«Я очікую в найближчі 5 років серйозний розвиток українського ІТ у бік продуктів», – інтерв’ю з Дмитром Вартаняном, керуючим партнером SID Venture Partners
У грудні 2021 року в Україні заснували венчурний фонд SID Venture Partners Fund I.
Він інвестуватиме в технологічні стартапи на ранніх стадіях. Загальний обсяг коштів фонду – $15 млн.
bit.ua вирішив дізнатися у засновників фонду, чому великі українські IT-компанії віддають перевагу американській прописці, які загрози існують для локальних інвестицій і скільки часу має минути, щоб Україна досягла рівня інноваційності Ізраїлю.
На всі наші запитання відповів керуючий партнер SID Venture Partners Дмитро Вартанян.
2021 рік став рекордним для європейських венчурних інвестицій. Наскільки Україна в цьому плані перебуває в європейському контексті? Скільки відсотків інвестицій повертають наші стартапи? Скільки в нас потенційних єдинорогів?
Стартап-екосистема України переживає швидке зростання. До 2018 року в нас не було жодного «єдинорога», а лише через три роки Україна стала відома такими проєктами з мільярдними оцінками, як GitLab, Grammarly, Ring та ще десятком інших.
Враховуючи темпи розвитку української екосистеми та щорічну динаміку виникнення молодих стартапів, можна побачити нові локальні єдинороги вже найближчим часом.
Щодо суто українських венчурних інвестиційних фондів, то їх явно недостатньо, хоча ми бачимо великих міжнародних гравців, які часто приєднуються до раундів українських проєктів зі значними сумами інвестицій: Horizon Capital, Andreessen Horowitz, Greycroft тощо.
Це підтверджує той факт, що позиція України у світі значно посилилася за останні роки. В свою чергу це позитивно впливає на ті стартапи, що тільки розпочинають свій шлях: виникає більше довіри до українських проєктів, з’являється все більше венчурних фондів, ангелів, акселераторів, інфраструктури та компетенції в супутніх юридичних та фінансових сферах.
Зі свого боку, серйозно вплинув тривалий розвиток сервісного бізнесу в Україні. За багато років роботи сервісних компаній українські фахівці навчилися добре розуміти вимоги замовників та робити професійні рішення для іноземних компаній.
Зараз більш-менш відомий річний обсяг венчурних інвестицій, це близько $ 500M на рік. Статистики з повернень я не бачив, і, гадаю, наразі зарано про це говорити, оскільки це все ж таки довгострокова гра. Ізраїль десятиліття йшов до своєї позиції лідера в інвестиціях та екзитах. Упевнений, ці ж передумови має й Україна.
Під час вибору стартапів ви орієнтуєтеся на п’ять галузей: deeptech, b2b, blockchain, fintech, automotive. Розкажіть про ці напрямки.
Ми орієнтуємося насамперед на ті галузі, в яких ми маємо компетенцію. Як відомо, до нашого фонду входить 12 General Partners із п’ятьох успішних компаній. Sigma Software має 20 років досвіду в побудові технологічного бізнесу та нетворк із 200+ клієнтів у всьому світі.
Фаундери IdeaSoft та NEAR Protocol є експертами у сферах blockchain та fintech. Команда Datrics.AI працює з даними, ML та AI, а Clean.io – це наша експертиза в cybersecurity.
І річ не стільки в тому, що розуміння технології стартапів, у які плануємо інвестувати, дає нам можливість приймати правильні рішення та впливати на більш якісне та швидке зростання проєктів. Наша команда насамперед націлена ділитися своєю експертизою та досвідом, а якщо потрібно ми готові допомагати ресурсами, знаходити клієнтів та налагоджувати бізнес-адміністрування молодих компаній.
Окрім того, ми бачимо, що наразі зростає попит на якісні deeptech, b2b, blockchain, fintech та automotive рішення, так само як й обсяг інвестицій та оцінки компаній цих індустрій. У світі збільшується кількість даних, з якими потрібно працювати, зростають темпи розвитку глобальної економіки, а отже і попит на автоматизацію багатьох напрямків бізнесу.
Ці фактори в сукупності з експертизою General Partners нашого фонду та обраною стратегією розвитку проєктів через досвід та ресурси розширюють наші інвестиційні можливості та очікування, а також формують загальний інвестиційний фокус фонду.
Українська IT-індустрія у світі більше відома своїм аутсорсом, ніж продуктом. Найближчими роками ситуація зміниться? Які прогнози стосовно зростання української продуктової галузі?
Українська індустрія відома і своїми ІТ-сервісами (це більш комплексна робота, ніж те, що називають аутсорсом), і своїми продуктами. Друге певною мірою пов’язане з першим. У більшості технологічних стартапів фаундери та СТО це люди з досвідом роботи в провідних сервісних ІТ-компаніях.
Сервісний ІТ-бізнес став базою для розвитку продуктів, надавши людям вміння працювати на міжнародному рівні та технічні компетенції, а деколи й саму ідею для стартапу.
Зараз ми бачимо сильний потенціал у розвитку venture builder (стартап, що відпочкувався від сервісного бізнесу) та повністю цьому сприяємо. Наші фахівці не лише надають професійні рішення іноземним клієнтам, але й можуть ідентифікувати поширені проблеми достатньо деталізовано, щоб оформити повноцінне технологічне рішення та успішно вивести його на ринок.
Я очікую в найближчі 5 років серйозний розвиток ІТ у бік продуктів. До того ж, цьому значною мірою сприяє підтримка держави. Яскравим прикладом є Український Фонд Стартапів, що став натхненною силою для молодих підприємців та гарним стартом у вигляді грантових можливостей для багатьох успішних на цьому етапі проєктів. В свою чергу УФС консолідує як інвесторів, так і менторські програми.
На мою думку, є лише один дефіцитний скіл в українській ІТ-екосистемі: нестача бізнес-навичок. Виграє не найкращий продукт на думку фаундерів, а той, який добре продається. Знання та влучність у наявний ринок, вміння продавати, ставити правильні акценти в побудові бізнесу – це дуже складні навички, і в нас носіїв таких знань поки що замало.
Reface – український стартап з американською пропискою. Та сама історія з GitLab, Grammarly та іншими відомими компаніями. Чому на вашу думку так відбувається? Ця ситуація колись зміниться? Інвесторам спокійніше інвестувати в компанії з американською пропискою?
Сучасний світ – це набір державних сервісів: цивільних, інфраструктурних, фінансових, податкових та юридичних.
Зокрема, фаундер може виконувати роботу з України у звичних йому умовах життя. Водночас зареєструвати свою компанію він може в Делавері, де низькі податки та законодавство відповідає потребам стартапів. Чи у лояльній до блокчейн-проєктів Швейцарії. Або ж у Люксембурзі, якщо потрібні європейські гранти. Це лише послуги конкретних юрисдикцій.
Фаундер може використовувати правову структуру однієї країни, а судочинство – іншої, адже це знову ж таки сервіс: право Англії гарантує виконання умов, прописаних у контракті, а сам суд має бути надійним і недорогим.
Фаундер може вибрати банк, який відрізняється від країни реєстрації компанії. Наприклад, компанія Делавера може легко відкрити рахунок в українському банку. І це не жарт, а скоріше можливість: наші банківські сервіси більш розвинені та диджиталізовані, ніж у США, наприклад.
Коли компанія вийде на прибуток, фаундер обиратиме юрисдикцію головного офісу, оптимальну з погляду податків. Це дуже просто. І врешті найнесприятливішим варіантом для України виявляється саме вибір іншого податкового резидентства самим фаундером. Але є і хороша новина: в Україні зараз одне з найнижчих оподаткувань дивідендів та доходів від продажу компаній. Якщо хочеться ще нижчі ставки, доведеться жити або в пустелі, або на невеликому й нудному острові. Якщо грошей поки що мало, це невигідно, а якщо багато, то краще жити там, де тобі комфортно, інакше в чому сенс?
Головне, про що потрібно дбати нашій державі, – щоб фаундери не їхали, а залишалися на ставці оподаткування іноземних доходів у розмірі 9%, а не 30% і більше, як в інших країнах.
Що ви можете сказати про інвестиційний клімат в Україні? Перед створенням фонду, які фактори ви визначали як «ризики», а які записали в потенційні вигоди?
Ми розвиваємо бізнес із 2002 року, і за 20 років пройшли всі ризики, про які говорять в Україні, і заробили достатньо імунітету, щоб робити з нього «вакцини» для стартапів, у які збираємося інвестувати.
Зараз для ІТ скрізь зелене світло, і єдиний справді серйозний ризик, який ми не можемо контролювати, – військовий. Але й для цих випадків ми давно розробили так званий Business Contingency Plan – чіткий сценарій для всіх ролей з описаними алгоритмами дій у тій чи іншій ситуації.
З позитивних моментів – це помітне зростання інтересу до створення стартапів, як ми зазначали раніше, та всебічний розвиток екосистеми загалом.
Які ініціативи від держави чи від приватних підприємств могли б підвищити інвестиційну привабливість України?
Інвестиційна привабливість – це насамперед довіра, а вона заробляється роками. У випадку ІТ-сфери це безпосереднє інвестування в ІТ-екосистему України. Коли ІТ-професіонали створюють локальні інвестиційні фонди та допомагають розвивати українські стартапи – це точний індикатор нашої віри в Україну та українські таланти.
Коли ІТ-компанії інвестують в освітні проєкти, це підтверджує той факт, що ми бачимо майбутній ринок, тенденцію його розвитку та розуміємо свою роль у цьому процесі.
Зі свого боку держава сильно сприяє цьому через створення УФС та ініціативи «Дії». Я б не формулював інвестиційну привабливість як мету. Це скоріше результат, прямий наслідок того, що ми створюємо якісний бізнес і що в нас є люди, здатні досягати результатів.
У вас вже є три угоди про інвестиції з компаніями Awesomic, Finmap та V-Art. Можна коротко, які фактори стали вирішальними для інвестування в кожну з компаній?
У будь-якому проєкті, особливо на перших раундах, важлива команда фаундерів. І саме команда стає одним із головних факторів прийняття рішення.
Коли ми говоримо про проєкт V-Art, то бачимо, що ArtTech дійсно приваблює інвесторів, але зростання інвестицій у проєкти цієї сфери є досить стриманим і плавним. Це пов’язано насамперед із необхідністю ще і в юридичній експертизі для ArtTech команд, що рідко трапляється. У проєкті V-Art, навпаки, є відмінна команда, яка має не тільки досконале знання артринку, а й технічну та галузеву юридичну експертизу.
У проєкті Finmap також величезну роль відіграла команда фаундерів. Олександр Соловей має сильну експертизу в бізнесі (зокрема SMB сегмент) та знає найпоширеніші проблеми цього ринку. Іван Каунов має неабиякий досвід в ІТ і повністю закриває технічну частину продукту. Окрім того, Finmap націлений на найбільший сегмент ринку – малий та середній бізнес – і вирішує розповсюджені проблеми підприємців під час фінансового обліку, автоматизуючи та спрощуючи весь процес.
Проєкт Awesomic пропонує унікальне рішення щодо пошуку дизайнерів та спрощує цей процес для компаній, пропонуючи модель підписки. Проєкт досить молодий, розвивається швидкими темпами і вже отримав підтвердження якості у вигляді проходження програми від Y Combinator і закриття останнього раунду у $2M, зокрема за участі нашого SID Fund I. У цьому проєкті ми побачили синергію яскравих фаундерів, і я не здивувався, коли Форбс включив Анастасію Павлишину та Романа Севастьянова до рейтингу 30 до 30.
Наш інвестиційний фокус ґрунтується на компаніях pre-seed та seed раундів, а отже вирішальним здебільшого стає не стільки якість та готовність продукту, але насамперед команда проєкту. Ми готові допомагати порадами, експертизою та нетворком клієнтів, втім важливо отримувати відгук та готовність драйверів стартапу вдосконалювати свій продукт на постійній основі. Ми вважаємо це головними факторами під час інвестиційного рішення.
