Перший українець, який об’їздив усі країни світу: Костянтин Симоненко про любов до Африки, цікаві місця Європи та дитячі мрії
Костянтин Симоненко відвідав усі 193 країни нашої планети й завдяки цьому досягненню потрапив до Книги рекордів України. Дивує в його історії і те, що Костянтин не мандрівник-одинак, він подорожував 10 років свого життя, не залишаючи родину та бізнес.
Як пережити пограбування у Венесуелі, закохатися в Африку, мандрувати кілька тижнів поспіль й водночас вести повноцінне соціальне життя – ми розберемося в проєкті «Тому що історію пишуть перші», який створюємо разом із Nemiroff. У ньому українці розповідають про свої звершення, які увійшли до історії.
Мрія об’їхати весь світ народилася в підлітковому віці
«У свої 15 років, мені пощастило зустрітися з легендарним ведучим телепередачі «Клуб кіномандрівників» Юрієм Сенкевичем. На той час він був мегазіркою – єдиною людиною в СРСР, яка об’їхала пів світу. Мене так вразила ця зустріч. Я, затамувавши подих, слухав його розповіді про Африку, Океанію, острови, племена, звичаї. Напевно, саме тоді в мене й загорівся інтерес до подорожей. Захотілося побачити всі чудеса нашої планети, побувати на вулканах та загублених в океані атолах. Правда СРСР був абсолютно закритою країною, і про подорожі світом я міг тільки мріяти, але я зберіг дитячу мрію, і коли з’явилися можливості – реалізував її».
Як подорожувати по всьому світу маючи родину та бізнес
Буває, що люди відкладають подорожі через сімейні обставини або через роботу. Костянтин розповідає, що його родина та бізнес не заважали довгим подорожам, а навпаки, дуже й допомогли втілити у життя мрію побачити світ.
Щодо сім’ї та роботи питання цілком очікувані, адже зазвичай професійні мандрівники – це не пов’язані шлюбом люди, які працюють чи віддалено, чи подорожі в них і є роботою. У моєму випадку все навпаки: я працюю в Києві, одружений і в мене двоє дітей.
Я адвокат та співвласник юридичної компанії. У моєму житті є дві людини, які уможливили те, що я зміг об’їхати весь світ. Перша людина – це моя улюблена дружина Яна, яка мене відпускала в поїздки, брала на себе турботи про будинок та дітей.
Друга людина – це мій компаньйон по бізнесу, який брав на себе управління компанією, поки я їздив світом.
Звичайно, я не можу виїхати на пів року, але кілька тижнів працювати в режимі віддаленого управління в мене поки що виходить. У моєму випадку головне дотримуватися балансу між подорожами, бізнесом та сім’єю. До речі, дружина в мене теж захоплена мандрівниця: вона відвідала 65 країн, і спочатку ми мандрували разом. Але коли пішли вже важкі та небезпечні країни, то ми вирішили, що буде розумніше, якщо далі я летітиму сам.
Як відвідати небезпечні країни й вижити
На запитання «Навіщо їздити в небезпечні країни?» Костянтин відповідає просто – «Власне кажучи, у мене вибору не було, я ж мав відвідати всі країни. Крім того, у міру подорожей та набуття досвіду «небезпечні» країни вже не здавалися такими небезпечними».
На думку мандрівника, найголовніше правило безпеки в таких країнах – ретельна підготовка та надійні люди, які проведуть безпечними маршрутами й допоможуть у разі потреби.
«Якщо йдеться про складну країну, починається пошук надійних місцевих гідів та провідників. Зазвичай я користуюсь рекомендаціями друзів мандрівників. Вибравши провідника, починається узгодження з ним маршруту, місцеві завжди краще знають, наскільки маршрут реальний чи небезпечний. Зазвичай підготовка до подорожі до складної країни займає мінімум кілька місяців, а то й пів року. Також у мене є правило: де б я не був, раз на добу я завжди виходжу на зв’язок із дружиною. Зараз це просто – інтернет є практично скрізь, а якщо немає, то беру із собою супутниковий телефон «Ірідіум».
Якщо я не вийшов на зв’язок, дружина повинна підняти «тривогу» серед моїх друзів мандрівників, які почнуть робити активні дії з мого пошуку та можливої допомоги. Крім того, я завжди наперед інформую друзів про свої маршрути, контакти гідів, у яких готелях планую зупинятися.
Першою екзотикою в житті була Індія. Вона здавалася небезпечною і жахливою для непідготовленого мандрівника
«На третій рік своїх подорожей, тільки закінчивши безпечну та чистеньку Європу, я вирушив до першої екзотичної країни – Індії. Боже, якою небезпечною вона мені здалася тоді. Надворі бруд, юрби людей, жебраки всюди, воду пити не можна. Коротше, жах-жах, як я тоді думав. Особливо порівнюючи з Європою.
Минуло ще два роки, і я знову побував в Індії. Тільки вдруге вона викликала в мене лише позитивні емоції – звичайно, трохи не прибрано, але яка багатюща історія, гарна архітектура, чуйні люди, смачна кухня, один Тадж-Махал чого вартий! Я просто закохався в Індію.
І це була одна й та сама країна з різницею всього у два роки. Причому країна залишилася такою самою, це я змінився. За два роки я встиг побувати в найбруднішій і перенаселеній Дакці, у жебраках-країнах Центральної Африки, де були проблеми з водою. І на їхньому тлі Індія вже здавалася цілком безпечною та туристичною. Я вже мав якийсь досвід – знав, як не отруїтися, як не захворіти, як уникнути настирливих місцевих, і почав філософськи дивитися на бруд та інші дріб’язкові незручності. Я глянув на Індію зовсім іншими очима.
Такий самий шлях пройшов і я. На початку шляху я і подумати не міг, що поїду до Сомалі чи в охоплену війною Сирію. Через цю кількість країн і років я вже чітко розумів, що це можливо й нічого страшного в цьому немає, треба лише добре підготуватися. Все пізнається в порівнянні».
Справжня небезпека була в інших країнах. Грабіжники напали у Венесуелі, побили й забрали всі гроші
«Щодо пограбувань – зі мною таке траплялося у Венесуелі прямо на центральній площі, у Гаїті, кілька разів в Африці. Нічого страшного, просто не треба носити із собою великі суми готівки й узагалі щось особливо цінне, що може залучити грабіжників.
Якщо вже почали грабувати – краще не чинити опір і відразу віддавати гроші, у таких країнах людське життя коштує набагато менше, ніж ми звикли думати. А ось документи майже ніколи не забирають.
У Венесуелі, наприклад, грабіжники відправили мене в нокаут, але паспорт водночас дбайливо поклали на груди й навіть притиснули камінчиком, щоб вітром не забрало. Але це не від шляхетності. Просто якби вони забрали паспорт – я б був змушений йти в поліцію, заявляти про пограбування, щоб отримати довідку для виїзду з країни. А так є величезні шанси, що турист до поліції не піде».
Необов’язково їздити в екзотичні країни для того, щоб побачити щось незвичайне. Поради від досвідченого мандрівника, куди поїхати у США та Європі
На думку Костянтина, Європа та США теж мають дуже багато незвичайних місць, і навіть такому досвідченому мандрівнику є що там досліджувати.
«У Європі насправді є багато цікавих місць. Мені особисто дуже сподобалася Ісландія, її природа є просто унікальною. Заслуговують на увагу Фарерські острови та Північна Ірландія. Там чудові краєвиди на скелі та море. США для туризму країна дуже цікава. Я свого часу пропрацював у США більше ніж три роки й об’їздив її вздовж і впоперек на автомобілі. Дуже рекомендую відвідати найвідоміші національні парки: Гранд Каньйон, Єллоустоун, Йосеміті, Долину монументів і, звичайно ж, знамениту Долину Смерті».
Навіть після відвідин усіх країн світу мандри не закінчуються. Костянтин Симоненко про плани на майбутнє
Планета величезна, ще залишилося безліч цікавих місць. На цей рік, якщо, звичайно, не завадить пандемія, у мене великі плани з дослідження Океанії. Хочу побувати на острові Кука, Ніуе та найвіддаленішому у світі населеному острові Піткерне.
Щодо космічного туризму – я б із задоволенням, навіть готовий для цього схуднути.
Історія Костянтина Симоненка вкотре підтверджує, що можна досягти будь-якої мети, навіть якщо до вас це нікому не вдавалося. Першопрохідцям завжди складніше, але саме вони творять історію.
Бажання досліджувати Всесвіт не закінчується на планеті Земля. Костянтин Симоненко став першим українцем, який побував у всіх країнах світу та вписав своє ім’я в історію. Тож час рухатися далі й брати нову висоту – він відкритий до дослідження космосу. Тим більше, що це вже не далекі мрії, а близька реальність.
Приватні компанії та навіть українські бренди роблять перші кроки для відкриття космічних горизонтів. Вже у 2022 році аерокосмічна компанія Spacebit, за підтримки Nemiroff, реалізує першу українську місію на Місяць.
Місія стане визначною подією для всієї країни, а Nemiroff отримав право стати частиною її реалізації, частиною історії! Тому що історію пишуть перші.