Космічний тато Корольов. Як український інженер відкрив людству стратосферу
ТУ-2, перший штучний супутник Землі, космічний корабель «Восход-2» – про розробки українського космічного інженера Сергія Корольова знає весь світ. Учений гарантував своїй батьківщині першість у гонитві за освоєння космосу, ризикував життям, але для свого народу залишався засекреченою персоною.
Разом із Nemiroff ми продовжуємо проєкт «Тому що історію пишуть перші», у якому розповідаємо про звершення українців, які увійшли до історії. Шлях Сергія Корольова – це блокбастер про боротьбу та супротив заради своєї мрії.
Корольов учився розмовляти в ті часи, коли світ шаленів від ідеї вже звичного для нас польоту над землею. У 1910 році авіатор Сергій Уточкін здійснив перший політ на аероплані та поїхав демонструвати чудо до інших міст. У 1911 воно дісталося до Ніжина. Саме тоді малий Корольов уперше наживо побачив літальний апарат.
Малий захопився точними науками та спортом, став планеристом, займався авіалікбезом і працював теслею. Хороша фізична форма допомогла йому привернути увагу дівчини Лялі, в яку він страшенно закохався. У Лялі було безліч прихильників, і Корольов був “черговим”. Він не давав про себе забути: ходив довкола неї на руках, пропливав у морі під баржею, робив стійку на даху двоповерхової будівлі – і саме тут відбувся їхній перший поцілунок. Поки що Ляля була не готова до одруження – закоханих розділяла відстань і потреба реалізації. Дівчина хотіла стати лікарем, а Корольов обіцяв собі стати авіаконструктором.
Під час навчання Корольов познайомився з теоретиком ракетобудування Костянтином Ціолковським, який запалив у ньому жагу до будівництва ракет. Сам Ціолковський до намірів Корольова поставився скептично й сказав, що на це доведеться покласти все життя. Та Корольов на поблажки від Всесвіту не чекав. Вже на початку 1930-х він заснував громадську організацію з дослідження реактивного руху, у межах якої його команда створила й запустила перші рідинно-балістичні ракети. Незабаром вчений став заступником директора реактивного науково-дослідного інституту. Тоді від нього залежало, якими ракетами оборонятиметься держава. Згодом, його техніка привертала до себе чимало уваги: саме на планері Корольова СК-3 «Червона зірка» Василь Степанчонок вперше у світі виконав три мертві петлі Нестерова. У 1931 році Корольову вдалося домогтися дострокового звільнення Лялі з роботи за розподілом в іншому місті, і закохані нарешті одружилися. Але сімейне щастя тривало лише сім років. Сергій був надто захоплений роботою, тому дружина попросила розлучення.
Далі життя вже не було таким простим. Виявилося, що лабораторія вченого «проводила контрреволюційну діяльність» – погляди Корольова на аерокосмічне майбутнє СРСР були надто прогресивними. Його катували, зламали щелепу, відправили на Колиму. Провівши там пів року, він потрапив до спеціальної в’язниці для науковців, де ті по-чорному працювали на благо держави. Корольов працював у команді засудженого авіаконструктора Андрія Туполєва, який був символом цивільної авіації в СРСР. Під його керівництвом ще десять років тому Корольов захищав дипломну роботу. Разом у в’язниці вони розробляли фронтовий бомбардувальник ТУ-2 та Пе-2. У 1944 році Корольову дали вийти на свободу, а згодом він відкрився новим стосункам. Він познайомився з Ніною, коли чекав перекладу однієї англомовної статті. Переклад вийшов поганим, а от Ніна до душі припала. Виявилось, що вони з Корольовим живуть в одному під’їзді. Так Ніна опинилася у Корольова в гостях після прогулянки та залишилася з ним назавжди. Проте він, як і раніше, віддавав перевагу своїй справі та пропадав у відрядженнях.
Після завершення війни Корольов зосередився на розробці балістичних ракет далекої дії. У планах було запустити міжконтинентальну балістичну ракету Р-7, яка дозволила розробити зброю стримування США та запустити перший штучний супутник Землі. У 1957 році відбувся перший успішний політ цієї ракети. Того ж року в космос вийшов і перший у світі метеорологічний супутник, який дозволив СРСР обігнати США в підкоренні космосу.
Згодом у Космос запустили ще один винахід Корольова – автоматичні місячні станції лінійки «Луна». Ці прилади вперше зареєстрували сонячний вітер, перелетіли з Землі на Місяць, сфотографували його невидимий бік та ввійшли в основу для організації подальших пілотованих польотів.
Юрій Гагарін був для Корольова як син. Космонавта він називав «втіленням молодості нашої планети». 12 квітня 1961 року Юрій Гагарін пролетів 40 тисяч кілометрів навколо Землі – ракетою «Восток-1», якої б не було без Р-7. Цим самим він став першою людиною в світовій історії, що здійснила політ у космічний простір. Корольов радів і сумував одночасно.
«Це я мав полетіти, але вік уже не той, та й мене б не пустили», – пояснював інженер.
Нобелівський комітет просив радянську владу висунути кандидатуру Корольова на премію, але та віддавати належну шану головному конструкторові не хотіла.
Президент США Джон Кеннеді розумів, що має зрівняти позиції, і запропонував СРСР стати партнерами в спільному польоті на Місяць. Корольов умовляв вищих керівників погодитися, адже це заощадило б багато ресурсів обом державам. Та Микита Хрущов був категорично проти того, щоб «ділити Місяць із капіталістами». Все ж завдяки Корольову СРСР зберегла першість у боротьбі за космос. Перш ніж Ніл Армстронг та Базз Олдрін ступили на поверхню Місяця, у відкритий космос із космічного корабля Корольова «Восход-2» вийшов космонавт Леонов. Він пробув там 20 хвилин. Леонов казав, що Корольов завжди ставився до космонавтів із великою вимогливістю та повагою.
Впродовж усього життя особистість головного конструктора СРСР була відома лише обмеженому колу осіб. В гонці з США Корольов почав розробку надпотужної ракети Н1, що повинна була доправити людину на Місяць і назад, а в майбутньому – і на Марс. Це був останній проєкт Корольова, який закінчували інші інженери. Та Н1 виявилась нежиттєспроможною, зазнала аварій на всіх чотирьох запусках. Згодом радянську програму пілотованих досліджень Місяця відкоригували в бік безпілотних.
Пройшло майже 50 років після місії «Аполлон» і людство знову взялося активно досліджувати Місяць. Вже у 2022 році компанія Spacebit, за підтримки Nemiroff, реалізує першу українську місію на Місяць спільно з United Launch Alliance і Astrobotic Technology в рамках програми NASA CLPS (Commercial Lunar Payload Services). Засновником компанії є українець Павло Танасюк.
Місія на Місяць стане першою для незалежної України. Її мета – не лише продовжити здобутки, а й зібрати нові дані про наш природний супутник, посилити роль України як космічної держави, посприяти розвитку комерційних космічних проєктів та заохотити українців дізнаватися про всесвіт. Вона вкотре підтвердить, що українцям під силу будь-яка висота, навіть у 384 440 кілометрів від Землі до Місяця!
Місія стане визначною подією для всієї країни, а Nemiroff отримав право стати частиною її реалізації. Частиною історії!
Корольов так і залишався для всіх просто Головним конструктором або К. Сєргєєвим. Ім’я конструктора розсекретили лише після смерті.
Щоб віддячити Корольову, у 1962 році космонавт Павло Попович заспівав із космосу його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…», у 1973 році на його честь назвали марсіанський кратер, а у 1975 році зареєстрували новий астероїд – 1855 Корольов. В Україні пам’ять про Корольова зберігається у стінах житомирського музею космонавтики.
Джерело архівних фото – www.hroniky.com