Спіральний торт і багатоповерхові кекси: як друкують їжу за допомогою 3D-принтера
Адитивні технології безперервно розвиваються. Зараз нікого не здивуєш 3D-принтером для друку металом чи пластиком, який має властивості гуми. Настав час і для харчових 3D-принтерів. Технологія ще перебуває в зародковому стані, але її взяли на озброєння підприємці. Уже в багатьох ресторанах світу можна спробувати надруковані страви.
Розповідаємо, які харчові 3D-принтери існують та як вони друкують їжу.
Як друкується їжа?
Якщо спрощувати, то 3D-друкована їжа – це їжа, приготована за допомогою автоматизованого процесу поєднання харчових продуктів. Наприклад, у країнах Європи ви могли бачити автомати з піцою або йогуртом. Машина бере заготовлене тісто, поливає його томатним соусом, додає шматки інших інгредієнтів і посипає зверху сиром, а потім запікає в духовці. Цей процес можна назвати примітивним харчовим 3D-друком.
Наразі друк 3D-їжі все ще перебуває в початковому стані, і йому потрібно пройти довгий шлях, перш ніж мати широке поширення з боку професіоналів і споживачів. Однак це не заважає нам дивуватися цими захопливими машинами та насолоджуватися результатами.
Харчовий 3D-принтер працює за принципом класичного, який друкує пластиком. В екструдер (та частина, яка видавлює харчовий продукт на стіл) подається пастоподібний матеріал, як-от пюре, муси, шоколадний ганаш тощо. Страва розділяється в програмі на шари, кожен із яких друкується окремо. Найскладніше – це поєднувати декілька матеріалів одночасно. Користувачі або поєднують декілька екструдерів, або роблять складну систему поступової подачі декількох матеріалів в один екструдер.
Використання пастоподібних матеріалів може здатися трохи обмеженим із погляду варіативності, але подумайте про всі можливі комбінації з тістом, пюре, плавленими сирами, глазур’ю і навіть сирим м’ясом.
Наразі на стадії дослідження залишаються інші адитивні процеси, як-от струменеве нанесення рідкої їжі або робота з порошкоподібними харчовими продуктами.
Чи готують їжу харчові 3D-принтери?
Харчові 3D-принтери здебільшого підходять для створення складних форм і дизайнів, а не для приготування повноцінних страв. Зазвичай після створення харчового «макету» на 3D-принтері, його запікають у духовці або на грилі.
Ця технологія цікава для ресторанів, які бажають прикрасити бенкетний стіл, здивувати клієнтів або працюють із молекулярною кухнею. Вона все ще не є масштабованою, оскільки минуло дуже мало часу з моменту її появи. Однак це не заважає піонерам та новаторам використовувати її.
Ще у 2016 році два шеф-кухарі світового рівня створили нову концепцію ресторану в Лондоні з назвою Food Ink. Спочатку ідея полягала в тому, щоб подавати страви, надруковані на 3D-принтері, але врешті-решт вони прийшли до того, що в ресторані були лише меблі, надруковані на 3D-принтері.
Але не тільки у вишуканих ресторанах можна знайти їжу, надруковану на 3D. Пекарі активно використовують написи, надруковані на харчовому 3D-принтері. Загалом ця технологія чудово полегшує завдання кондитерам. До речі, коли ви використовуєте кондитерський мішок, ви фактично вручну робите 3D-друк прикрас для торта, печива тощо.
У 2016 році у Дніпропетровську український розробник Андрій Барна створив 3D-принтер, який друкує шоколадом. На той час це була лише п’ята подібна розробка у світі. Принтер може відтворити форму будь-якої складності. Точність друку – від 0,6 до 1 мм. Друк одного солодкого виробу займає від 14 хвилин до декількох годин.
Як матеріал Андрій використовує спеціальний іспанський шоколад у «монетках», але, каже, підійде й будь-який інший якісний шоколад.
Також торік стартап Alt-Steak продемонстрував рослинні стейки, надруковані на 3D-принтері, які дуже нагадували справжні з тваринного м’яса. Окрім того, німецька компанія Biozoon друкує їжу для людей літнього віку, яку можна легше пережовувати та перетравлювати.
Переваги та недоліки друкованої їжі
Переваги
Насамперед 3D-друковану їжу можна безпечно вживати, хоча смак її буде інколи, м’яко кажучи, незвичним. Вона матиме хитромудру форму, яку важко було б відтворити вручну. Щоб створити її, шари овочевого пюре будуть склеюватися, наприклад, цукровим сиропом. Гарно? Так. Смачно? Питання.
Водночас це відкриває нам шлях до персоналізації їжі. З погляду контролю різноманітності та кількості поживних речовин, вітамінів і калорій на прийом їжі, 3D-друк забезпечує точність. Це може бути надзвичайно важливим у лікарнях, де поширені лікувальні дієти, які важливо підібрати окремо під кожного пацієнта.
Ми можемо зробити екзотичну їжу привабливою. Можна створити привабливі страви з комах у напіврідкому стані, які багаті на протеїн. У майбутньому навіть синтетичну їжу можуть надрукувати на 3D. Хто знає!
Для обміну рецептами достатньо надіслати файл другу. Це все!
Недоліки
З усіма цими цікавими перевагами, які дає 3D-друк харчових продуктів, потрібно згадати й про недоліки. Хоча час може змінюватися залежно від принтера та продукту, який друкується, друк їжі – це не швидко. Час особливо важливий для підприємств, які працюють над масовим виробництвом.
Окрім того, їстівні матеріали вимагають попереднього приготування або попередньої обробки для досягнення консистенції, необхідної для екструзії. Тому очікуваний результат і надійність харчових 3D-принтерів значною мірою залежать від належної підготовки матеріалів.
Які моделі існують?
Станом на 2021 рік існує лише кілька професійних 3D-принтерів для харчових продуктів, переважно в настільних версіях, і досі немає промислового обладнання. Попри це, деякі з наведених нижче моделей уже використовуються для громадського харчування, заходів та ресторанів.
byFlow
Може здатися, що це не так багато, але цей маленький принтер здатний на грандіозні речі. FbyFlow – це 3D-принтер для екструзії матеріалів, який використовують професійні кухарі у всьому світі. Він керується через Wi-Fi та використовує багаторазові картриджі (шприци), які можна наповнювати їстівною пастою. Мішленівський ресторан Smink у Нідерландах використовує цей принтер для створення складних візерунків десертів.
Зараз byFlow коштує близько 4300 доларів США (3900 євро).
Foodini
Це один із найрозкрученіших харчових 3D-принтерів з усіх, і це заслужено. Foodini від Natural Machines може обробляти майже будь-який інгредієнт, від желе до смачних гамбургерів, використовуючи п’ять різних картриджів одночасно. Natural Machines має підхід до здорового харчування, надаючи рецепти для нових користувачів, щоб спробувати, перш ніж вони створюють власні. Foodini коштує близько 4000 доларів.
MMuse
Шоколадний 3D-принтер MMuse унікальний у тому сенсі, що він обробляє шоколадну стружку діаметром до 4 мм і розплавляє її для екструзії. Він досить міцний, важить близько 25 кг (~ 55 фунтів), але все ще перебуває в діапазоні настільних комп’ютерів. Його виробляють у Китаї, і коштує він досить дорого – близько 5700 доларів.
Mycusini
Mycusini – це шоколадний 3D-принтер, який випустив німецький стартап Print2Taste, спочатку фінансований через проєкт Kickstarter. Він має чудовий дизайн і досить компактний для кухні. Картриджі з нержавійної сталі легко заповнювати та очищати, але заправки необхідно купувати безпосередньо в Print2Taste. Мікусіні коштує близько 690 доларів (~600 євро).
