Cпецпроєкти

«Еврика! Еврика!»: 6 історичних висловів, які ви чули, але не знали їхнього походження


Слова видатних людей дійшли до нас крізь усю історію, крізь десятки століть — завдяки спогадам багатьох сучасників і писемним свідоцтвам. Їх ніколи не забудуть. Ці фрази дуже часто згадують і вживають, але їхніх авторів забувають так само часто. Звісно, іноді виникають сумніви щодо точности й правильности формулювання висловів. Та ці вислови, що стали крилатими, усе одно славетні.

Разом із видавництвом Vivat публікуємо історії виникнення шести популярних виразів, взяті з книжки «Прийшов, побачив, переміг. 40 висловів, які створили історію» Анн Джонас та Ненсі Рібар.

Еврика! Еврика!

Чоловік вискочив із ванни й побіг, оголений, вулицями грецького міста Сіракузи, щодуху волаючи: «Еврика! Еврика!» (це означало «Знайшов! Знайшов!»).

Що ж такого винайшов Архімед — найвидатніший учений античного світу, розмовляючи сам із собою в купальні? Через що він так неймовірно зрадів?

Мислитель виконав завдання Гієрона II, який побоювався, що ювелір, якому він доручив виготовити золоту корону, обдурив його, і прагнув упевнитися, що корона справді з чистого золота і в неї не домішане срібло.
Протягом кількох тижнів Архімед розмірковував, як допомогти Гієрону, коли помітив, що з ванни витікає вода, якщо в неї зануритися. Ось воно! Математик, який незабаром винайде гвинт, гайку та катапульту, зрозумів, що «на будь-яке тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі витісненої цим тілом рідини і за напрямом протилежна їй та прикладена в центрі мас витісненого об’єму рідини».

Так, миючись у ванні, Архімед сформулював закон, який нині має його ім’я. Він виміряв об’єм корони Гієрона й порівняв його з об’ємом золота, яке дали ювеліру для її виготовлення. І той (як шкода!) поплатився за нечесність життям — і все через відкриття геніального Архімеда.

Прийшов, побачив, переміг

«Прийшов, побачив, переміг», або латиною «Veni, vidi, vici», — один із найбільш відомих і впізнаваних крилатих висловів. Він популярний настільки, що його вживають латиною в усіх країнах світу. Звідки така слава?

Ця фраза стала відомою завдяки успіху, що дістався дуже легко й швидко. Тож повернімося подумки до 47 року до нашої ери.

Юлій Цезар проводить дні в Єгипті з Клеопатрою, але мусить покинути її, бо його кличе військовий обов’язок. Поїхав великий полководець до Анатолії (півострів Мала Азія). Там боспорський цар (Боспорське царство — теперішній Крим) Фарнак II забажав захопити римські території, які ще не так давно належали його батькові. Фарнак здобував незначні перемоги над нечисленними римськими загонами, поки не прийшов Цезар зі своїми легіонами й не розбив царя вщент.

У листі своєму другу Цезар так описав свою перемогу: «Прийшов, побачив, переміг». Під час тріумфального повернення до Риму в 46 році до нашої ери Юлій Цезар вирішив знову використати свій вислів.

Гроші не пахнуть

Веспасіан правив Римом у 69–79-ті роки нашої ери. Його батько був збирачем податків, і саме від нього Веспасіан успадкував любов до оподаткування всього, що тільки можливо оподаткувати. Протягом дев’яти років імператор Веспасіан був змушений страшенно економити, щоб якось налагодити фінансове становище Риму після правління попередника.

Веспасіан мав багату уяву та був винахідливим, що й дало йому змогу відновити казну. Імператор помножував податки. Один із податків викликав багато галасу, а саме податок на сечу, яку використовували, щоб підготувати тканину до фарбування й знежирити вовну.

Цей новий податок приніс до скарбниці Риму неймовірну кількість грошей, проте викликав безліч глузувань з імператора, навіть від членів його родини. Якось Тит, син Веспасіана, дорікнув йому «низьким і смердючим» походженням цих грошей. Завжди прагматичний Веспасіан сунув Титові під ніс мішечок із грошима, зібраними завдяки цьому податку, і зауважив, що гроші не пахнуть.

У XIX столітті ім’ям Веспасіана (на жаль, більше відомого завдяки запровадженню податку на сечу, ніж зведенню Колізею) назвали громадські вбиральні у всьому Парижі: по-французьки, «громадська вбиральня» — vespasiennes.

І все ж таки вона обертається!

1564 року в італійському місті Піза народився один із найвидатніших учених — математик, механік, фізик та астроном Галілео Галілей. У ті часи Католицька церква стверджувала: Земля не рухається і не обертається, вона розташована в центрі Всесвіту, а навколо неї кружляє Сонце. Можливість існування жодної іншої думки не допускалася.

Галілей не погодився з цим і взявся, серед іншого, досліджувати небесні тіла. Невдовзі він підтримав теорію Миколая Коперника, висунуту століття тому: наша планета є тільки однією з багатьох інших, і саме Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки.

Через такі думки Галілео нажив собі багато ворогів, і врешті-решт, 1633 року, суд святої інквізиції звинуватив науковця, якому було вже під сімдесят, у єресі. Галілею загрожувало спалення! Щоб урятувати життя, він упав на коліна та зрікся теорії Коперника, сказавши: «зрікаюся, проклинаю й ненавиджу єресь та облудну думку про те, що Земля рухається».

За легендою, промовивши ці слова, Галілей наважився дуже тихо додати: «І все ж таки вона обертається!». Проте це малоймовірно, бо за таке зухвальство він поплатився б життям — у цьому немає жодного сумніву.
Мало пройти ще дуже багато часу, щоб церква визнала свої помилки. Тільки 1822 року Папа Римський дозволив публікувати твори Галілея.

Держава — це я

Людовік XIV став королем Франції, коли йому було п’ять років, а в шістнадцять уже мав право керувати державою самостійно. Проте фактично влада була сконцентрована в руках кардинала Мазаріні, який після смерти Людовіка XIII виконував при молодому королі роль регента.

Людовік XIV завжди погоджувався з рішеннями кардинала, хоча мав звітувати щодо кожного з них перед парламентом, який, зі свого боку, мусив затверджувати їх, щоб вони набули чинности. Стосунки між Людовіком XIV та урядом були дуже напруженими. Про це свідчить, зокрема, подія, яка сталася 13 квітня 1655 року.

Вдягнений у костюм для полювання, із кінним хлистом у руці, сімнадцятирічний молодий Людовік неймовірно ефектно з’явився у приміщенні парламенту. Він був обурений, адже більшість його власних рішень парламент відхиляв. Король вигукнув: «Держава — це я!». Чи було цю фразу вимовлено саме того дня — не важливо. Вона неперевершено ілюструє долю майбутнього «короля-сонця», який одного дня все ж таки позбувся контролю з боку кардинала.

За іншою версією, через шість років, наступного дня після смерти Мазаріні, суверен оголосив приголомшеним міністрам, що відтепер керуватиме державою самостійно, а до них звертатиметься тільки в разі потреби. Міністри, які очікували на можливість маніпулювати слабким королем і забезпечувати виконання своїх особистих примх, одразу ж зрозуміли, що це буде дуже складно. Відтоді державою був Людовік XIV, і ніхто інший.

Головне — не перемога, а участь

Під час відвідування англійських та американських університетів у 1880-х роках барон П’єр де Кубертен виявив, що увага до фізичного виховання у Франції мізерна порівняно з Англією та Америкою. Де Кубертен займався кількома видами спорту: боксував, веслував, стріляв із пістолета, фехтував, їздив верхи. Йому спало на думку організувати великі міжнародні змагання, які дадуть найкращим спортсменам змогу зустрітись у чесній боротьбі.

Тоді ж відкрили руїни Олімпії, де відбувалися відомі античні спортивні ігри, тож традицію природним чином було відновлено. Перші сучасні Олімпійські ігри відбулися 1896 року в Афінах. Вони тривали протягом дев’яти днів, у них узяв участь 241 атлет. Відтоді ці змагання влаштовували що чотири роки — щоразу в іншій країні.

Під час Олімпійських ігор у Лондоні 1908 року барон П’єр де Кубертен промовив слова, які стали олімпійським гаслом: «На Олімпіаді головне — не перемога, а участь, оскільки в житті головне — не тріумф, а битва. І хоча тільки один може здобути лавровий вінець, усі мають змогу брати участь у рівній радості боротьби».

Попри безперечні особисті заслуги П’єра де Кубертена часто критикують. Зокрема, Гітлер висунув його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії після того, як барон зазначив, що Олімпіаду в Берліні 1936 року організували найкраще. Ці стосунки кидають на репутацію П’єра де Кубертена велику тінь.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: