Спецпроєкти

Що розчаровує роботодавців: історії факапів на співбесідах


Після співбесіди ви думаєте, що все минуло майже ідеально (чи принаймні непогано), а вам відмовляють. Чому так відбувається та які помилки найчастіше роблять потенційні кандидати – спитали самих працедавців і рекрутерів. Тож читайте та запам’ятовуйте, чого не варто робити, аби не провалити співбесіду.

Олександра Смілянська, Head of Project Management

Мабуть, найбільший професійний біль тих, хто проводить співбесіди – відверта брехня в резюме. Не розумію, навіщо так робити, адже під час зустрічі все з’ясується.

Згадую такий випадок: прийшла на співбесіду дівчина, яка пройшла дуже круті курси за всі гроші світу. Я подивилась програму курсу – там був весь матеріал підготовки до PMP (Project Management Professional, одна з елітних сертифікацій для PM).

Дуже здивувалась: я після багатьох років досвіду суперінтенсивно готувалась до цієї сертифікації впродовж двох місяців, і то ледве очі на лоба не лізли. А тут людина без досвіду йшла за тим матеріалом.

Я тоді сказала рекрутерці: «Якщо вона справді має ці знання, то можна вже готувати офер». Але під час співбесіди виявилося, що дівчина навіть не відрізняє сторі-пойнти від юзер сторі. А це те саме, що бути водієм і не відрізняти поняття «кілометр» і «дорожній знак».

Поганий знак для мене – якщо людина не може визначитися, ким саме вона хоче працювати в компанії.

Наприклад, у моїй практиці була одна кандидатка на посаду проджект-менеджера. Спершу ми з рекрутеркою чекали її на зв’язку 5 хвилин, а потім зателефонували. Виявилось, що вона забула про співбесіду, але швиденько приєдналась.

Та проблема була не в запізненні, а зовсім в іншому. За правилами гарного тону я відрекомендувалася – Head of Project Management нашого HR, і попросила насамперед розповісти про свій попередній досвід.

Дівчина 10 хвилин розпиналася, і видно було, що вона тямуща. Я вже налаштувалася на продуктивну подальшу розмову. І тут вона каже: «Але я переглянула свою позицію та зрозуміла, що хочу бути рекрутером, а не PM».

Далі була дуже незручна павза, бо ми шукали саме проєктного менеджера. І нам довелося на тому попрощатися.

Я досі не розумію, для чого вона взагалі під’єдналась і розповідала про себе. Мабуть, усе ж розраховувала, що візьмемо її як рекрутера. У виправдання кандидатки – коли вона усвідомила ситуацію, то багато вибачалася за витрачений час.

Вероніка Панченко, акаунт-директорка

У відділ реклами я підбираю менеджерів із продажу, дизайнерів, проджект-менеджерів і креативних редакторів.

Зараз багато співбесід відбувається онлайн, тож посилання я завжди надсилаю заздалегідь. Якщо людина не може вийти на зв’язок швидко та вчасно, замислююся: ми працюємо в диджитал, і вміння під’єднатися до відеодзвінка – мастхев.

Загалом для мене ненормально, коли кандидати запізнюються. Виняток – якщо людина попередила заздалегідь і має об’єктивну причину.

Одразу мінус – коли на співбесіді поливають брудом минулих роботодавців. Я вважаю, що люди з такими цінностями в нашу команду не підходять.

Моя найкоротша співбесіда з кандидатом тривала хвилину. Він, зайшовши до офісу, перепитав, чи туди він потрапив – окрім цього, помилився в назві компанії. Ми напружилися й одразу запитали, чому він хоче в нас працювати. Кандидат відповів, що взагалі не знає напрямок нашої діяльності. Тож ми вирішили не витрачати ні його час, ні наш.

Після того випадку запровадили обов’язкове тестове завдання. Тепер ми запрошуємо тільки тих, хто успішно його виконає.

Іноді людина приходить на співбесіду до відділу продажів насправді мріючи стати журналістом або піарником. Це зазвичай легко з’ясувати в процесі розмови: ставиш стандартне запитання на кшталт «ким ви бачите себе через п’ять років?». Якщо людина зізнається, що піарником/креативником – відразу відмовляю таким кандидатам, нехай вони здійснюють свою мрію, а не витрачають час на роботу, що їм не підходить.

Ще один тривожний дзвіночок – вислови з категорії «шукаю себе». Якось кандидатка сказала мені, що до 25 років хоче спробувати якомога більше різних професій і вибрати «свою». На момент нашої зустрічі їй було 22. Я запропонувала їй прийти до нас через три роки, якщо тоді вона зрозуміє, що хоче працювати саме з рекламними спецпроєктами в медіа.

У резюме я звертаю увагу на те, скільки людина працювала на одній посаді. Якщо бачу, що кандидат/-ка змінив/-ла п’ять місць роботи за останній рік, обов’язково запитаю про причини. Це не означає, що я автоматично не розглядаю таке резюме – адже ситуації бувають різні. Та якщо співробітник у жодній компанії не протримався понад два місяці, виникають резонні запитання, чому так сталося.

Загалом ми дуже лояльні в ставленні до кандидатів/-ок. Якось дівчина зателефонувала перед зустріччю та запитала, чи можна до нас в офіс із тваринами. Виявилося, що в неї захворів собака, його не було з ким залишити. У підсумку ми провели співбесіду без проблем, і хоча співпраця в нас не склалась, провини собаки в цьому не було.

Олена Чигрин, головна редакторка

Для мене в підборі працівника є важливою його зацікавленість у роботі та медіа, для якого він збирається писати.

Одного разу мала розмову з дівчиною, яка написала безпосередньо мені й запропонувала писати для нашого ресурсу. Я дала їй тестове завдання: потрібно було придумати теми для статей і написати текст на одну з них.

Дівчина довго розпитувала, як вона може зрозуміти, що саме нам цікаво. Тоді я розповіла докладніше, що в нас є рубрики на сайті, вона може вибрати одну чи кілька з них. Також варто переглянути свіжі матеріали, аби не повторити теми. Здавалося, я пояснила все максимально докладно. Але останнє запитання дівчини було таке: «То де я можу це знайти?».

Для мене було дивним те, що людина сама проявила ініціативу писати для нашого медіа, але навіть не змогла знайти сайт.

Коли я працювала на проєкті одного телеканалу, проводила співбесіди для журналістів. Як завжди під час домовленості про зустріч ми називали адресу. Розташування в нас було досить зручним – окрема будівля, яку легко знайти.

Наша керівниця мала правило: якщо людина запитує як дістатися, то співбесіду скасовують, адже в журналіста/-ки обов’язково має бути навичка легко знаходити місце розташування.

Є багато історій про те, як люди забували прийти на співбесіду. А коли їм телефонували, вони просили перенести на певний час чи під’єднати онлайн просто зараз. На жаль, це траплялося досить часто – і таке теж розчаровує.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь