнення та майбутнє реп-уроків. 

Як це ─ бути вчителькою в селі?

Я пропрацювала в Яковлівському ліцеї 13 років. Бути вчителькою в селі непросто. Тут усі про тебе все знають. Моє особисте життя, вподобання, стосунки в сім’ї, мандрівки є на видноті в усіх. Мені потрібно було постійно тримати імідж учительки. Навіть занадто відвертого одягу не можна носити, бо все завжди помічає громада. 

Ще до того як я запустила на карантині свої реп-уроки біології, у моєму селі мене знали як активістку. Я – людина, яка за будь-який двіж. Постійно організовувала концерти, культурні заходи та літні табори. Тому реп-уроки, які я запустила на початку локдауну, сприйнялися громадою позитивно й легко, бо щось схоже вже було, і не раз.

Тоді дирекція школи мало брала участь в організації дистанційного навчання для дітей. Кожен учитель чи вчителька самі вигадували, як викладати предмети дітям, які формати залучати. Тому я не чекала якогось дозволу, а наважилася спробувати сама. Звісно, якби за моєю спиною не було удосталь багажу, а надворі, припустимо, 2003 рік, то я б не насмілилася на таке.

Наприклад, моя рубрика «Руда Біологія» знімається експромтом. Я виходжу на природу, бачу якусь рослину й починаю на камеру про неї розповідати. У мене немає жодного сценарію чи дублів.  

Чому вас почали цькувати у школі? Що, на вашу думку, стало причиною? Це через популярність реп-уроків?

Цькувати у школі мене почали ще 2017 року. Десь тоді у ліцеї на посаду директорки прийшла моя колишня учениця, яку, власне, я і порадила.

Спочатку все було добре. Я активно співпрацювала з нею, брала на себе різноманітні громадські обов’язки, бо першочергово дбала про розвиток нашого навчального закладу. Але за пів року нова директорка почала чинити спротив мені та моїй діяльності у школі.

Я не знаю, що на неї вплинуло. Завдяки своєму службовому становищу вона всіляко цькувала мене й обмежувала. Їй допомагали мої колеги, яких вона налаштувала проти мене.

Мені не раз говорили: «не випендрюйся», «не висовуйся», «тебе дуже багато», «будь такою, як усі». 

Під час робочих нарад на свою адресу чула багато зауважень, і часто некоректних. Коли директорка докоряла мені на нарадах, а я захищалася, інші колеги також засуджували мене. Проєкти, які я робила раніше, почали гальмувати. Наприклад, різноманітні конкурси, табір відпочинку, інша волонтерська діяльність. Також проводили публічні голосування, на яких колектив не давав згоди на мої нові ініціативи.

За моєю роботою прискіпливо спостерігали й виписували догани. Також були випадки, коли стежили за моїми соціальними мережами, а потім на нарадах критикували конкретні дописи. Хоча я намагалася пояснити, що це моє особисте життя й поза школою можу робити те, що вважаю за потрібне. 

За рік до мого звільнення я була змушена відмовитися від класного керівництва. Бо через мене моїх учнів також почали булити за їхні проєкти й активістську діяльність. Клас постійно отримував зауваження та обвинувачення. Приблизно тоді ж мені дали авдиторію, де давно не було ремонту. Тут навіть нормально вчительського столу не було. І паралельно заборонили займатися позакласною діяльністю. Тому я просто приходила в школу, вела уроки та йшла додому. 

Як відреагували на ваше звільнення учні та їхні батьки? 

За декілька років роботи директорки батьки учнів, а також деякі працівники були незадоволені її роботою. Учителі почали звільнятися. 

Улітку 2020 року батьки, місцева влада, підприємці та спонсори нашої школи висунули їй умови: або вона звільняється, або зі школи йдуть діти. Але вона відмовилася йти.

Тому першого і другого вересня батьки не пустили своїх дітей до школи, а третього вересня половина учнів перевелася до іншого навчального закладу. Того ж дня зі школи звільнилася і я. 

Того самого дня відбулися громадські слухання в нашому будинку культури, де зібралося понад сотню людей. На зібрання пішли мої син і чоловік. Потім вони розповіли, що, коли громада дізналася про моє звільнення, усі аплодували та просили передати подяку за мої 13 років, які я працювала у школі.

Як змінилося ваше життя після звільнення? Чи продовжите ви
розвивати свій проєкт реп-уроків із біології?

Коли написала заяву, то була повністю морально виснажена. Я лежала в ліжку з трудовою книжкою й дивилася у стелю. Я відчула на собі багато критики. Це мене ображало й дратувало. Але це тільки 5% серед позитивних коментарів і вдячности. 

Раніше я думала, що роблю це для своєї школи та учнів. Але нині усвідомлюю, що це потрібно іншим колегам і школярам з усієї України, тому припиняти робити свої реп-уроки я не буду. 

Мої друзі та близькі мене підтримують і пишаються. Моя сім’я допомагає мені в усьому – від приготування їжі чи миття посуду до зйомок відеороликів. 

Моє життя змінилося кардинально. Сьогодні мені надсилають різні пропозиції до співпраці, я інколи виступаю експерткою в телепрограмах на теми освіти, беру участь у телепроєкті каналу «Апостроф» ─ «Перездача». Також пишу наукові статті на освітню тематику, сценарії культурних заходів на замовлення, ділюся з колегами країни своїми напрацюваннями, навчаю педагогів на майстер-класах.

Мої прибутки не виросли, а, навпаки, скоротилися через звільнення. Але я не хотіла б, щоби ЗМІ нині показували мене жертвою. Бо я не жертва, а щаслива людина, яка совісно виконала свій обов’язок учительки у школі. Тому мені не соромно дивитися в очі своїм учням і їхнім батькам.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐