«Білі плями» аварії на ЧАЕС: неякісне будівництво, численні аварії та «шпигуни», – документи КДБ
14 грудня в Україні вшановують подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ця подія стала однією з найбільших ядерних катастроф у світі.
Нею зацікавилися вчені, історики та допитливі громадяни. Усі вони хотіли дізнатися правду про трагедію, яка має багато «білих» плям. Цьогоріч СБУ опублікувала документи КДБ, які проливають світло на частину раніше невідомих фактів, які стосуються вибуху на ЧАЕС.
Чи знали ви, що станцію будували з порушеннями, які призвели до двох аварій до 1986 року? А що іноземним журналістам замінювали зразки води та ґрунту на радіоактивно чисті? Чи може те, що КДБ слідкував за тим, що говорять про станцію учасники ОУН?
Ми дослідили документи СБУ та розповідаємо про все це й багато іншого в нашому матеріалі.
Станцію будували з порушеннями
Серед розсекречених документів можна знайти доповідну записку до першого секретаря Київського обласного комітету КП України Цибулька В. М. про порушення технічних норм на будівництві Чорнобильської АЕС, яка датується 1973 роком.
У ній зазначено, що під час будівництва Чорнобильської АЕС спостерігаються регулярні порушення технічних норм. Загалом більше претензій стосувалися арматурного цеху, який використовував армокаркаси поганої якості. Усе це негативно вплинуло на міцність конструкції.
Також КДБісти жаліються на те, що під час будівництва розкрадають будівельні матеріали.
Водночас у 1978 році ситуація не змінилася.
«Від агентури та довірених осіб продовжують надходити дані, що свідчать про грубі порушення технологічних норм будівництва, протипожежної безпеки та техніки безпеки ведення будівельних і монтажних робіт, що призводять до нещасних випадків», – зазначено в документі.
У мережі можна знайти версію, що АЕС будували поспіхом, оскільки бажали її запустити до визначних свят СРСР. Водночас заступник директора Чорнобильської АЕС Олександр Коваленко говорить, що поспішали не через свята, а через бажання «обігнати американців».
«Створювався швидко, але не до свята. Ось як розповідав журналістам один із творців РБМК Анатолій Олександров: “Знаєш, чому ми стали робити АЕС на РБМК – через Аркадія Райкіна. Уже не пригадаю точно рік, коли нас із Фімою (Яхим Павлович Славський, тодішній міністр середнього машинобудування СРСР) покликав до себе Микита Сергійович Хрущов. Запитання в нього було одне: чому американці та англійці будують атомні електростанції, а ми не маємо. Чому СРСР створив в Обнінську таку станцію першим, а тепер відстає”», – розповідав Олександр Коваленко виданню Interfax.
Усе має свої наслідки
Наслідком порушення технічного регламенту під час будівництва АЕС стали аварія на 1 енергоблоці та аварійні ситуації на 3-4 енергоблоках ЧАЕС.
14 вересня 1982 в 1 енергоблоці відбулося випадання ядерного палива у графітову кладку. Наслідком цього стало підвищення рівня гамма-випромінювання в приміщеннях газового контуру та дренажних систем до 100 мікрорентгенів за секунду, що у 100 разів перевищувало допустиму норму радіаційного забруднення. Також радіоактивний пар, який вийшов через вентиляційну систему, забруднив територію радіусом 250 м. Хоча варто зазначити, що рівень забруднення був нижчий від норми.
КДБ зазначило, що робить усе можливе, щоб не допустити поширення чуток.
У 1984 році була зафіксована аварійна ситуація у 3 та 4 енергоблоках. Почали поступово руйнуватися опорні та огороджувальні конструкції приміщень реакторного відділення. Причиною цього став перегрів теплоізоляції стін (мінеральна вата), яка не була розрахована на експлуатацію за високих температур.
Для розв’язання проблеми були запрошені спеціалісти з «Гідропроекту», які посилили опорні конструкції реакторного відділення.
Цього ж року співробітник КДБ «ЖВА» повідомив, що на 1 та 2 енергоблоках ЧАЕС спостерігаються розриви трубопроводів через високу температуру. Для того, щоб запобігти розривам, такі труби стягували спеціальною втулкою. Водночас їх виробництво було дорогим, і металургійний завод у м. Глазові Удмуртської АСРР не міг виконати планове замовлення під час будівництва ЧАЕС.
Величезною проблемою було також те, що ремонт трубопроводу мав відбуватися на найбільш радіаційних нижніх зонах реактора. Ба більше, знайти пошкодження серед 1700 можливих було непростим завданням. У документі зазначено, що пошук проблеми був на той час безрезультатним.
Найтрагічнішим було те, що керівництво станції, співробітники КДБ, політична верхівка країни знали про небезпечність ЧАЕС.
У 1984 році начальник Прип’ятського УКДБ УРСР здобув інформацію від Московського УКДБ СРСР, що реактори РБМК-1000, які застосовували на ЧАЕС, є недостатньо надійними та навіть не мають необхідних систем захисту.
Наприклад, у реакторі відсутні захисна оболонка й система аварійного залиття активної зони.
У 1983-му керівництво Москви здобуло інформацію, що ЧАЕС є однією з найнебезпечніших атомних станцій в СРСР через відсутність засобів безпеки. У разі аварії радіоактивність оцінювалась «у 60 разів вища, ніж під час вибухів атомних бомб у Хіросімі та Нагасакі».
Шпигуни та бандерівці
Оперативники КДБ намагалися дізнатися думку українців щодо аварії на 4 реакторі та запобігти поширенню негативних висловлювань у бік СРСР у контексті трагедії.
Наприклад, в одній із доповідей наводиться цитата доцента ветеринарного факультету Української сільгоспакадемії (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), уродженця Львівської області.
«Ці кацапи у 1933 році не заморили голодом українців, хочуть зараз це зробити атомом», – говорить Калиновський Григорій Миколайович, який тоді був членом КПРС.
Також під пильним наглядом перебували члени ОУН, яких називають учасниками бандоунівських формувань. Вони висловили співчуття щодо трагедії.
Окрім того, був готовий перелік «неблагонадійних» жителів Прип’яті, іноземних делегацій, які відвідували ЧАЕС, а також «сектантів, представників німецької національності та тих, хто листується за кордон». Також були документи, що «націоналісти» хотіли отримати зразки зараженого ґрунту за допомогою «агентурної мережі в Києві», щоб дискредитувати радянське керівництво у світі.
Щоб інформація про аварію менше поширювалася за кордон, до американського журналіста Newsweek Стівена Стасера та доктора Гейла були приставлені агенти КДБ «Рота» та «Ріхард».
Унаслідок дії спецслужбовців американці не змогли здобути від громадян тенденційну інформацію.
Також СБУ у Facebook розповіла, що кореспондент французької газети Жан П’єр Водон намагався вивезти за кордон зразки ґрунту та води з Прип’яті. Проте в секретній доповіді КДБ звітував про успішну спецоперацію: зразки, які взяв іноземець, були підмінені на радіоактивно чисті.
Більше прочитати про трагедію на ЧАЕС ви можете у книзі «Чорнобильське досьє» на офіційному сайті СБУ.
Усі ці опубліковані документи дозволяють зрозуміти, наскільки трагедія на ЧАЕС була не просто великою трагедією, а ще й злочином радянського керівництва. Коли на всіх рівнях влади розуміли небезпеку реактора, але економія грошей та насамперед часу зіграли страшний жарт із «мирним» атомом. А замовчування ситуації створювало небезпеку для світу.
