Марк Полін – художник-мізантроп, який перетворив бої роботів на сучасне мистецтво
Чи дивилися ви колись робобої? Вони мають такий вигляд: команди гіків та інженерів створюють та зіштовхують машини, основна задача котрих – якомога ефективніше нищити одна одну.
Це ТВ-шоу виникло завдяки американському художнику і інженеру, який вирішив перетворити руйнівну силу технологій на мистецтво.
Він шокував публіку, змушуючи трупи тварин рухатися за допомогою механізмів та створюючи провокативні перфоманси з політичним підтекстом. У багатьох країнах світу його вистави визнані небезпечними та забороненими через вибухи, постріли, підпали та електричні розряди.
Художник, який заснував робобої – Марк Полін. Він полюбляє роботів і зневажає людей. Про нього ми і розповімо.
Марк Полін – біографія бунтівника
Полін народився 14 грудня 1953 року в Сарасоті (штат Флорида), де проживали в основному консервативні американці. Його батька Ріка засуджували за розбій та сутенерство.
Батько покидає Поліна, коли тому виповнюється три роки, та залишає дружину самотужки виховувати чотирьох синів. Родина була бідною, і матір часто полишала хлопців один на одного через роботу.
Дітлахи швидко розпочали власний бізнес: вони розводили хом’яків і продавали їх зоомагазину. Також малеча виловлювала пташенят, щоб потім самотужки виростити. З улюблених розваг дітей – перегляд фільмів жахів та автомобільні перегонам на знищення.
Коли Марку виповнилося 10 років, він вирішив вкрасти жувальну гумку з автомату, розплавивши його за допомогою паяльника, зробленого із пропанового балону.
Тоді вперше і востаннє майбутній художник потрапив до рук поліції, хоча і приводів було багато.
Він вступив до банди F*ckers Island Gang. Її учасники били вікна, лякали пересічних громадян та билися з першими-ліпшими. В кінці 60-их Марк вирішує стати панком – його приваблює панківський похмурий погляд на життя.
«Ми всі думали, що помремо. Ми просто думали: “Ну, і грець з ним”. Однак нам було дуже весело. Це був дуже похмурий, жорсткий набір поглядів», – згадує Марк. Таке світосприйняття і бажання руйнувати знайшли відображення в його майбутній творчості.
Свій відбиток у формуванні світогляду залишають і ліворадикальні угрупування, як-от Weather Weather та Фракція червоної армії. Вони підривають будівлі та організовують замахи на політичних діячів.
«Коли я був підлітком, я цим хотів займатися. Це те, що відбувалося ще в шістдесятих роках, – згадує Полін. – Я хотів підривати будівлі».
Згодом Полін починає замислюватися, чому б він реально хотів присвятити своє життя. Під час навчання в середній школі він цікавиться механікою, навчається читати креслення, розуміти фізичні процеси та працювати руками.
Першими його жертвами стають мотоцикли. Він робить їх легшими та швидшими, в результаті розбиває та починає все спочатку.
Після школи Марк відправляється працювати в металообробні цехи. На них механіки старої школи передають юнакові свої знання. Далі він влаштовується на базу ВПС Еглін, щоб обслуговувати роботів, які слугували цілями для відпрацювання авіаударів.
Марк був у захваті від своєї нової професії.
«Це так класно, що я будую цю річ, яка важить 30 тонн і спускається залізничною колією, і хтось буде в неї стріляти. Але врешті-решт люди вбивають цим людей. Мета – знищити людей за допомогою цього», – згадує Полін.
Полишивши військово-промисловий комплекс, Марк відправляється у художній коледж Екерда (штат Флорида). Він хотів займатися мистецтвом ще з шкільних часів, але йому не імпонував образ голодного митця, а тому потрібно було отримати професійну освіту.
«Я не хотів бути безпорадним художником, але хотів бути мистецькою людиною, творчою людиною. Я вирішив, що мені потрібно навчитися робити речі, щоб заробляти гроші», – говорить Марк.
Під час навчання він заробляв фрілансом, роблячи креслення та літографії під замовлення.
Коледж дав йому можливість навчатися за кордоном, а тому він вирішив провести пів року у сквотерській комуні біля лондонського Регентс-парку. Його друзями були музиканти видатної команди Teenage Jesus and the Jerks.
Флоридський коледж став благодатним грунтом для анти-істеблішментського та експериментального мистецтва. Більше музики його захоплювали література і кіно. Він шанував Дж. Дж. Балларда та Вільяма С. Берроуза. Полюбляв переглядати фільми сюрреалістів, дадаїстів та ситуаціоністів.
У 1977 році Марк Полін досить ефектно закінчив коледж. Він прийшов на церемонію вручення дипломів у порваному халаті, ковбойських чоботях, стрінгах і з зачесаним назад волоссям, пофарбованим флуоресцентною рожевою фарбою.
Його запросили для постановки післядипломного шоу у галереї, щоб зафіксувати результати навчання. Але роботу Поліна вирішили не демонструвати, оскільки боялися, що вона може бути незаконною. Він познущався з рекламних плакатів у місті: чиєсь фото отримало третє око, а хтось казав не «турбуватися про близьких», а «вбивати їх» за допомогою послуг сучасних шпиталів.
Наступною зупинкою у житті Поліна стає Сан-Франциско, де існувала менша конкуренція серед художників, ніж у тому ж Нью-Йорку. Ідею з зіпсування білбордів він привозить із собою, але цей проєкт здається йому пшиком.
Марк хоче займатися чимось довготривалим, що охоплювало б його інтереси до мистецтва та техніки. Чимось глибоко непрактичним, таким, чого не робили до нього інші художники.
Після кількох тижнів сидіння та роздумів у напівтемних куточках кав’ярень Сан-Франциско у нього визрів план корпорації. Вона мала б поєднувати театр і інженерію, руйнівну красу індустріального Апокаліпсису та геніальність людської думки.
Крім того, Полін розуміє, що у місті є гектари занедбаної техніки, важкий металевий флот повоєнної деіндустріалізації, який можна з легкістю використати як ресурс. Так і народжується Survival Research Lab (Дослідницька лабораторія виживання), що проектує небезпечних роботів.
Перший виступ лабораторії
Survival Research Lab описує саме себе як виробництво небезпечних машин, що хвилюють.
Знаходиться лабораторія у мальовничій Петалумі (штат Каліфорнія) в непримітній будівлі. У ній десятки масштабних і загрозливих машин: шестиногий біговий робот, робот-хребет з клещнями, робот з кінцівками-маніпуляторами, схожий на марсохід. Є також «будинок престарілих», де відпочивають ветерани мистецького руху, які починали свою кар’єру у 80-их роках.
Зараз Полін розповідає про те, як невесело організовувати перфоманси. Потрібно отримати дозвіл у пожежників, написати листа місцевій адміністрації, попередити поліцію, захистити глядачів від непередбачуваних ситуацій та зробити десятки інших бюрократичних процедур.
Але раніше все було інакше, найменше, чого бажав Марк, – це перейматися. Перше шоу Survival Research Lab під назвою «Секс машин» відбулося 25 лютого 1979 року на СТО Алекса в Норт-Біч, штат Каліфорнія. Полін ні в кого не просив жодного дозволу. Він прибув на місце та вигрузив з вантажівки перероблений прилад для обробки м’яса.
Прибув власник станції, який невдоволено запитав: «Що тут відбувається?» Полін дав йому 20 баксів зі словами: «Слухайте, ось двадцять доларів, ви просто повинні це подивитися. Це буде по-справжньому круто, і ви отримаєте насолоду». Власник знизав плечима та пішов до глядачів.
Подивитися спектакль прийшли 30 чоловік.
Назву «Секс Машин» придумала дівчина Поліна. Так вона називала хобі Марка, бо він більше проводив часу з залізом, ніж з нею, та дорікала йому: «Марк, машинний секс – це нудно».
Назву Survival Research Lab (Лабораторія дослідження виживання) Полін запозичив із сумнівного оголошення по вербуванню солдат для армії США в журналі Soldier of Fortune.
Вистава розпочалася. По конвеєрній стрічці рухалися тільця мертвих голубів, яких Полін вбив за допомогою рогатки за декілька днів до виступу. Голови птахам відрубала гільйотина, а залишки рубалися на шматки під прозорим куполом швидкісним вентилятором, а тому кожен зміг побачити, як частини тіла деякий час літають у повітрі, поки машина їх не випльовувала на шокованих глядачів.
На фоні цього дійства грала сповільнена версія пісні The Cure Killing An Arab. Весь процес обезголовлювання голубів-мусульман символізувало відношення американських «білих» штатів до шаха Ірану та країни ОПЕК через енергетичну кризу.
Також Марк Полін зазначає, що його надихнув «Сторонній» Альбера Камю.
Шоу завершилося одночасним запалом з десятка зміїних феєрверків, які запищали, закрутилися, а потім розтанули димом у повітрі.
«На цьому все закінчилося. Потім хлопець, який володів СТО, просто пішов. Ми завантажили все і пішли. Ніяких наслідків не було, ніхто не намагався мене побити, жодної поліції. І це було перше шоу», – згадує Марк Полін.
Втрата руки, розширення команди та популярність
Після «Сексу машин» у майстерні Поліна почали з’являтися нові роботи. На початку 80-х у їх створенні допомагали добровольці Ерік Вернер та Метт Хекерт.
Останній побудував величезну керовану клешню під назвою «Народження руки Гімпа» в 1982 році. Він також намагався озвучувати творіння, але їхні голоси часто заглушувалися вибухами.
В один прекрасний момент Полін вирішує будувати для шоу реактивні двигуни. А тому потрібно було виготовити тверде ракетне паливо. Неназваними способами він отримує посібник NASA, в якому є рецепт по приготуванню палива для космічних ракет.
«Я зробив ракетні двигуни; я готував їх на вулиці протягом трьох днів при температурі, під дією якої вони вибухають», – згадує Полін.
Коли підготовчий етап завершився, він зрозумів, що паливо застрягло в керамічному контейнері. Нічого не придумавши кращого, Марк стукає по ньому молотком.
Вибух був такої сили, що підняв Поліна у повітря, а руку перетворив в місиво із кісток.
Хекерт прибіг на допомогу, знайшов залишки руки Поліна, і доставив його до лікарні. Ескулапи врятували йому життя. Вони навіть уклали з ним угоду. Працюючи над новим видом мікрохірургії, вони потребували пацієнта, який старанно брав би участь у реабілітації.
Полін погодився, і вони видалили йому два пальця ноги і прикріпили до залишків руки. Не гарно, але функціонально. Повністю відповідає принципам роботи Survival Research Lab та словам Поліна: «Ви можете зробити що завгодно із чого завгодно».
Навіть позбувшись однієї руки, Полін почав робити дедалі грандіозніші вистави, завдяки яким у нього з’явилася репутація серед художників та письменників. Після одного з шоу до нього підійшов Енді Ворхол зі словами: «Мені дуже сподобалося твоє шоу, але це мене злякало».
Батько жанру кіберпанк Вільям Гібсон зазначив: «Мистецтво Поліна мені здається продовженням виготовлення небезпечних речей у вашому дворі, коли вам шістнадцять років, наприклад, набивати порожні балони з CO2 головками кухонних сірників та підпалювати їх… Мені це подобається».
Робота Поліна надихнула інших, хто прийшов вчитися в Survival Research Lab. У багатьох фанатів з’явилися сайд-проєкти, як-от Robochrist Industries, People Hater та Seemen.
Вистави Survival Research Lab надихнули телеканали на появи в 2000 році шоу про бої роботів BattleBots та Robot Wars. Полін вів переговори з президентом каналу Sci Fi про серію телевізійних шоу під назвою RoboDeath, в яких Survival Research Lab готували б величезних роботів для знищення усього на світі.
Вистави, які влаштовує Марк Полін, заборонені в ряді міст США та деяких країнах світу через пожежну небезпеку та потенційну загрозу життю та здоров’ю глядачів. Під час виступу роботів щось постійно вибухає, горить, б’є струмом та врізається в перешкоди на величезних швидкостях.
У серпні 1990-го його участь в арт-фестивалі ArtPark в Льюістоні (штат Нью-Йорк) було скасовано. Організатори події дізналися, що Полін бажає, щоб його машина Руба Голдберга запустила ракету, покриту цілою купою Біблій. Священні книги мали б згоріти під час польоту, спрацювавши як тепловідбивний екран.
Марка неодноразово запрошував на роботу Голлівуд у якості майстра зі спецефектів. Інженер відмовлявся, оскільки завжди бажав йти проти течії та бути анархістом. Його не цікавили гроші, хоча деякі його проєкти можна було б продати за великі суми.
Він любить своїх роботів та ненавидить соціум. Як він зазначає, люди змушують його ставитися до них жорстко.
Творчість Поліна важко назвати мистецтвом в чистому вигляді. Він довів, що руйнування холодних та страхітливих машин може бути естетично привабливим та наповненим смислами.
Найголовніше – Марк Полін зміг заглянути у майбутнє. Його роботи та їхній вбивчий потенціал відповідають науково-технічному прогресу, який зростає, та все частішому використанню роботів під час війни. Полін був першим і, мабуть, останнім з митців, який вдало поєднав робототехніку з акціонізмом.
