Спецпроєкти

Золотий вік 50+: історії жінок, які насолоджуються життям попри всі стереотипи


«Річ не в тому, скільки вам років. Річ у тому, наскільки ви старі», – сказав французький письменник Жуль Ренар.

В Україні вкрай мало уваги приділяється уваги людям 50+. Для них не організовують події, не допомагають їм соціалізуватись. Але ж будь-якому віці можна кататися на самокаті, вести блог, навчатися в університеті, закохуватися чи починати бізнес із нуля.  

Цими вихідними за підтримки Славутицької міської ради та Українського культурного фонду пройшов фестиваль для людей поважного віку GOLDenFest. Тому ми відправили двох делегатів на фестиваль подивитись що там відбувається та поділитись своїм безцінний досвідом про те, як жити повноцінно та що важливо для зниження ейджизму.

Ніна Дрозд, про себе:

  • 15 років працювала в Державній податковій службі;
  • З народженням онука на 6 років покинула роботу для догляду за дитиною;
  • У 51 рік пішла вчити англійську мову з нуля;
  • У 54 роки пройшла навчання в академії для блогерів-початківців, навчилася знімати та монтувати ролики, відкрила свій YouTube канал «Бабушка 2.0»;
  • У 56 років вперше стрибнула з парашутом;
  • Започаткувала проєкт «Кейф», який надихає людей старшого віку користуватися соцмережами, соціалізуватися, проводити прямі етери у Facebook, подорожувати, пробувати щось нове та кайфувати від життя;
  • Проводить онлайн-навчання для 50+ «Монтаж роликів на телефоні».

Чому вирішили повністю змінити своє життя та сферу роботи у 50+?

«Я не можу», «я боюсь», «у мене не вийде», «а що про мене скажуть» – люди старшого віку постійно стикаються зі страхами. Для мене важливо ламати ці застарілі стереотипи та надихати моїх ровесників на зміни. Я завжди погоджуюся на інтерв’ю для видань та телебачення, щоб люди бачили, що життя може бути цікавим у будь-якому віці.

Де берете натхнення на активний спосіб життя?

По-перше, мені цікаво пробувати щось нове, як-от мій стрибок із парашутом у 56 років. Це мене надихає та мотивує не зупинятися.

По-друге, люди, які мене оточують, та їхні історії. От, наприклад, учасниця одного з моїх потоків на проєкті «Кейф», яка зламала шийку стегна й довго відновлювалася після операції. Вона почувалася відірваною від активного життя. А участь у проєкті та дружня підтримка допомогли їй знайти в собі сили й повернутися до відвідування майстер-класів, «живих» зустрічей із подругами.

Або інший приклад – пані, яка працює з онкохворими дітьми. Вона переодягаєтьсь у смішних персонажів і через гумор допомагає малюкам не боятись операцій. 

Мені хочеться розповідати про таких людей, показувати їх. Я пам’ятаю, як спочатку мені бракувало саме такої підтримки, історій інших.

Чи стикалися з ейджизмом у житті або на роботі?

На моєму YouTube каналі є відео з гінекологом про сексуальне здоров’я. І дехто в коментарях писав: «куди тобі змімати такі відео», «вже на цвинтар пора, а вона про секс знімає». 

Та я знаю, що якби люди 50+ не боялись нового та можливо незрозумілого їм, таких коментарів не писали б. Я своїм прикладом хочу показати, що вік – це лише цифра.

Як ставитеся до ейджизму? Чи присутній він в українському суспільстві?

Ейджизм в Україні існує – як зі боку молоді, так і від людей старшого віку. У суспільстві існують прописані ролі: якщо ти пенсіонер, слідкуй за онуками, опікуйся городами, сиди вдома. 

На мою думку, виправити це можуть ЗМІ. Люди постійно дивляться телевізор, читають новини. Якби в них транслювали натхненні історії громадян 50+, які почали щось нове, створили власні проєкти, отримали роботу чи навчаються й реалізуються, це могло б змінити наш менталітет. 

Цими вихідними я побувала на фестивалі для людей 50+ «GOLDenFest». І ця подія – це також важливий етап на шляху до руйнування поняття ейджизму.

«GOLDenFest» – міжнародний фестиваль для людей літнього віку, що відбувається щороку в місті Славутичі (Україна). Його мета – сказати «НІ!» ейджизму, мотивувати людей 50+ на спілкування, спорт, підвищити якість їхнього життя.

Цьогоріч «GOLDenFest» відбувся в межах проєкту «Славутич – Мала культурна столиця України-2021». У фестивалі взяло участь 170 людей «золотого віку» з різних куточків України. Три дні вони брали участь у конкурсах, ходили на екскурсії, займалися фітнесом та відвідували майстер-класи.

Однією з яскравих подій фестивалю стало фешн-дефіле від представників бренду одягу «Зерно», яке вони влаштували для учасників, створивши атмосферу справжнього свята заходу.

Чому поїхали на «GOLDenFest»? Чим сподобався фестиваль?

Із цим фестивалем я знайома вже другий рік. Торік я проводила онлайн майстер-клас. Було дуже цікаво поїхати й подивитися наживо. 

Мене вразив конкурс краси, його підготовка, вбрання та вигляд учасниць. Я дивилася на них і думала: «вау, українські жінки неперевершені в будь-якому віці». Вони танцювали, виступали, брали участь у тренуваннях із фітнесу й усім своїм виглядом показували, що вони молоді та повні енергії.

Пані GoldenFest – конкурс краси серед людей літнього віку. У межах події учасниці самостійно готували свої конкурсні образи: вихід у національному вбранні, творчий конкурс-візитівка, дефіле в спортивному стилі та у вечірній сукні. 

Чи хотіли б, щоб в Україні частіше проводили подібні заходи?

Так, дуже хочеться, щоб така можливість з’являлася якомога частіше. І не тільки фестивалів, а й відкриття гуртків для дорослих людей, активності, спільні інтереси та заняття. 

Дайте кілька порад для читачів bit.ua, як насолоджуватися життям та не звертати увагу на вікові умовності?

Моя порада: відкривайте в собі нове, життя не закінчується, якщо вам 50+. Ви повні сил, у вас ще все попереду, і потрібно рухатися. Молодь – це гарний мотиватор, але важливо споглядати зміни в ровесників, і щоб ці ровесники навчилися хвалити одне одного. Підтримка дуже важлива, це окриляє.

Використовуйте кожен момент. Сьогоднішній день мине, його вже завтра не буде, то чому б не спробувати прожити його на всі 100%? Звичайно, важливо мріяти, складати плани, досягати цих планів, але потрібно вміти спинитися на хвилинку та насолодитися моментом, бо він не повториться. Не намагайтеся виправдати чужі очікування, ви в себе одні, і себе потрібно цінити. 

Олена Александрович, про себе:

  • 24 роки керувала бізнесом із постачання керамічної плитки, сантехніки та предметів декору;
  • У 56 років покинула бізнес та заснувала бренд одягу «Original White»;
  • Перестала фарбувати волосся та зробила сивину родзинкою свого стилю.

Чому вирішили повністю змінити своє життя та сферу роботи у 50+?

Я довгий час будувала сімейний бізнес, і згодом вигоріла. Справу передала дочці, а сама вирушила на пошуки себе. Було дуже важко перебудувати свідомість. Це не просто взяти й відірватися від справи усього життя, але мені вдалося. 

Та просто сидіти я не могла. Я згадала, що у 90-ті постійно шила одяг собі та рідним. Подумала, що можу використати свій досвід та почати шити білі сорочки в діловому стилі. Звідси й пішла назва Original White.

Я думала: «Окей, навіть якщо в тебе не вийде, що станеться? Та нічого не станеться. Але якщо не спробуєш, ніколи не дізнаєшся».

Було страшно, і я не соромлюся про це говорити. Я прийшла в зовсім нову сферу без знайомств, напрацьованої бази постачальників, персоналу та налагодженого процесу роботи. Безумовно, зіткнулася з купою помилок. Але це нормально, бо ти спотикаєшся тільки тоді, коли кудись ідеш. 

Де берете натхнення на активний спосіб життя?

На щастя, у мене таке оточення, яке мене завжди підтримує та підштовхує на нові звершення. Завдяки йому я відчуваю сили йти вперед.

Чи стикалися з ейджизмом у житті або на роботі?

У бізнесі я цього не відчувала, але коли відкрила власний бренд, то всі дивувалися, як так у 56 почати все з нуля. Ну й що тут такого? А чому ні?

А далі – більше. Я завжди фарбувала волосся в білий колір, але в один момент набридло. Я вирішила не фарбувати, та в мене виявилось 80% сивого волосся. Я відростила його, але знайомі мене затюкали. Почали казати, що я маю старший вигляд, що мені не личить, і взагалі сивина – для старих. Після такої критики я здалась і повернула свій блонд. Та бажання не пропало, тож друга спроба була рішучіша. Виявилося, що сиве волосся – це стильно. Мене почали запрошувати за фотознімання, а сивина влучно вписалася в мій стиль. Мене почали запрошувати зніматися в рекламі та для фотостоків

Як ставитеся до ейджизму? Чи присутній він в українському суспільстві?

Ейджизм в Україні є. Дуже часто роботодавці шукають працівників до 35 років зі стажем роботи 10-15 років, і це для мене нонсенс. Людям за 50 не хочуть здавати квартири, не дають кредити.

Існує думка, що за 50 ні на що не здатні, але про це потрібно говорити. Я вірю: настане момент, коли зміниться ставлення до людей старшого віку, забудуться стереотипи минулого.

Світ дуже швидко змінюється, і якщо ти хочеш йти з ним в ногу, потрібно вчитися нового. Так, непросто, так, диджитал може бути складним та незрозумілим, але життя триває. Потрібно сісти й розібратися, а не казати «я старий/-а, я не можу». Залишатися в минулому й згадувати, як колись було класно – не варіант.

Чому поїхали на «GOLDenFest»? Чим сподобався фестиваль?

На фестивалі була вперше. Тут я побачила, з яким вогнем та запалом люди 50+ танцювали, співали, займалися йогою, пілатесом, брали участь у театральних постановах. Навіть молодь була здивована їхній енергійності. 

Ми всі так боїмося змін, так бажаємо стабільності, але вони штовхають на щось нове, на рух. І на «GOLDenFest» я це відчула. Вік – це не вирок. Якщо людина хоче йти вперед, вона й у 100 років буде веселою та запальною.

За три дні фестивалю «GOLDenFest» на учасників чекала напрочуд насичена програма з активностями на будь-який смак. Серед них – творчий вечір «Самі пийте валідол – нам потрібен рок-н-рол», майстер-класи з психології, макіяжу, живопису, ментальної математики, змагання з петанку, дартсу та шахів, а також екскурсія на Чорнобильську АЕС. 

Мені також сподобалося ставлення організаторів до події. Вони активні, ініціативні, заряджені цією ідеєю. І я побачила, що якщо людина горить своєю справою, у неї точно вийде класний продукт. 

Чи хотіли б, щоб в Україні частіше проводили подібні заходи?

Усе розвивається через кожного з нас. Чекати, що хтось зверху допоможе реорганізуватися, не варто. До людей, які беруть участь у подібних заходах, не може прилипнути слово ейджизм. Вони їздять Україною, за кордон, спілкуються з людьми з інших міст. Там буяє справжнє життя, і я б хотіла, щоб подібні заходи стали нормою в нашій країні.

Дайте кілька порад для читачів bit.ua, як насолоджуватися життям та не звертати увагу на вікові умовності?

Зараз настали часи, коли життя вивовидь нас із цієї матриці минулого. Зникають кордони у всьому: між країнами, у професіях, у моді, у менталітеті. На мій погляд, кордони віку теж зникають. Умовні установи що спочатку сім’я, діти, будинок тощо, це зникає. Щоб іти своїм шляхом, треба бути впертим. Якщо щось подобається, розвиватися в цьому напрямку й шукати шляхи для реалізації своїх ідей. Ми ніколи не знаємо, що на нас чекає за поворотом. Нові шляхи й нові можливості можуть відкритися в будь-якому віці. 

Історії Ніни та Олени, а також всіх 170-ти учасників фестивалю «GOLDenFest» – беззаперечний доказ того, що як у 20 років, так і у 50+ життя може бути сповнене яскравими моментами, позитивними враженнями, творчістю та спілкуванням. 

Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.

Фото: Богдан Волох, Вадим Івкін та Оксана Недильниченко

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram