Як друкують зброю за допомогою 3D-принтерів і чому це не подобається владі?
Розповідаємо, як за допомогою 3D-принтерів почали друкувати зброю, до чого це призвело та що про це думає влада.
Ідея друкувати зброю за допомогою 3D-принтерів виникла з появою доступних пристроїв на ринку. Але далі за балачки на форумах справа не заходила.
Водночас у 2012 році американська команда Defense Distributed оприлюднила плани з розроблення дієвого пластикового пістолета, який може зробити будь-хто за допомогою 3D-друку. Прототип пістолета The Liberator, що може стріляти 9 мм кулями, з’явився у 2013 році.
Пістолет назвали на честь побратима FP-45 Liberator з одиничним пострілом, який спроєктував Джордж Гайд і який підрозділ внутрішнього виробництва корпорації General Motors виготовляв для Управління стратегічних служб США (УСС) у Другій світовій війні.
УСС (яке згодом перетвориться в ЦРУ) мало на меті забезпечити сили опору в Європі цією зброєю. Воно вважало, що подібний крок вплине на моральний стан окупантів і викличе серед них паніку. Проте є мало доказів того, що FP-45 Liberator коли-небудь поставлялися в Європу.
Влада США не могла миритися з такою нахабністю, а тому Державний департамент США вимагав видалити інструкції з вебсайту Defence Distributed (DEFCAD), вважаючи їх порушенням Закону про контроль за експортом зброї.
Тоді засновник Defence Distributed Коді Вілсон подав позов, зазначивши, що Державний департамент порушує свободу слова та право вільно публікувати інструкції в мережі. У 2018 році Міністерство юстиції стало на бік Коді.
Звичайно, що боротьба з Defence Distributed спонукала інших користувачів Інтернету створити децентралізовані спільноти надрукованої на 3D-принтері вогнепальної зброї: Deterrence Dispensed та FOSSCAD. Учасники цих ком’юніті залишаються анонімними й досить часто проживають у країнах із жорсткою юрисдикцією щодо виробництва, зберігання, носіння та використанні зброї.
Зі згаданими сайтами доволі активно борються державні органи, які здійснюють нагляд за поширенням інформації в мережі. Можна й не казати, що їхня війна є безрезультатною. Файли для друку колекціонуються, архівуються та вільно поширюються на форумах.
Нині можна знайти не тільки The Liberator, але й точні копії Glock 17, Colt M1911 (який у 2013 році техаська компанія Solid Concepts надрукувала з металу за допомогою промислового 3D-принтера), Sig Sauer P226 та навіть штурмові гвинтівки AR15.
Як виявилося, уся ця зброя недовго, але витримує постріли різноманітних патронів, якщо використовувати міцний пластик та не економити його під час друку.
Для самостійного створення міцніших пристроїв у 2014 році Defense Distributed запропонувала пристрій під назвою Ghost Gunner (Примарний стрілець) – компактний, повністю автоматизований фрезерний верстат із програмним управлінням, який за кілька годин виточує нижній ресивер AR15 зі шматка алюмінію.
3D-зброя – загроза безпеці
Коли Defense Distributed оприлюднила свої плани та моделі для друку, на рівні американських органів влади було порушено питання щодо ефектів, які можуть мати 3D-друк і поширення у відкритому доступі інструкцій.
Міністерство національної безпеки США та Спільний регіональний розвідувальний центр оприлюднили записку, у якій зазначається:
Значний прогрес у можливостях тривимірного (3D) друку, наявність безплатних файлів для друку компонентів вогнепальної зброї та труднощі з регулюванням спільного використання файлів можуть становити ризик для громадської безпеки від некваліфікованих шукачів зброї, які отримують або виготовляють 3D-друковану зброю. Запропоноване законодавство про заборону 3D-друку зброї може стримувати, але не може повністю перешкодити їхньому виробництву. Навіть якщо таку практику заборонено новим законодавством, поширення цих цифрових файлів в Інтернеті буде важко контролювати, як будь-які інші файли: музику, фільми чи програмне забезпечення, що незаконно поширюється.
На міжнародному рівні, де контроль за зброєю зазвичай жорсткіший, ніж у Сполучених Штатах, деякі коментатори заявляють, що вплив може відчуватися сильніше, оскільки альтернативну вогнепальну зброю не так легко отримати.
Європейські чиновники зазначають, що виготовлення тривимірного друкованого пістолета було б незаконним згідно з їхнім законодавством про контроль за зброєю та що злочинці мають доступ до інших джерел зброї, але зазначили, що в міру вдосконалення технології ризики збільшуються.
Війна за право вільно поширювати файли для друку зброї тривала не один рік. У 2013 році адміністрація Барака Обами запровадила обмеження на викладання в Інтернеті креслень 3D-зброї. Відповідний нормативно-правовий акт мав набрати чинності 1 серпня. Водночас до влади прийшла команда Трампа, яку завалили гнівними листами противники такої заборони. У 2018 році Defence Distributed підписала мирну угоду з Держдепартаментом США після зняття обмежень Міністерством юстиції.
Водночас такі зміни сподобалися не всім.
Позови та спроби заборонити зброю
Генеральні прокурори дев’яти штатів подали позов до окружного суду штату Вашингтон на адміністрацію президента США Дональда Трампа, а також організацію Defence Distributed, Second Amendment Foundation з метою заборонити поширення в мережі креслень зброї для 3D-принтерів.
«Це просто безумство давати злочинцям можливість створювати одним натисканням кнопки зброю, надруковану на 3D-принтері, оскільки її важко відстежувати», – заявила Андервуд.
Навіть Трамп засумнівався в правильності рішення Держдепартаменту США.
«Я вивчаю питання з пластиковими пістолетами, які збираються продавати людям. Уже обговорив це з NRA (Національна стрілецька асоціація США), не бачу в цій ідеї сенсу», – написав Трамп у Twitter (нині акаунт заблоковано).
Сьогодні ситуація залишається нерозв’язаною. До введення заборони модель пістолета The Liberator було завантажено 10 000 разів, а після підписання мирної угоди з Держдепартаментом – 1 000 разів було завантажено моделі штурмової гвинтівки AR-15 і понад 12 000 завантажень моделей різноманітних пістолетів. Нині всі ці файли можна без проблем знайти на піратських платформах.
Основною претензію до Defense Distributed було те, що компанія намагається зробити доступною зброю, яка не фіксується металошукачами. Це заборонено згідно із Законом 1988 року. Хоча Коді Вілсон передбачив наявність у моделях металевих деталей, щоб уникнути порушення законодавства.
Головною перепоною для влади США у забороні надрукованої 3D-зброї є те, що в деяких штатах дозволено самостійно виготовляти зброю. Можна без проблем купити «зроби сам» набори, які коштують не більш як 100 доларів і дають змогу зібрати пістолет або автомат, як конструктор. Інколи потрібно буде використати доступні побутові інструменти, наприклад дриль.
Підпілля не спить
Якщо Defense Distributed намагалися діяти в правовому полі, то інтернет-користувач Троль Іван (Troll The Ivan) вирішив діяти незаконно. Про нього майже нічого невідомо, крім того, що він є відомим представником підпільної організації зброярів.
Він та інші прихильники 3D-зброї спілкуються на різноманітних цифрових платформах: Signal, Twitter, IRC y Discord. Вони критикують роботи одне одного, обмінюються CAD-файлами зброї та дають поради. Свій рух вони назвали Deterrence Dispensed на честь компанії Defense Distributed.
Два роки тому він запустив чудові інтернет-ролики, які демонструють його напрацювання.
У підсумку можна сказати, що 3D-принтери щороку стають доступнішими. Придбати непогану за якістю модель із Китаю можна за 300 доларів.
3D-друк дає змогу розв’язати величезну кількість побутових і не тільки проблем. Для прикладу, можна згадати друк респіраторів під час епідемії коронавірусу. Але є інший, темний бік таких можливостей.
Тепер кожен охочий може надрукувати собі зброю, яка може й не буде якісною, але точно буде недорогою та функціональною.
У США друкувати зброю не має сенсу (крім задоволення цікавости), бо в цій країні доступні народні дешеві пістолети та рушниці. Водночас для країн із жорстким регулюванням обігу зброї така технологія може стати рятівним човном із неприємними юридичними наслідками. І здебільшого друкувати зброю будуть не інженери та зброярі-початківці, а особи з кримінального світу.
Тому залишається відкритим питання, як урегулювати цю проблему та не обмежити свободу поширення інформації в Інтернеті, а також права користувачів 3D-принтерів.
