Тревелблог. Славутич: архітектура 8 країн у маленькому місті Київської області
А якщо чесно, що кожен із нас знає про Славутич? Ну є таке пиво. Я ще знав, що до Славутича переселили робітників ЧАЕС після аварії. І на цьому мої пізнання «всьо».
Та це той випадок, коли невідоме місто виявляється дуже цікавим. Цікавим настільки, що хочеться всім розповісти.
Що ви могли не знати про Славутич?
До міста не просто переселяли робітників ЧАЕС, його збудували спеціально для них. Заклали Славутич у 1986 році, а для будівництва залучили спеціалістів із різних куточків Радянського Союзу.
Завдяки цьому у Славутичі є Вільнюський, Таллінський, Тбіліський, Бакинський та інший квартали. І вони не просто називаються по-різному, а дійсно схожі на закордонну архітектуру.
Славутич – це Київська область. Просто подивіться на мапу, щоб зрозуміти, чому це цікавий факт)
Славутич – це мала культурна столиця України.
Найкрасивіший приватний сектор України
От серйозно, таких котеджів я ще не бачив деінде. Навіть у заможних Конча-Заспі та Пущі-Водиці. По-перше, майже всі вони побудовані централізовано й за генпланом. Тому котеджі з одного району витримані в одному стилі.
По-друге, деякі котеджні райони спроєктували прибалтійські архітектори, тому все має вигляд гарного європейського житла з низькими прозорими парканами.
По-третє, усі славутичани доглядають свої ділянки: газони, квіти, різні види рослин і чагарників. Це неймовірна краса.
Я не знаю, чи місцева влада якось змушує людей тримати сади в чистоті. Можливо, тих, хто не доглядає свою ділянку, вивозять в ліс, що оточує Славутич. Але я не бачив жодного занедбаного подвір’я.
Не всі котеджні райони мені сподобалися. У Тбіліському кварталі люди побудували собі високі кам’яні паркани, через які не видно їхні сади. Окрім цього, вони чомусь обшили будинки пластиком, чим знищили цікаву архітектуру.
Я відчув себе персонажем серіалу «Відчайдушні домогосподарки» – елітний приватний сектор із неймовірними садами й тихим розміреним життям. Якщо хтось знімає подібний серіал, дарую ідею для локацій.
Зелені спальні райони
У кожному дворі міста ростуть вікові дерева, а також є газон, різні квіти і чагарники. У поєднанні з низькоповерховою забудовою, виникає відчуття міста-саду.
У Києві дуже багато поганих районів, у яких квартири коштують величезних грошей. У Славутичі можна придбати трикімнатну квартиру за $13 тисяч. Водночас отримаєш тихе зелене подвір’я, поруч з яким є ліс, – комфортне міське середовище. Столиці є чого повчитись.
Раніше я казав, що у Славутичі є Ризький, Вільнюський, Таллінський та інші квартали. Котеджі в цих кварталах дійсно відрізняються своєю архітектурою, а п’ятиповерхівки – не дуже, якщо чесно.
Але зовсім інша історія з Бакинським, Єреванским і Тбіліським кварталами. Там дійсно самобутня цікава архітектура, яку ні з чим не сплутати. Мій фаворит – Бакинський квартал. Я відчув на повну, що перебуваю не в Україні.
На друге місце я поставлю Єреванський. Він теж неймовірно гарний, можливо, навіть екзотичний. У цього кварталу є один дуже великий плюс – у дворах стоять мангали. Я не знаю, як живу весь вік без мангалу у дворі, але тепер він мені навіть сниться.
Що робити у Славутичі? Кому сподобається місто?
Я спілкувався з місцевими та багато чого зрозумів. Молодь каже, що у Славутичі немає чого робити й переважно переїжджає в інші міста. Люди 30+ зазначають, що це найкраще місто України. Я таких патріотів справді не зустрічав в інших містах, хіба що в Києві та Львові.
Це і є відповідь на запитання «Кому сподобається Славутич?». Людям, які хочуть спокою, природи та повільних прогулянок. Переважно це старше покоління.
Можна погуляти Славутичем. Це дійсно цікаво, повірте мені. Місто маленьке: його можна обійти за один день, або навіть за пів дня. Навколо є ліс, до якого ви дійдете з будь-якої частини міста. На автомобілі за пiв години доїдете на річку. Є пряма електричка до ЧАЕС, але вона курсує лише територією Білорусі.
Славутич не стільки для туристів, скільки для мандрівників. Туристу потрібні розваги, яких бракує Славутичу. Мандрівники можуть кайфонути від незвичайної архітектури міста, історії та від мешканців, які охоче розповідають про Славутич.
Мої враження
Місто дуже цікаве. Видно, що воно небагате. Я бачив чимало вибитої бруківки, роздовбаних фонтанів, облуплених будинків. Але загалом воно в гарному стані – більш доглянуте, ніж Київ.
Я провів півтора дні із задоволенням. Дуже хочу відвести в Славутич друзів хоча б на один день і, загалом, мені кортить розповісти всім про існування такого міста.
Якщо бути об’єктивним, то заради Славутича я б не їхав через всю Україну. Але, якщо будете в Києві або Чернігові, варто витратити 2-3 години на дорогу та пів дня – на місто.
Крім Славутича, я відвідав Чорнобильську зону відчудження. Мене пустили під саркофаг і показали літню Прип’ять.