Ваша безпека не має залежати від вашої орієнтації, кольору шкіри чи віросповідання
Лише уявіть, що ваших близьких та рідних можуть вдарити на вулиці просто через те, що вони дещо вирізняються своїм зовнішнім виглядом або їхня поведінка може комусь не сподобатися. На ваших очах хтось може вороже ставитися до вашого друга через його сексуальну орієнтацію або негативно ставитися до вашої дитини у школі через її гендерну ідентичність, зневажати вашу колегу через її колір шкіри або образити вас через мову, якою ви спілкуєтеся.
На жаль, кожен зі сценаріїв можливий. У цього навіть є назва – нетерпимість. І це окремий вид небезпеки сьогодні. Тієї небезпеки, про яку страшно навіть заявити до поліції. Це та небезпека, яка змушує кожного почати боятися бути собою.
Чи безпечно в Україні?
Питання безпеки не припиняє бути актуальним для України у 2022 році. І йдеться не тільки про захист від зовнішнього ворога, але й про безпеку всередині країни.
Завдяки випускам новин та істеричним публікаціям у Facebook ми відчуваємо напругу, яка є постійним нагадуванням про те, що наша країна не є в безпеці, коли поруч із її кордонами перебувають військові угруповання іншої країни.
Є інший аспект безпеки, для якого не потрібні жодні фронтові зведення.
Щоб його відчути, достатньо просто прогулятися вулицями вашого міста. Чи почуваєтеся ви в безпеці, коли на самоті гуляєте ввечері, не лише центральними вулицями, або повертаєтеся з коханою людиною додому?
У 2020 році відбулося 177 випадків злочинів на ґрунті ненависті, нетерпимості. І це лише ті, які зареєстрували правозахисні організації. Найбільша кількість із зафіксованих злочинів відбулися через гомофобію та трансфобію, хоча вистачало й тих, які відбулися через колір шкіри, національність та релігійні переконання.
Серед проявів ненависті найчастіше трапляються образи, погрози, приниження гідності та, на жаль, фізичне насильство різних ступенів тяжкості.
Що ж відрізняє ці злочини від будь-яких інших? Одна важлива річ – відсутність покарання на практиці.
В Україні все ще вкрай важко уявити ЛГБТ-акцію без погроз та нападів із боку радикалів. Торік на ґрунті нетерпимості дісталося навіть олімпійському чемпіону та народному депутату Жану Беленюку. Через колір шкіри спортсмена. У самісінькому центрі Києва до нього підійшла група молодих хлопців, які почали зневажливо звертатися до Жана, провокувати конфлікт та акцентувати на його кольорі шкіри. Тоді головним захистом Беленюка стала публічність, але такий захист доступний не кожному українцю.
Історія Жана Беленюка стала черговим прикладом одного з тисяч подібних інцидентів, які нічим не закінчилися для своїх винуватців.
Нині єдиною статтею, яка може карати гомофобів, расистів та антисемітів, є ст. 161 Кримінального кодексу України. Теоретично за нею злочинець може отримати до 8 років позбавлення волі, однак на практиці суди призначають умовні терміни або кількатисячні штрафи. За статистикою Офісу генерального прокурора, тільки за 8 місяців 2021 було відкрито 67 кримінальних справ за такою статтею. Далі лишається тільки сподіватися, що вони приведуть до логічного завершення.
Чи можливі зміни?
Змінити хід справ міг би закон про покарання нетерпимості та дискримінації, і такий уже навіть подав до Верховної Ради прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Це законопроєкт №5488. Він пропонує встановити кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання ненависті та ворожнечі на ґрунті нетерпимості, а самі мотиви нетерпимості буде додано до обтяжувальних обставин адміністративних правопорушень. Він включатиме покарання за прояв усіх форм нетерпимості, зокрема гомофобію, біфобію, трансфобію, інтерфобію та дискримінацію на основі гендерної ідентичності.
Законопроєкт, який уже пів року перебуває у Верховній Раді, усе ніяк не дійде до розгляду, а тому кожна погроза або напад на ЛГБТ чи національні меншини продовжують кваліфікувати як звичайне хуліганство. А ті, для кого дискримінація та нетерпимість є звичною справою, продовжують жити без покарання.
Наше суспільство вже давно знає, як побудувати найбільший у світі літак. Знає, у кого купити найшвидший поїзд. Знає, як розблокувати айфон та подивитися у прямому ефірі політ українського супутника до космосу. А ось як почати приймати людей такими, якими вони є, ми ще не розібралися.
Ваша безпека не має залежати від вашої орієнтації, кольору шкіри чи віросповідання. Не має бути жодних приводів, які змусять вас боятися бути собою.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки.