Для фанатів Doom: круті ретрошутери, які радить редакція bit.ua
У 2016 році компанія id Software вирішила відродити динамічний і веселий шутер Doom 1993 року. Вона потрапила в десятку. Лінійні рівні, максимально спрощена механіка стрільби, величезні арени, різнобарвний арсенал та орди ворогів сподобалися гравцям, які згадали дитинство, перші комп’ютерні клуби й телепередачу «От винта».
Якщо ви також полюбляєте ретрошутери, де потрібно вбивати якомога більше супостатів і менше думати, то вам, безумовно, сподобається наша добірка. Ми обрали для вас ігри, які нагадають невмирущу класику: Doom, Heretic, Quake та Duke Nukem.
Amid Evil
Багато олдфагів згадають незвичні фентезійні ретрошутери Heretic та Hexen, які було створено компанією Raven Software в 90-х на основі ігрового рушія Doom. Розробники Amid Evil Леон Завада, Саймон Ренс і Даніель Хеджазі ніби здійснили подорож у минуле, сіли за малопотужні комп’ютери в темних приміщеннях, купили тижневий запас піци та розробили гру, у якій існують тільки динаміка, веселощі та простий сюжет (хоча скоріше його відсутність).
Як зазначав Джон Кармак, розробник Doom 1993 року: «Сюжет у грі – як сюжет у порнофільмі. Він повинен бути, але абсолютно не важливий».
У минулому з’явилася таємнича й могутня темна сила, яка зіпсувала священні землі царств. Хоча багато героїв намагалися перемогти її, жодному з них це не вдалося.
Головний герой, відомий як Чемпіон, першим долає випробування Чорним лабіринтом і виграє право носити святу бойову сокиру. За її допомогою Чемпіон перемагає численних ворогів, що допомагає йому знайти стародавні реліквії й відкрити в собі магічні здібності.
Amid Evil побудована як прогресія рівнів, кожен з яких являє собою заплутані лабіринти з пошуком ключів для розблокування дверей. Дизайнери попрацювали також над таємницями, малопомітними кімнатами, де можна знайти підсилення, зброю та лікувальні зілля.
Усі рівні у грі згруповано в епізоди – по чотири в кожному. Епізоди різної складности обираються гравцем за допомогою проходження через портали.
Як і в Heretic, гравець повинен боротися з ворогами за допомогою масиву магічної зброї. Кожен із них використовує один із чотирьох видів мани, яку потрібно поповнювати.
Окрім набору мани, гравець може поглинати душі полеглих ворогів. Коли гравець накопичує вдосталь душ, він переходить у «режим душі», який активує альтернативні режими вогню для всієї зброї та значно збільшує їхню силу на короткий час.
Леон Завада та Саймон Ренс, друзі з дитинства, свою кар’єру в ігровій індустрії почали в 90-х роках, коли розробили моди для Doom. Саме тому вони вирішили поєднати старі та нові графічні прийоми. Наприклад, вони поєднували 3D- та спрайтові 2D-моделі. Так їм вдалося перенести естетику ретро-шутерів у майбутнє.
Звичайно, щоб привабити сучасну авдиторію, вони зробили «розумних» ворогів, які можуть переслідувати гравця, перестрибувати з платформи на платформу, ухилятися й відбивати атаки. Це все робить ігровий процес різноманітним і в міру складним.
В Amid Evil варто пограти навіть тому, що нині рідко знайдеш шутери, де замість пістолета в руках гравця буде чарівна паличка.
Hellbound
Якщо вам не досить було хардкорної Doom Eternal, яку випустили 2020 року, то Hellbound стане для вас чудовим продовжувачем адреналінових спинномозкових шутерів.
Ця гра взяла все найкраще з ігор бурхливих 90-х і загорнула в нову яскраву графічну обгортку, додавши саундтрек у стилі хеві-метал.
Як ви здогадалися, сюжет у Hellbound дуже «детальний»: ви граєте за Hellgore, який виконує одноосібну місію Рембо в пеклі. Він має багатий арсенал для знищення різноманітних чортів і демонів.
Стріляти доведеться багато. Гравець помітить підвищену швидкість пересування. Ви постійно будете бігати, ковзати, крутитися та стрибати на дальні дистанції.
Якщо ви коли-небудь грали в Quake або сучасний Doom, то будете почуватися як удома, хоча й звикнути до таких американських гірок буде неважко. Крім того, такий спосіб переміщення на карті є досить зручним. Це справді допомагає подолати рівні, переповнені ворогами.
Більшість зброї в Hellbound не має звичного механізму прицілювання. Побачив рогатого на екрані – натиснув на кнопку миші. Розробники заявили, що хотіли змусити гравця постійно рухатися та стріляти. Саме тому тут можна помітити мало таких звичних елементів, як двері між локаціями та пастки.
Арсенал у Hellbound багатий. Тут тобі й кулемети, і штурмові гвинтівки, і гранатомети. Також є улюблена бензопила. Якщо ви цінувальник садомазохізму, то можете пройти левели з одним тільки пістолетом – це ще ті страждання.
Боєприпасів для «веселих іграшок» завжди не вистачає, тому варто знищувати ворогів вдумливо.
Загалом. Hellbound сподобається всім, хто любить криваву баню з динамічними перестрілками й не любить багато витрачати часу на сюжет і розв’язування загадок.
Post Void
Post Void, напевно, є найулюбленішим інді-релізом автора 2020 року. Він вдало поєднує шутер і roguelike-механіку.
Ви потрапляєте в досить великі багатоповерхові приміщення, які заповнені монстрами. В одній руці ваш персонаж тримає пістолет, а в іншій – артефакт, схожий на голову статуї. З останнього постійно стікає рідина, яка показує здоров’я та час, який залишився на проходження рівнів.
Якщо рідина повністю витікає з посудини – ви програєте. А тому вам потрібно не тільки постійно переводити погляд зі зброї на таймер, але й декілька разів проходити карти, щоб запам’ятати розміщення ворогів і прогресувати.
Складність гри збільшується з кожним рівнем в геометричній прогресії. Багато хто згадає відому Hotline Miami. Ви змушені будете робити швидкі та влучні постріли з першого разу, а інакше – усе спочатку.
Крім базового пістолета, вам буде доступна рушниця з доволі реалістичною фізикою стрільби. Але здебільшого ви оберете для себе один улюблений вид зброї.
Гравці можуть підбирати безліч модифікаторів у перервах між раундами, які надають активні здібності. Деякі з них змінюють час перезарядки або збільшують кількість куль у пістолеті. Можна також обрати поповнення рідини чи зменшення уповільнення, яке виникає після вбивства юніта. Це справді добре продумана система, яка не заважає геймплею, а доповнює й кардинально змінює його.
Також Post Void сподобається цінувальникам піксельної графіки. Вона тут деталізована та психоделічно яскрава. Як і у випадку з Amid Evil, розробники поєднали 3D-середовище з 2D-спрайтовою анімацією ворогів. Так у гравця виникає відчуття простору з «пласкими» нотками ретро-ігор. Хочемо попередити: інколи буяння кольорів на екрані може звести з розуму.
