«Я так сильно тебе люблю, що навіть страшно». Ми поговорили з дівчатами, у яких квірплатонічні стосунки
Після розмови із цими дівчатами на душі стає тепло та приємно. Станіслава й Ада спілкуються вже два з половиною роки. У них квірплатонічні стосунки − це не те саме, що романтичні, але більше, ніж звичайна дружба.
Дівчата розповіли bit.ua про свій емоційний контакт і зв’язок, орієнтацію та ревнощі.
Згідно з визначенням, «квірплатонічні стосунки − це не-романтичні взаємини, які виходять за межі суб’єктивних культурних норм дружби». Розкажіть, як у вас? Що у ваших стосунках є такого, чого немає у звичайній дружбі або романтичних стосунках?
Ада: Наші стосунки дуже складно пояснити. Наприклад, я не відчуваю до Стасі нічого романтичного, коли її обіймаю. Ми ніби споріднені, але це не порівняти зі стосунками двох сестер.
Та й для дружби це все одно «ту мач» – відчуття надто глибокі й інтенсивні.
У мене з подругами та друзями ніколи не було планів і домовленостей про майбутнє − тільки з романтичними партнерками. А зі Стасею ми плануємо разом переїхати до Києва, наприклад.
Нещодавно я зустрілася зі знайомою, розповідала про майбутній переїзд. Замислилася і сказала, що переїду, тільки якщо зі мною буде Стася. Хоча до цього ми навіть не обговорювали цю тему. А моя знайома, яка також знає Стасю, анітрохи не здивувалася – навіть вона помітила наш особливий зв’язок.
Станіслава: Коли ти згадала про спорідненість, я зрозуміла, що наші стосунки − про близькість, яку я ніби щоразу обираю.
Дружба − це класно, але наші стосунки про щось набагато глибше. Я ніколи не вдавалась у життя друзів/подруг так глибоко, як у життя Ади. Ніколи в мене не було таких інтенсивних переживань і почуттів стосовно друзів/подруг, як до Ади.
Це постійний зв’язок, який налаштований, і коли його немає − стає тоскно. Наприклад, коли Ада кудись їде, я проживаю багато емоцій і дуже сумую. Мені надзвичайно подобається, коли Ада називає це емоційним партнерством.
Ада: Ну, зрозуміло, це ж наш особливий зв’язок (обидві сміються).
Про знайомство та розвиток стосунків
Ада: Ми познайомилися два з половиною роки тому. Це дуже цікава історія, адже колись я навіть ревнувала свою романтичну партнерку до Стасі.
Спочатку ми були просто одна на одну підписані в соцмережах, та цим усе обмежувалось. Між нами не було якогось метчу.
Я не ставилася до Стасі негативно, але водночас і не планувала нічого спільного з нею мати. Ставилася з теплотою, але не з гарячістю. Ну, є і є. На такому рівні ми спілкувалися десь півтора року, та потім, у якийсь критичний для нас обох момент, відчули точку дотику. Об’єдналися, почали дуже близько спілкуватися, хоча до цього проводили час тільки в компаніях, а контакту не було.
Ми досить схожі з нею характером, постійно зайняті, трохи не любимо інших людей (сміються).
Станіслава: Так, ми були дуже схожі своєю радикальністю. Якщо щось не подобається – усе, до побачення. Через це ми якось навіть посварились у компанії, після чого я й припустити не могла, що ми будемо спілкуватися.
Та коли ми почали близько спілкуватися, я й не думала, що ця категоричність може заважати. Увімкнулось якесь «брат за брата − за основу взято», тобто сестринство, але більш усвідомлене.
Попервах я навіть думала: «Я так сильно тебе люблю, що це взагалі страшно». Незрозуміло, як можна відчувати так багато всього.
Ада: Я раніше думала, що ми дуже схожі. Але коли ми почали дуже близько спілкуватися, зрозуміла, що є якісь точки дотику, але в принципі ми дуже різні.
Це я про те, що на рівні дружби можна всього не знати про людину, і тільки коли запоєм спілкуєшся щодня з людиною, то можеш зрозуміти, якою вона є насправді.
А ще в нас різні погляди на романтичних і сексуальних партнерок. Я обираю для таких стосунків тільки дівчат, та вони завжди маскулінні, не екстравертні (а я фемінна й екстравертна).
Ада
Про сексуальну і романтичну орієнтацію
Ада: Найлегше сказати, що я лесбійка, але, загалом, ідентифікую себе як квір, тому що не хочу бути в рамах тільки гомосексуальної орієнтації. Іноді мені може сподобатися хлопець, трансгендерна дівчина або хлопець, небінарна людина і т. д. Я можу хотіти зайнятись із ними сексом, але в публічний простір виношу тільки ті стосунки, де моя партнерка − дівчина.
У мене був досвід стосунків із небінарною персоною, проте я ніде не розповідала, що ця персона небінарна. Я прагну підтримувати політичне лесбійство: щоб люди бачили, що пара жінка-жінка − це абсолютно нормально.
Станіслава: У мене так само, ідентифікую себе як політичну лесбійку. Відкрито називаю себе лесбійкою, а те, що відбувається потім, уже неважливо.
Також ми обидві перебуваємо у відкритих стосунках зі своїми партнерками, тобто поліаморних.
Деякі квірплатонічні стосунки можуть передбачати секс і елементи, які зазвичай розглядаються як романтичні. Хтось тримається за руку, фліртує, спить в одному ліжку, обіймається, цілується. Є/було у вас що-небудь таке?
Станіслава: Ми не цілувалися та не займалися сексом. Наша тактильна взаємодія вписується в культурно прийнятні норми та середньостатистичні уявлення про дружбу. Ми тримаємося за руки й часто фліртуємо.
Ада: Ой, так, мені в принципі властиво багато фліртувати.
Станіслава
Як почуваєтеся разом? Що цінуєте одна в одній?
Ада: Це дуже круті відчуття. Таке я відчувала тільки з колишньою партнеркою, з якою ми жили два з половиною роки та були разом 24/7. Зрозуміло, що зі Стасею ми не були так довго разом, але ми так само на одній хвилі. Вона каже, а я продовжую − і навпаки. І це не про злиття (що не є здоровим). У нас усе виходить органічно.
До речі, про мене ніхто ніколи так не піклувався, як Стася, і я завжди плачу, коли думаю про це. Мені здається, що я на це не заслуговую (насправді будь-хто заслуговує, так). Стася дуже цікава й розумна.
Окрім міцного емоційного зв’язку, ми пов’язані ще й інтелектуальним. Мені складно знайти людину з такими ж інтересами, з якою можна так захоплено спілкуватися про ці інтереси, копати вглиб, як це робить Стася. Справді, я на пальцях однієї руки можу перелічити людей, з якими я взаємодіяла і стосунки з якими були на такому рівні (не хочу нікого ображати, звичайно).
Ще хочу сказати про розуміння і про той самий контакт. Це відбувається не на рівні емпатії. Мені хочеться тобі допомагати, а ще хочеться, щоб ти допомагала мені. Не знаю, як це пояснити. У мене кілька досить серйозних ментальних розладів. Бувають моменти, коли я в ямі й мені складно з кимось розмовляти. І ось я зрозуміла, що коли, наприклад, селфхармлюсь, то можу написати, що мені дуже погано, тільки Стасі. Після цього я можу відкласти телефон, не продовжувати листування, але знаю, що вона ніколи мене не засудить. Не знаю, чим я заслужила таке у своєму житті.
Станіслава: Я завжди почуваюся дуже піднесено та схвильовано, коли знаю, що ми зустрінемося. Переживаю, як ця зустріч пройде, ніби я йду на побачення.
Ада (сміється): Бачила б ти мене сьогодні перед зустріччю. Кажу своїй партнерці, що сьогодні Стася прийде, і починаю знімати домашній одяг, перевдягатися. А вона відповідає: «Бачила б тебе Стася, як ти виряджаєшся».
Станіслава: А мені завжди хочеться, щоб ти думала про себе так, як я думаю про тебе. От я дивлюся на тебе і не розумію: «Ось як ця жінка з’явилася на цей світ? Чому вона така класна?». І мені дуже прикро, коли ти кажеш про себе щось погане та не цінуєш себе.
Я, напевне, ні на кого ніколи не дивилась із таким відчуттям «у цієї людини взагалі немає жодної конкуренції». Хочеться і тобі вкласти це в голову.
Я також завжди дуже хвилююся перед зустріччю. У мене є список пріоритетних справ, і якщо тобі знадобилася б моя допомога, навіть о третій ночі, то я приїхала б.
Раніше здавалося, що це може бути пов’язаним із твоїми поганими станами. Але коли тобі добре, то мені також хочеться бути поруч і розділяти це з тобою, послухати все, що в тебе відбулося.
Ада (розчулено): Від цих слів я зараз прямо відчуваю якесь щастя.
Станіслава: Ада надзвичайно розумна та зацікавлена в тому, що робить. У її житті все розкладено по полицях. Я вважаю, що людям, які працюють із нею, дуже пощастило, а її оточення має радіти, що з нею знайоме.
Навіть коли Ада в ямі та не вивозить, вона все одно підтримує мене. Я відчуваю її поруч і близько. Що може бути ще потрібно? Ти дуже добра, спритна, і я так обожнюю, коли ти щось робиш і гориш цим.
Ада: Я тут не встигаю дякувати, тому що плачу, вибачте мені.
Ада
Як уважаєте, що допомагає зберігати контакт і взаєморозуміння? У чому секрет узагалі вашого емоційного зв’язку?
Ада: Коли я в ямі, мені справді щиро цікаво знати, як там Стася. Це взаємозв’язок, взаємообмін. Навіть коли мені погано, я в цьому зв’язку, я не одна й завжди повинна розуміти, як і де вона там.
Для нас важливо вкладатися у стосунки. Історія про безумовну любов, де люди нічого не роблять, але все одно люблять одне одного − не про нас. Нам важливо вкладатися в сумісні поїздки, якісне проведення часу.
Станіслава: Ми справді рухаємося в одному напрямку. Кожна робить свій внесок і працює над стосунками.
Ада: У нас спільний вектор розвитку. Ми знаємо, що ми в майбутньому кудись поїдемо, а потім і переїдемо разом в інше місто. Тримаємося за це.
У нас різні та досить цікаві життєві історії. А зараз маємо спільний фундамент, навіть не в плані цінностей, а в досвіді, який перетинається.
Станіслава: Важливо також, що ми дотримуємося ненасильницького спілкування в житті та в нашому спілкуванні також.
Про ревнощі та сварки
Ада: Ми можемо посваритися, але все це в контексті жарту. За весь час була тільки одна ситуація, яка вибила нас із колії. І це при тому, що в мене ментальний розлад. Можна було б подумати, що сварки відбуваються щодня, але ні. Я стараюся жити (обидві сміються).
У мене є власна картина світу, адже я живу із межовим розладом особистості. За такого розладу картинка світу досить звужена, та її складно розширити. Колись Стася зробила щось, що виходить за межі моєї картини світу. А вона була для мене чимось визначеним (і досі є), я знаю послідовність її дій і можу на неї покластися.
Ситуація була дуже несподіваною, і мене це дуже похитнуло. З часом мене, звичайно, попустило, але тоді було складно. Ну, і до того ж я ходжу на терапію (і всім раджу).
Станіслава: Для мене це було чимось критичним, я розуміла, що це історія про очікування. Тоді я повелася несподівано і для себе зокрема. Для нас це було травматичним, і я хвилювалася, що це впливатиме на подальші стосунки. Тоді мені не так страшно було партнерці розповідати про ситуацію, як Аді.
Якщо про ревнощі: я не ревную Аду до її партнерок. Вважаю її дуже самостійною та підтримую будь-які її рішення.
А от коли сама починаю стосунки, то все зважую й думаю, наскільки її партнерка вписується в межі Ади та чи не образить вона її.
До друзів так, ревную. Постійно здається, що це ніби може вплинути на наші стосунки.
Ада: А я ревную і до партнерок, і до друзів. Я просто в принципі така людина. У нашій культурі є така штука, що ми маємо бути з партнерами/-ками фул тайм, тобто романтичні стосунки в пріоритеті більше, аніж решта. Мене це завантажує. Мені не подобається, що ми рідко бачимося. Звісно, я ревную.
Станіслава
