Відкитий чи закритий: розбираємось, що таке гештальт-підхід у психотерапії і кому він підійде
Чи обовязково закривати гештальти, як це зробити й чому виходить не в усіх – розбираємося докладно.
У чому суть гештальт-методу
Гештальт походить від німецького gestalt і дослівно означає форму, структуру, образ. Власне, це добре пояснює суть методу, який працює з тими образами, які є у свідомості клієнта. Головна властивість гештальту як методу – він прагне завершення.
Що таке незакритий гештальт і чому всі про нього говорять
Зрозуміти, чи страждаєте ви від того незакритого гештальту просто. Якщо у ваших думках постійно прокручується одна й та сама ситуація (розмова, сварка – будь-що), якщо ви ведете з кимось внутрішні діалоги – це воно. Також до незакритого гештальту належить щось незроблене або нереалізовані мрії та бажання.
Незавершена ситуація чи розмова змушує людину повертатися до цього у своїй свідомості. Насправді це забирає чимало сил та енергії, окрім цього, може розвинути почуття тривоги, провини, злості, сорому чи розчарування.
Коли людина задоволена тим, як завершилась ситуація, навіть якщо це відбулося не насправді, а в її свідомості, тоді гештальт можна вважати закритим.
Для цього можна зробити таке: описати ситуацію, яка фруструє на папері, особливу увагу приділяючи своїм емоціям та почуттям; уявити її; продумати, як би вчинив або відповів інакше. Уявляти потрібно якомога ширше, заглиблюватись у почуття, називати їх, говорити, що відчуваєш. Програти ситуацію з тим завершенням, яке задовольнить вас.
У гештальт-терапії також є техніка гарячого стільця. Її активно використовують у груповій терапії, суть її полягає в тому, що терапевт і клієнт взаємодіють між собою (ведуть діалог, моделюють ситуацію), а група не втручається. Після завершення техніки члени групи можуть висловити лише свої почуття щодо ситуації чи діалогу, свідками якого вони стали.
Ще одна оригінальна техніка гештальт-терапії – метод концентрації. Він полягає в описі та проговорюванні того, що відбувається з клієнтом саме зараз. Усвідомлення має відбуватися на трьох рівнях: зовнішній світ (що я бачу/чую), внутрішній (що відчуваю) і думках (про що я зараз думаю). Цю техніку кожен охочий може використовувати щодня – це одна з найефективніших практик усвідомленості.
Як виник гештальт-метод
Гештальт-метод заснували німецькі терапевти Макс Вертгеймер, Карл Коффка та Вольфганг Кьолер. Утім, головні засади й техніки гештальту розробив Фредерік Перлз разом із дружиною Лаурою.
Існують європейські (наприклад, EAGT) та американські (GATLA) асоціації гештальт-терапії. Європейська більш спрямована на діалоги та емоції, американська ж – на те, щоб самодослідження клієнта підтримував терапевт.
Як розвивається гештальт на пострадянському просторі
Aнна Журавська, психотерапевтка:
«Мені здається, що культура психотерапії зараз тільки розвивається, питання дослідження себе тільки набувають популярності. Водночас гештальт-терапія така досить спонтанна й творча, ненасильницька, немає наперед відомих алгоритмів. У пострадянському просторі ми все-таки звикли до якихось інструкцій, до результатів, до вказівок. На пострадянському просторі нам складно витримувати невідомість, якусь тривогу, пов’язану із цим».
Кому підходить гештальт-підхід
Завдання гештальт-методу – навчити клієнта почуватися цілісною особистістю, приймати всі свої бажання й потреби, давати собі дозвіл на різні почуття та емоції.
Оскільки головний фокус гештальту на почуттях, вибирати цей підхід варто тим, хто не усвідомлює власних бажань, не може зрозуміти власні потреби, постійно застрягає в минулому або фантазує про уявне майбутнє.
Також гештальт-підхід можна вибирати або пропрацювати травму втрати, горя та скорботи в терапії депресивних станів.
Анна Журавська, психотерапевтка:
«Гештальт – це терапія, яка відбувається в контакті, можна сказати, що це терапія особистістю терапевта й вона здобувається в досвіді терапії. Тому наперед не можна сказати, підійде чи не підійде цьому клієнту гештальт-терапія. Може не підійти конкретний терапевт. З одним не вийде терапії, з іншим складеться терапія.
Точно не підходить людям, які не готові витрачати певний тривалий час, а по-друге, які не зацікавлені в тому, щоб дізнаватися щось нове про себе. Бувають люди, які живуть із думкою, що вони все знають і вміють. З ними, найімовірніше, не вийде терапії.
Перелік питань, з якими працюють гештальтисти, дуже широкий: це й сексуальні розлади, і терапія пар, і депресія, і розлади, якщо в парі з лікарем-психіатром».
