Спецпроєкти

Наскільки небезпечне зачаття в пробірці: розвінчуємо міти про ЕКЗ


Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) – це процедура, яка допомагає мільйонам жінок і чоловіків у всьому світі отримати шанс мати дитину. Репродуктологія та ембріологія досягли шаленого розвитку, завдяки чому зачати й народити власних дітей можуть ті, хто почули діагноз «безпліддя».

Однак водночас це питання оповите багатьма упередженнями. Разом із Ладою Дяченко – ембріонологинею клініки «Надія» розвінчуємо популярні міти про процедуру ЕКЗ.

Міт 1. Зачаття має відбуватися тільки природним способом, а не в пробірці

Не всім лікарям подобається фраза «штучне запліднення», адже навіть з англійської вона розшифровується як «допоміжне запліднення». Тобто ми лише беремо природні ресурси і допомагаємо їм реалізуватися.

Слова «штучне», «сурогатне» лякають людей, бо звучить це ніби щось несправжнє. Але ми не займаємося якимось нереальними чудесами та беремо максимум від природи та потенціалу самих пацієнтів. Якщо клітини, на жаль, не здатні давати початок новому життю, то й ми навряд чи зможемо з ним щось зробити/ Ми відшліфувуємо свої методики та вміння, теоретично досліджуємо це питання, але маємо все ще відкритий великий простір для досліджень та розвитку.

Наприклад, ми можемо отримати 10 яйцеклітин у пацієнтки і зовні вони матимуть здоровий вигляд. Але це дуже умовна оцінка, бо ми не бачимо її реальний потенціал та не знаємо чи може вона дати життя ембріону.

У когось з яйцеклітин ми можемо отримати 6 ембріонів, у когось 1-2. Вони можуть рости, але не всі вони будуть генетично нормальними, і це не залежить від того, що їх отримали в лабораторних умовах. Як правило, на це впливають вікові особливості.

Загальновідомою є статистика, що після 35 років у жінок значно збільшується відсоток генетично ненормальних, тобто анеуплоїдних яйцеклітин. Жінка, яка природним шляхом вагітніє після 35, і в природних умовах має підвищений ризик генетичних змін в ембріона.

Міт 2. У лабораторії можна переплутати біологічний матеріал

Люди часто бояться, що ми переплутаємо їхній біологічний матеріал із чужими – і такий острах можна зрозуміти. Коли у всьому світі в сфері репродуктивної медицини трапляються якісь скандальні ситуації, то ЗМІ багато про це говорять, що може насторожувати та лякати.

Люди екстраполюють ці випадки на себе та починають боятися найгіршого результату особисто для себе. Так влаштована психологія людини.

Для забезпечення безпеки в лабораторії у нас завжди була вибудована спеціальна система: коли один ембріолог починає щось робити з клітинами, то інший ембріолог зобов’язаний йому свідчити. Тобто він має свідком того, що перший спеціаліст починає працювати саме із тими клітинами або спермою.

Процедура у кожному циклі та етапі завіряється підписами двох людей – ембріолога та його колеги-свідка, які несуть однакову відповідальність за те, що відбувається в лабораторії. Ми робимо записи та ставимо підписи навіть коли просто перекладаємо ембріони або клітини з однієї чашки в іншу.

Кілька років тому у нас з’явилася електронна система свідчень, яка полегшила нашу роботу й емоційний стан, адже ми завжди впевнені, що все під чітким контролем. Тепер перед тим, як перекласти клітину або ембріон з однієї посудину в іншу, ми маємо просканувати штрих-код пацієнта на кожній із них. І тільки коли система дає підтвердження, що ми взяли правильну чашу, можна продовжувати свою роботу.

Штрих-код цей індивідуальний та надається кожному/-ій пацієнту/-ці, коли вони звертаються до клініки та починають лікування. Далі він повторюватиметься на всьому лабораторному посуді, у якому є клітини цих пацієнтів.

Ось так виглядає портативний мінікомп’ютер, яким ми скануємо штрих-код. Завдяки йому ми завжди можемо зайти в карту будь-яких пацієнтів та проконтролювати всі процедури, які виконувались із їхнім матеріалом. Всі дані зберігаються в системі і ми бачимо, хто з ембріологів, о котрій годині та що робив, хто при цьому йому свідчив та як сканував штрих-код. Таке електронне документування є зручним та робить спокійнішими як спеціалістів, так і пацієнтів.

Міт 3. Діти після ЕКЗ мають проблеми зі здоров’ям

Діти, народжені після ЕКЗ, як і діти, народжені природним шляхом, бувають різними. Ще ніким не доведено, що такі діти більше хворіють або чисто психологічно по-іншому себе поводять.

Коли з’являються якісь нові технології, які ще й інвазивні, тобто втручаються в клітини, чи маніпуляції з організмом, то це може викликати у людей недовіру. Однак коли запроваджується новий метод в науці або медицині, то дослідники та лікарі впродовж багатьох років продовжують відстежувати його реалізацію. Вони збирають дані та підраховують статистику, щоб розуміти, як метод працює та яку ефективність й наслідки він має.

Ці моменти цікавили людей ще за перших спроб запліднення в лабораторних умовах. Першій людині, яка народилась після ЕКЗ вже 42 роки, але спроби штучного запліднення почалися ще раніше. Спочатку це були інсемінації − введення сперми чоловіка чи донора жінці в порожнину матки. Це не запліднення в пробірці, але все одно люди вважали цю процедуру чимось страшним. Вони не розуміли, які діти можуть народжуватися від такої процедури та боялися страшних наслідків.

Коли науковці намагались вже in vitro (у пробірці) отримати перші ембріони, то зіткнулися із багатьма успіхами та невдачами. Пройшло вже кілька десятків років та проведено велику кількість досліджень, але ніхто ще не довів, що діти, народжені після ЕКЗ, якось відрізняються від інших дітей.

Міт 4. Процедура має наслідки та народжувати буде складніше

Якщо пацієнтка завагітніла після ЕКЗ, то вона може стати на облік в будь-яку звичайну клініку. Та все одно повинна зазначити та повідомити про проведену процедуру. І це залежить не від самого ЕКЗ, а від того, із яким питанням жінка звернулась в клініку репродуктивної медицини.

Загалом у таких жінок така ж кількість звичайних пологів, і кесаревого розтину, такі ж ризики ускладнення, та й в принципі такий же розвиток всієї вагітності. Існують винятки, які продиктовані не ЕКЗ, а наявними у пацієнток особливостями здоров’я до процедури. Наприклад, якщо у людини були ендокринні патології або особливості органів.

Якщо ми уявимо, що проведемо цю процедуру абсолютно здоровим жінкам, то вони отримають ту ж структуру пологів, що і при природному заплідненні. ЕКЗ не втручається у ці процеси, ми просто механічно підміняємо процес надходження статевих клітин в матку.

Буває, що у пологових будинках частота тяжких пологів після ЕКЗ є вищою, ніж в інших. Але це лише тому, що заклад і лікарі спеціалізуються на важких випадках. Пацієнтки можуть звертатися в звичайну клініку, де їх відправляють в більш висококваліфіковані клініки. Це інша вибірка, тому й статистика може змінюватися від пологового до пологового.

Міт 5. ЕКЗ – це завжди боляче та неприємно

Єдиний хворобливий етап всього ЕКЗ – це отримання клітин, коли пунктирують датчик УЗД, одягається спеціальна насадка, і завдяки проколам в порожнині піхви витягають яйцеклітини з яєчника. Але жінка нічого не відчуває, адже їй вводиться внутрішньовенний наркоз, тобто загальне знеболювальне.

Пункція триває повністю близько 12-15 хвилин, і це з того моменту як пацієнтка зайшла в операційну. Через годину ми відпускаємо її додому. Жодної хворобливості та неприємних відчуттів вона не відчуває.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐