Спецпроєкти

Як Twin Peaks змінив «телемило» та став найкрутішим серіалом усіх часів і народів


Цього року Девід Лінч отримав почесного Оскара за внесок у розвиток кінематографу. Під час вручення нагороди Лінч відреагував по-лінчевськи, заявивши оргкомітету: «У вас дуже цікавий смак». Редакція bit.ua ще раз вітає режисера та згадує одну з його найвідоміших і найуніверсальніших робіт – серіальне «мило» всіх часів та народів «Твін Пікс».

Трохи бекграунду

Подейкують, що основна задумка серіалу прийшла солодкоїжкові Лінчу, коли він попивав до біса солодку каву в одній із затишних кав’ярень. Співбесідником маестро був інший режисер, Марк Фрост, який також долучився до зйомок «Twin Peaks». Разом творці придумали історію про школярку, яка веде подвійне життя і мешкає в маленькому містечку, сповненому таємниць. Залишилося тільки втілити ідею в життя, а для цього потрібно було знайти спонсорів.

Як не дивно, телекомпанія Ей-Бі-Сі погодилася на зйомки експериментального серіалу – зовсім не схожого на ті, які до цього виходили на ТБ. Перша серія, яка вийшла 8 квітня 1990 року, зібрала біля екранів понад 8 мільйонів глядачів. Детективно-містична історія настільки полюбилася всім, що продовження було лише питанням часу.

Другий сезон, на відміну від першого, частіше хейтять, ніж хвалять: головну інтригу серіалу розкрили надто швидко, а після того, як Лінч та Фрост відійшли від зйомок, «Twin Peaks» став уже не той, скотившися, на думку багатьох, до рівня звичайного «мила» з натягнутим сюжетом та недоречним гумором. Та все ж Лінч вирішив повернутися до свого дітища і зняв фінал. Редакція підшукувала підходящі слова для опису цього, та так і не змогла. Скажемо просто – ми були раді поверненню Лінча.

Трохи спойлерів: наприкінці другого сезону одна з героїнь «Twin Peaks» каже своєму співбесіднику: «Зустрінемося через 25 років». Через 25 років виходить третій сезон, змусивши всіх фанатів вкриватися мурахами лише від одного усвідомлення – серіал має продовження, пророцтво здійснилося. Лінч стоїть осторонь, курить та усміхається своєю фірмовою лінчевською усмішкою. Нам залишається лише здогадуватися, чи відчуває він, наскільки сильно «Twin Peaks» люблять у всьому світі.

Чому і як Twin Peaks став культовим?

  • Бо над його створенням працював Лінч. Ні, серйозно – це левова доля успіху. У Лінча складно виділити прохідний фільм, адже до творчости він ставиться неабияк серйозно. До речі, режисер ще й круто малює – його роботи варто побачити.
  • «Twin Peaks» змінив сам підхід до створення серіалів і ставлення людей до них. Саме після виходу цього сюрреалістичного «мила» серіали почали сприймати як повноцінний жанр, а не те, чим можна забивати голови нещасним домогосподаркам (які потайки мріяли побачити щось нормальне замість Санта-Барбари) та людям пенсійного віку. «Twin Peaks» породив безліч гідних шоу, що хочеться переглядати. І за це ми Лінчу і Фросту точно маємо подякувати.

  • У серіалі немає слабких персонажів. Каст – це величезна, всеосяжна любов. Творці «Twin Peaks» не поскупилися на колоритних героїв та героїнь, не забувши і про другорядних. Репліки кожного/-ї можна розтягати на цитати (що загалом і роблять люди, які створюють мерч). А можна просто переглядати серіал щороку і знаходити в ньому щось нове, переосмислювати персонажів і їхні вчинки та вкотре захоплюватися.
  • Він атмосферний. Так, за цю атмосферу Лінчу та Фросту вибачають рішуче все: жовтневу погоду в лютому (якщо переглянете перші серії уважніше, зрозумієте), школярів та школярок віком 20+, те, що режисери кинули фанатів напризволяще в другому сезоні, та незрозумілість третього сезону. Усе це було варто того, щоб дивитися «Twin Peaks». Стежити за розслідуванням, слухати неймовірну музику – за це окрема подяка композитору Анджело Бадаламенті, – спостерігати, як герої/-ні медитативно п’ють до біса хорошу каву та їдять найсмачніший у всьому штаті вишневий пиріг, який готують у кафе «RR». Так, у серіалі підіймаються важкі соціальні теми, та при цьому він не втрачає ані краплі затишку – такий-от парадокс. І цю атмосферу (на скромну думку мільйонів фанатів) ще ніхто не зміг відтворити чи переплюнути.

  • У героях та їхніх історіях ви впізнаєте себе. Якщо відкинути всі містичні перипетії і залишити, наприклад, лише лінію головної героїні Лори Палмер, матимемо історію звичайної людини, яка боїться саму себе. У думках Лори легко вбачаються власні думки, а у її страхах можна розгледіти перелякане відображення самого/-ї себе. Жах лише від уявлення, що хтось може дізнатися твої таємниці, побачити твою темну сторону і за це зненавидіти – це один з найголовніших нічних кошмарів. Майже всі ми робили вчинки, які можна розцінювати як гріховні і залежимо від думки суспільства, як би там не було. Ми припускаємося помилок, крутимо романи на стороні і водночас залишаємося добрими й людяними, готовими допомагати іншим. Те, що відбувається у «Twin Peaks», вкотре доводить: немає людей однозначно поганих і однозначно добрих, а зрозуміти того, хто поруч, насправді не так вже і важко.

  • Серіал допомагає відійти від шкільного «що автор хотів сказати». Так, у Twin Peaks є загадки, які можна (і потрібно) розв’язувати. Та все ж серіал не варто сприймати однозначно, намагаючись вгадати ідеї Лінча і Фроста, таємну символіку довжини нігтів головних героїнь та сакральне значення кількості шматочків пирога, які з’їв агент Купер. Не всі запитання потребують відповідей: варто просто розслабитися і сприймати все, що відбувається на екрані, як даність. І це не лише «Twin Peaks» стосується.

Бажаємо бути обережнішими із совами, уникати Чорного вігваму та обирати лише класне кіно. Ще раз дякуємо Лінчу за «Twin Peaks» – без цього серіалу наше життя не було б таким, яким є зараз.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь