Залежність – це не завжди про кількість і частоту вживання. Як зрозуміти, що час лікуватися – пояснює нарколог
Вечірній келих вина може бути першим дзвоником залежности, а канабіс не такий безпечний, як про нього дехто звик думати. Про залежність від алкоголю та психоактивних речовин, допомогу залежним і вчасне лікування розповідає нарколог, психотерапевт і головний лікар клініки «Медлюкс» Неясов Вадим Валерійович.
Деякі люди, які вживають канабіс, стверджують, що мають фізичну залежність. Чи можливо таке?
Традиційно вважається, що від канабісу розвивається тільки психологічна залежність. Та насправді психічний і фізичний стан людей дуже тісно взаємопов’язані.
Після вживання марихуани або в період утримання справді можуть проявлятися вегетативні розлади, наприклад:
- приливи (відчуття жару);
- озноб;
- сильне потовиділення або, навпаки, сухість;
- підвищене серцебиття;
- тремор (мимовільні посмикування м’язів);
- внутрішнє тремтіння.
Під час вживання трави може виникати не стан ейфорії, а відчуття страху та тривоги, свого роду панічна атака. Людина відчуває зміни на рівні серцево-судинної системи: нестачу повітря, прискорене серцебиття, оніміння або тремтіння. Зрозуміло, що такі симптоми не можна вважати тільки психологічними, адже вони відчуваються на фізичному рівні.
До мене зверталися досить багато 20-річних пацієнтів, у яких через інтоксикацію канабісом панічні атаки повторювалися ледь не щотижня та протягом багатьох місяців. Замість насолоди люди стикались із відчуттям паніки й остраху, зміненої реальности та сприйняття себе, і це без явних галюцинацій. Потім ці відчуття повертались і виникали досить раптово – навіть без вживання канабісу.
Причин виникнення таких панічних атак може бути кілька:
- якість продукту була не дуже хорошою, адже він виготовлявся кустарно;
- це була велика доза канабісу;
- на це вплинули інші обставини, наприклад, у людини було нервове виснаження.
Останніми роками частіше вживають синтетичну марихуану, яку ще називають «хімкою». Для її виготовлення використовують будь-яку рослину, яку просто обробляють галюциногеном. У разі вживання такої марихуани вірогідність панічних атак є набагато більшою, ніж під час вживання класичної.
Унаслідок інтоксикації може виникнути навіть невротичний розлад, який серйозно вплине на подальшу якість життя людини.
Якщо ви відчуваєте щось схоже, це все одно не можна назвати тією фізичною залежністю, яку класифікує наркологія і яка виникає під час вживання або після відмови від наркотиків.
Що буде з людиною, яка багато років поспіль курить траву або п’є алкоголь?
Коли залежний/-а припиняє вживати психоактивні речовини, то всі процеси в його/її головному мозку починають відновлюватися. Однак є зміни, які вважаються незворотними – і все залежить від хімічної речовини, яку вживали.
Той самий алкоголь може призводити до енцефалопатії − ушкодження окремих частин мозку, унаслідок чого людина втрачає свої звичні функції. У неї може суттєво знизитися пам’ять і рівень інтелекту та не відновитися до колишнього рівня.
Є ймовірність розвитку судинних порушень, які призводять до різних ускладнень, наприклад інсульту. Узагалі, будь-яке порушення мозкового кровообігу є незворотним.
Наркотичні речовини, як-от психостимулятори або прекурсори, на яких готують опіати, також є доволі токсичними для нервових клітин. Після їх вживання може виникнути ураження головного мозку, яке видно навіть на МРТ у вигляді атрофії або окремих ділянок некрозу (пошкодження клітин).
Зміни проявляються у зниженні пам’яті, інтелекту та функції сприйняття.
Через наркотичні речовини завжди страждає й емоційна сфера, особливо в підлітковому віці або ранньому юнацтві. Емоційно-вольова сфера – це зв’язок між лобними ділянками та лімбічною системою. Лобні ділянки відповідають за поведінку, а лімбічна система − за емоції. Будь-яке вживання психоактивних речовин порушує цей зв’язок.
Залежні стають емоційно нестійкими, менш вольовими, страждає їхня ініціативність і цілеспрямованість. Вони стають інтерними та пасивними. Стає важко виражати свої емоції й контролювати себе, виникають перепади настрою, схильність до агресії та роздратування або ж пригніченість і депресивний стан.
Це впливає й на свідомість і когнітивні установки: люди почуваються не досить хорошими та гідними. У них формується комплекс неповноцінности.
Чи можна виправити наслідки такого вживання?
Усе індивідуально та залежить від багатьох факторів, наприклад:
- наскільки рано людина почала вживати хімічні речовини;
- як довго вона їх вживала систематично;
- коли від них відмовилася;
- чи почала лікуватися;
- чи підтримує зараз себе тверезою.
Чи може людина після довгих років утримання повернутися до помірного вживання?
Мені трапляються випадки, коли люди через багато років абсолютної тверезости можуть дозволити собі за весь вечір випити одну чарку або ж келих вина. Така мінімальна доза чисто для підтримання соціальної традиції є просто символічною.
Якщо ж доза збільшується, людина відчуває сп’яніння, втрачає контроль, це завжди призводить до зривів і рецидивів.
Мозок залежної людини назавжди залишається зміненим.
Узагалі, основний симптом залежности – це втрата контролю, що несе наслідки на рівні рецепторів і нейромедіаторів у головному мозку. Якщо людина за багато років повертається до вживання алкоголю чи наркотиків, контроль у неї так і не відновлюється.
Є великий відсоток людей, які живуть у хорошій ремісії. Та загальносвітова статистика свідчить, що під час алкогольної залежности все одно стаються 40-60 % рецидивів.
Чи є люди, які не можуть позбутися залежности з фізіологічних причин?
Фізіологічно всі люди влаштовані так, що можуть позбутися залежности. Річ у тому, що в нашого мозку є функція нейропластичности – здатність змінюватися й адаптуватися внаслідок нових емоцій, досвіду та нового виду діяльности.
Якщо ж створити альтернативну домінанту та нові нейронні зв’язки через соціальну активність, заняття спортом, сприятливе психологічне середовище, то будь-яка людина може позбутися залежности на користь альтернативних джерел задоволення та здорового способу життя.
Але не все так легко. З погляду психології ми всі володіємо такою якістю, як чесність. А ще є люди, які мають патологічну схильність брехати не тільки оточенню, а ще й собі. Вони становлять якраз той відсоток, який ніколи не вилікується від залежности. Такі особистості й далі себе обманюватимуть, казатимуть собі, що можуть випити та не напитися або покурити трави і все одно себе контролювати. Ну й щоразу це закінчується рецидивом.
Загалом усі ми так чи інакше брешемо, але є люди, які в цьому успішніші.
Якщо ж ми кажемо про 4-ту стадію алкоголізації, за якої розвивається груба алкогольна енцефалопатія з дефектами особистости й інтелекту, такі люди вже ніколи не подолають залежности.
На цій стадії перебувають ті, хто багато років і щодня вживав алкоголь. Без нього їхній мозок просто не працюватиме, вони не відчуватимуть задоволення від життя й не бачитимуть у ньому сенс.
Як зразу зрозуміти, що треба лікуватися від залежности?
Найперші ознаки, на які треба звернути увагу:
- підвищення толерантности до алкоголю;
- необхідність збільшувати дозу, щоб отримати задоволення;
- постійне нав’язливе бажання використовувати алкоголь для зняття напруги;
- зниження контролю.
Важливим моментом є той, коли людина починає пити більше, ніж планувала, і внаслідок цього губить гроші та потрапляє в конфліктні ситуації. Або ж наступного дня погано почувається та не пам’ятає, що відбувалося.
Додатковий критерій, який свідчить про необхідність лікування: якщо через алкоголь виникають психологічні та соціальні проблеми – постійно змінюється настрій, людина не виходить на роботу, сідає за руль у нетверезому стані. Інші цей стан помічають, застерігають про негативні наслідки, але людина все ігнорує. І це означає, що її психіка вже працює ірраціонально.
Якщо ти часто п’єш і у відносно невеликих кількостях (це не впливає на твою працездатність і життя взагалі), наприклад, кожен вечір келих вина або пива – чи вважається це залежністю?
Келих сухого вина щовечора не є залежністю, адже така доза навіть не викликає сп’яніння і є допустимою.
Узагалі частота вживання не є ознакою залежности. Можна пити щодня й це не впливатиме на життя людини, а можна провести рік у тверезому стані, а потім кілька тижнів не просихати. На виникнення залежности впливає не частота й кількість алкоголю, а саме ставлення до нього.
Чи можна визначити самостійно свою залежність чи це повинен робити тільки фахівець?
Людина може самостійно усвідомити, що має проблеми з алкоголем, але визначати залежність та її стадію може тільки спеціаліст. Для встановлення діагнозу необхідно враховувати від 4 до 5 критеріїв, що й робить лікар.
Чи є люди, яким не можна відразу відмовлятися від алкоголю або наркотиків?
Насправді це міф, хоча якоюсь мірою й виправданий. Біла гарячка (алкогольний делірій) відбувається з людиною не в нетверезому стані, а тоді, коли вона припиняє вживати алкоголь чи наркотики, тобто на стадії відміни.
Самолікування – зменшення дози – у деяких випадках справді допомагає. Але займатися ним постійно, переходити на слабоалкогольні напої або зменшувати дозу, думаючи, що таким способом можна подолати проблему, украй небезпечно. Такі методи можуть викликати ускладнення та загрожувати життю.
Якщо залежний/-а лягає в стаціонар, то там він/вона відразу проходить повну детоксикацію й очищення організму. А зниження дози – це всього лише зменшення інтенсивности синдрому відміни.
Якщо ваша близька людина залежна, чого робити не варто?
У жодному разі не потрібно рятувати людину й розв’язувати проблеми, які виникли внаслідок її свідомого вибору. Не треба відкуповувати залежного/-у, давати гроші, якщо він/вона просить і йому/їй погано. Загалом не варто йти на поводку в залежних потреб.
Можна запропонувати допомогу, якщо людина відчуває фізичний дискомфорт – не купити випивки, а звернутись до лікаря-нарколога або викликати швидку, якщо ситуація є критичною після довгого запою.
Покажіть, що ви готові допомогти, чи запропонуйте ушпиталення в клініку, де людині нададуть професійну допомогу.
Залежний/-на повинен/-на розв’язувати свої проблеми самостійно та відчувати відповідальність за свої вчинки.
