Спецпроєкти

Ми пройшли The Medium – атмосферний хорор про подорож між світами. Розповідаємо, кому гра (не) сподобається і чому


Ми пограли в The Medium від польських розробників Bloober Team, яку деякі критики встигли охарактеризувати продовжувачкою серії Silent Hill. Це дійсно якісний психологічний хорор з нотками японського шедевра 90-их, але сподобається він не всім. Спробуємо пояснити вам, чому не все так однозначно. 

Трейлер 18+:

Чим нам запам’яталася серія ігор Silent Hill від компаній Konami та Team Silent? В першу чергу психологізмом, гнітючою атмосферою та чудовим саундтреком від Акіри Ямаоко. Ігри змогли навіювати страх без безглуздих скрімерів, типових зубасто-рогатих монстрів та сюжетів, які ми досконало вивчили завдяки фільмам жахів. Навпаки – гравцям подарували сюрреалістичних створінь, прийдешніх зі світу сновидінь та наповнених символізмом. Не дивно, що розробники вказували на вплив Девіда Лінча та зокрема Twin Peaks

Гра мала викликати дискомфорт у гравця. Світ міг приймати темну сторону: металеві конструкції іржавіли, будинки оголювалися, демонструючи гнилий каркас, ворогів ставало дедалі більше. Але і реальність не виглядала як подарунок: було необхідно постійно пробиратися крізь туман, а в напівзакинутих будівлях зустрічалися поодинокі місцеві жителі з фантасмагоричними історіями. 

Крім того, сюжетна арка головного героя завжди була переповнена деталями та трагічними подіями.
Диявольські істоти довкола характеризували його психологічні травми. Таким чином творці гри створювали простір для роздумів, чи довколишній кошмар не є проекцією травм персонажів на реальний світ.

З часом подібних психологічних ігор жахів ставало дедалі менше. Типовий європейський чи американський хорор відрізняється від японського побратима. В західних творах багато кліше на кштал сюжетів про студентів у лісовій хижині, яких почергово вбиває велетенський монстр.

Ніхонці вплітають в сюжет не тільки фольклор та міфологію. Вони змушують замислюватися гравця, змушують його асоціювати себе з аватаром на екрані та дивитися на своє життя та страхи поза грою. 

Поляки з Bloober Team обрали саме такий шлях самурая та випустили у 2021 році The Medium. Інгредієнти для коктейлю вони обрали чудові. Тут тобі і подорож між двома світами, і філософські роздуми, і вплив на дизайнерів рівнів картин Здзіслава Бексінського, і пошук підказок, які розкривають лор гри, і загадки, і навіть саундтрек від згаданого Акіри Ямаоки. Словом, гра не могла вийти поганою.

Подорож поміж світами – це круто

Головна героїня Маріанна, яка може спілкуватися зі світом духів, відправляється на покинутий курорт у польській глибинці, сподіваючись розкрити походження її надзвичайних здібностей. Намагаючись налагодити контакт з потойбіччям, вона зіштовхується з усіма жахами, що відбувалися в стінах пансіонату. Людська жорстокість, як і у випадку з Silent Hill, знайшла своє відображення у привидах минулого. 

Здібність подорожувати між світами є центральною ігровою механікою The Medium. З одного боку вона реалізовуватиметься у простих головоломках на кшталт забирання предмету з паралельного світу, щоб застосувати його в реальному. Будуть і складніші квести, але небагато. 

Досить цікавим прийомом є спостерігання двох реальностей одночасно, коли екран роздвоюється, і звичайна прогулянка по готелю демонструється як подорож до пекла. Інколи вловлювати події на екрані було досить важко, але з часом звикаєш. 

Гра має досить повільний темп, а камера демонструє картинку в незручних ракурсах, від яких геймери трохи звикли. Саме тому поспішати не варто. Крім того, уважно розглядайте деталі, бо якщо одного проходу немає в нормальній реальності, то його можна буде знайти в інфернальній версії.

Розробники постаралися захоплююче продемонструвати поєднання світів. Якщо ти примотаний до крісла мотузками, то це насправді демон намагається задушити тебе своїми щупальцями. Відкрив двері рукою? То ти прорізав кинджалом з кісток людську плоть, яка перегороджувала прохід. 

Жодного насильства. І це – не круто

Щодо бойової механіки – вона відсутня. Так, The Medium – це симулятор ходьби. Вас декілька разів переслідуватиме зло під назвою Моу, яке набуватиме різних форм під час гри. Головна задача – втекти. 

Інколи під час гри в кішки-мишки незручні ракурси камери починають сильно бісти. Цим гра невигідно відрізняється від Silent Hill – бо перестрілки з монстрами були не тільки частиною екшену, вони примушували нервувати гравця. У вас постійно закінчувалися набої, ви шукали предмети, які можна було б використати в якості зброї, ховалися від ворогів, коли розуміли, що ситуація патова.

The Medium можна з легкістю пройти за 8 годин з кавою у руках. Гра досить легка і скоріше створена для отримання візуального кайфу (хоча графіка і не топ левела, але локації промальовані фантастично) та використання такої незвичної ігрової механіки, як роздвоєний екран та подорожі між всесвітами. 

Скажемо чесно, команда Bloober Team ніколи не вміла робити захоплюючий екшн. Вони робили ставку на тягучість та меланхолійність, де потрібно думати та переживати, а не стріляти. Це кіно у чистому вигляді. 

Для тих, хто засумував за Resident Evil та Silent Hill, The Medium може стати пігулкою від ностальгії. Тим часом не варто годувати себе ілюзіями. Це не класичні японські хорор-ігри, оскільки вам не дають можливості боротися за життя. 

Автор: Шерман Дрозд

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь