Спецпроєкти

Некрокомунізм, фантасмагорія та лихі 90-ті: що почитати із сучасної української літератури


Зібрали твори українських письменників і письменниць, які варті вашої уваги.

Що почитати із сучасної української літератури

Юрій Андрухович «Московіада»

Згадаймо російську літературу після 80-х: Венедикт Єрофєєв із «Москва – Пєтушки», Віктор Пєлєвін із «Поколінням П» і Саша Соколов зі «Школою для дурнів». Наш Юрій Андрухович зібрав усіх воєдино.

Разом з автором ви подорожуєте вулицями Москви, тягнучи за собою перегар, життєві проблеми та безконтрольний секс. У результаті ви зіткнетеся з таємним урядом (як без нього?), який відкриє вам усі таємниці краху радянської імперії. Звичайно, що ваш алкогольний тріп буде представлений майстерною грою зі словом.

Юрій Андрухович «Коханці юстиції»

Якщо вже згадали один роман Андруховича, треба згадувати й інший. 

У «Коханцях юстиції» автор розповідає про найвідоміші кримінальні справи, що відбулися на теренах України або з українцями. Тут тобі й убивство Степана Бандери в Мюнхені, і страта Альберта Вироземського, який підписав договір із дияволом, у середньовічному Львові, і потойбічні пригоди бандита Самійла Немирича. 

Усіх цих персонажів об’єднують зв’язки із силами зла та містичні події, а тому прості детективні історії з кожним новим прочитаним реченням перетворюються на Гоголівські оповідання, які захоплюють погляд та подих.

Юрій Андрухович працював над романом більш ніж 27 років. Це, певно, одна із найдовших та найскладніших його робіт. Причиною цього є те дослідження стосів історичних документів та записаних міських легенд, які й дозволили отримати в результаті великий та цікавий твір.

Цікаво, що Андрухович рідко дає слово головним героям, що робить роман повільним, описовим та псевдодокументальним.

Сергій Жадан «Ворошиловград»

Якщо хочете дізнатися сучасну історію Луганська, почитайте «Ворошиловград» Сергія Жадана.

Сама історія являє собою пересічний детектив із бандитськими розбірками. Атмосфера індустріального регіону, поступовий занепад людських життів, що нагадує нескінченний наркотичний тріп, харизматичні жителі, які не бажають покидати своє рідне місто – все це не залишить байдужим. Але найголовніше – дасть можливість зрозуміти, що настільки довгий час накопичувався в душах робітників Донбасу. Ненависті там зрозуміло звідки взятися, а ось любові…

Сергій Жадан «Депеш Мод»

Напевно, це один із найкращих романів Жадана. Він сповнений гумором та водночас болісними переживаннями про лихі 90-ті. У ньому є й вболівання за улюблений футбольний клуб, після матчів якого завжди відбуваються масові бійки. У ньому є й розповіді про хор монгольських міліціонерів, коли телефонуєш накуреним на радіо. У ньому є й перший секс – такий бентежний і сумний. 

Водночас є бандити, бідність та смерть. Але часто темрява буває романтичною. Головне – знайти в ній світло, за яке можна зачепитися.

Любко Дереш «Культ»

«Культ» – це перший роман Дереша, написаний у 16 років. Цей твір якщо не прославив письменника, то точно змусив звернути на нього увагу літературних критиків України.

За сюжетом, у невеликому українському містечку Мідні Буки відбуваються жахливі фантасмагоричні речі, які немов зійшли зі сторінок творів Лавкрафта. Людей лякає хтонічне зло, що вилізло з потойбіччя. Перемогти його намагаються школярі-бешкетники та інші фрики – тобто такий собі High School Horror в українських реаліях.

Водночас «Культ» є й постмодерністським романом, у якому можна знайти чимало відсилань до кінофільмів та літературних творів. Звичайно, цим вже нікого не здивуєш, але ще раз поринути в глибини підліткової душі варто. Це допоможе згадати, якими ми були, та зрозуміти, якими будуть майбутні покоління.

Любко Дереш «Спустошення»

Чим зміг порадувати Дереш у «Спустошенні»? Почнемо, мабуть, з того, що автор не наважився цього разу експериментувати з текстом твору, а продовжив «романтичний» шлях, що почався з «Миротворця» й «Останньої любові Асури Махараджа». 

У творчості письменника відійшла на задній план містика, а на передній висунулася звичайна людська історія. Письменник у «Спустошенні» добре попрацював над розкриттям характерів персонажів. Кожного з героїв ти уявляєш перед очима, розумієш, у що він одягнений, які звички є в нього, які емоції, яку лексику він вживає в щоденному житті. Так Дереш ще раз підтверджує тезу про те, що він «гуманістичний» письменник.

Після книжок з алюзіями на Кінга та Лавкрафта Любомир почав більше звертати увагу на людське життя, як Гессе й Флобер. І розкривати долі людей у ​​Дереша виходить інколи краще, ніж описувати містику Мідних Буків.

 У «Спустошенні» нам демонструють історії персонажів різних професій: Федора – журналіста, Карманова – бізнесмена та Гурова – психоінженера. Їхня взаємодія побудована на загальній ідеї: створити психоінженерний продукт майбутнього, а також постлюдину, яка буде здатна вийти за межі сприйняття й по-новому подивитися на світ.

Фантастична складова, як і в попередніх книгах, у Дереша також присутня, але насправді це історія про вік. Кожен із героїв книги стикається з моментом, коли життя робить різкий «поворот», і вони змушені або прийняти зміни, або повернутися до буденного життя. Ба більше, все це доповнене роздумами про призначення, які виникають у віці 30+ років. Депресія й криза середнього віку – ось із чого починається роман.

Олександр Каскадер «Вирій»

З початком російської агресії на ринку з’явилося багато книжок про війну. Це спогади солдат, тимчасово переміщених осіб та політиків. Кожен із них є цікавим для вивчення, адже в центрі історії перебуває людина та її суб’єктивний досвід. 

У «Вирію» раніше доброволець УНСО Олександр Каскадер розповідає про участь у війні Грузії із сепаратистською Абхазією. Там він бачить справжнє «обличчя» Росії та набуває досвіду ведення партизанської війни. 

2014 рік знову змушує Олександра взяти до рук зброю. Спочатку відбувається Революція Гідності, а потім – війна на Донбасі. Коли він повернувся додому, прийняв чернечий постриг та став одним із мешканців відлюдного скиту Православної Церкви України.

Софія Андрухович «Сьомга»

Цей роман написала дочка Юрія Андруховича. Сама обкладинка книги із зображенням рожевого й вологого шматка сьомги натякає. Ті, кому подобаються мізантропія та гінекологія, секс, і знову секс, і такий секс, і сякий секс, той залишиться в захваті.

Якщо ви вважаєте «50 відтінків сірого» дурістю для підлітків, то ваш вибір – «Сьомга»: брутальний коїтус для сильних жінок і, можливо, для чоловіків.

Михайло Карасьов «Абетка натураліста»

Свого часу вірші з «Абетки натуралісти» викликали справжній шкандаль у соціальних мережах. Хтось запустив фейк, що цю книгу задають дітям для домашнього читання. 

Насправді Михайло Карасьов зробив збірник дорослої постмодерністської гумористичної поезії.

Він дуже любить дітей та тварин, хоча й жарти в нього доволі чорні:

Антарктиду знають всі, 

Там живуть пінгвіни.

 Аня шкірками із них 

Прикрашає стіни.

Вано Крюґер «Зіґґі Фрейд & Ктулху»

Вано іменує свою творчість «некрокомунізмом». Тут образи радянської епохи горять під пером автора пекельним полум’ям сарказму. За жовтенятами нудьгують лише тому, що бажають дістати насолоду від строкатих червоних спідничок. Мухомори-десантники стають героями нашого часу. Порноакторів шкодують за їхню нелегку працю. А український капіталізм піддають психоаналізу.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐