Ретровейв неминучий! Чому мода на 80-ті знову всюди

Одним із головних музичних відкриттів року можна назвати новий проєкт Олі Дібрової – Ready in Led. У цьому амплуа співачка будує Всесвіт, натхненний образами з 80-х: диско, синт-попу, кіберпанку, наукової фантастики. І основні атрибути тієї епохи – неон, футуристичні автомобілі, аркадні ігри, касетні магнітофони та паперові комікси.

Ці та інші деталі увійшли до стрічки Ready in Led. Навесні співачка представила мініфільм «Unreal I The Movie», наповнений масою відсилань – від Карпентера й «Того, хто біжить по Лезу» до «Назад у Майбутнє». А нещодавно Оля здивувала підписників кардинально новим сексуальним і кітчевим чином: її новий італо-диско-реліз «Nostaligenta» натхненний ретро-коміксами про пригоди Барбарелли.

Музика та образи Ready in Led логічно вбудовуються в поточні тренди на світовій сцені. The Weeknd третій рік домінує в чартах із піснями в дусі Майкла Сембелло та ранніх A-ha. Dua Lipa стилізує концертне шоу під естетику клубу Studio 54. Кайлі Міноуг називає новий альбом буквально Disco й повертає в моду дискоболи, паєтки та довгі вії. Майлі Сайрус ефектно косплеїть Деббі Харрі з Blondie. В Україні Ready in Led поки що представляє цей тренд фактично самотужки. Музика проєкту не звучить на радіо та ТБ, хоч і знаходить відгук в аудиторії.

Чому так відбувається і що стримує розвиток цього всюдисущого тренду в Україні?

Для мене ретровейв не був свідомим вибором. Я не міркувала якось: так, зараз це знову в моді, значить, потрібно робити музику в такому стилі. До запуску Ready in Led у мене була перерва в кар’єрі. Пошук нового вектора сильно затягувався, і я не могла зрозуміти, чому це раптом стало так складно. Потім просто усвідомила, що потрібно спитати себе: яким було моє перше сильне враження від зустрічі з музикою?

Так із пам’яті раптом виник глибокий дитячий спогад: татів магнітофон «Маяк», магічний екран з еквалайзером та електронна музика, яка там звучала. Це стало новою точкою відліку. Цей сюжет показано в моєму дебютному відео Unreal I The Movie.

Батьки мали касети Space, Depeche Mode та збірки з європейським диско 80-х. У цьому не було чогось особливого. У ті роки подібну музику слухав багато хто. Ті ж Depeche Mode на початку 90-х були всенародно улюбленим гуртом в Україні. Групи на кшталт Space чи Zodiac якщо не слухали, то знали та поважали. У ті роки це було щось подібне до Tesla, тільки зі світу музики. З розповідей пам’ятаю, що вибір касет у продавців на ринку був дуже скромним, але там завжди можна було знайти космічну електроніку Жан-Мішеля Жарра. Звичайно, всі знали пісні Sandra, Gazebo чи Falco. Диско, синтвейв, електроніка, нью-вейв в епоху до інтернету були улюбленими жанрами в Україні та належали до мейнстриму. Тоді він визначався насамперед набором касет у невеликому кіоску у продавця.

Цікаво, що у 90-х синт-поп чи нова хвиля надихали багато молодих українських гуртів. Той самий «Скрябін» був під сильним впливом саме цієї музики, а вже потім закріпився в суспільній свідомості як класичний рок-гурт. На зорі кар’єри він точно оглядався на The Cure, готику та нью-вейв.

Потім були «Табула Раса», «Друга Ріка» та Dazzle Dreams. Перші нагадували мені Simple Minds, другі – INXS, треті – Camouflage чи електроклеш. Звичайно, якщо заглибитися, можна знайти й інші українські гурти у схожому жанрі, але вже на початку нульових їх ставало дедалі менше. Зараз, озираючись назад, можна сказати, що синт-поп, синт-диско, нью-вейв за останні 10-15 років стали маргінальними жанрами в Україні. Багато в чому це пов’язано з тим, що в чартах усі ці роки звучав лише дип-хаус (від Дорна до «Время и Стекло»), а в андеграунді домінувало мінімал-техно.

За словами мого менеджера Саші (музичного експерта Олександра Варениці – прим. ред.), я знаю, що у глобальному світі 80-ті вже одного разу поверталися в моду. Це було наприкінці нульових–на початку десятих: після нью-рейву й перед комерційним дип-хаусом. Тоді це звучання відроджували Chromeo, Aeroplane, Tesla Boy, Breakbot, Kavinsky, Miami Horror та Yuksek. Основний рух був в Америці та Франції. Можу помилятися, але в наших краях відрефлексував це хіба що The Maneken, і то частково. Він усе-таки ближче до американського диско та фанку.

Здавалося, у всьому світі ця хвиля вже почала сходити нанівець, як раптом Daft Punk випустила свій епохальний альбом Random Access Memories. Get Lucky підірвала чарти, а в записі альбому взяли участь дві легенди – «хрещений батько» європейського диско Джорджо Мородер та його візаві з Америки Найл Роджерс із Chic. Молоде покоління дізналося про них уперше, і я теж. Обидва потужно перезапустили кар’єру та стали активно працювати з молодими артистами – від Avicii до Disclosure. Так ретро-диско перехресно запилювало молоду сцену.

Подальша історія всім відома. The Weeknd, Dua Lipa. Синтвейв-саундтреки в модних серіалах на кшталт «Дуже дивних справ» та «Чорного понеділка». Сьогодні будь-які тренди розлітаються світом за лічені дні, але й цього разу глобальна мода на «неон» оминула українську сцену. Цікаво, що сама «неонова» музика в нас все ще не в тренді, а ось естетика міцно закріпилася.

Сьогодні віжуали у стилі синтвейв буквально скрізь – від реклами модних брендів до онлайн-казино. Придивіться до поєднання фіолетового, блакитного та мадженти, яке прийшло із цього жанру до сучасного маркетингу. Відлуння синтвейву у всьому: в упакові тістечок, у вітринах магазинів та на заставках між футбольними матчами.

Я маю теорію, чому це відбувається. У період великих потрясінь, яким стала пандемія для всього світу, люди шукають точку опори та знаходять її в безтурботному, безпечному минулому, тобто в дитинстві. Із цієї причини тренд, який останні 10 років завжди був десь поруч, сьогодні посилився і став домінантним. Адже ніхто не буде сперечатися з тим, що за останні два роки не було жодної по-справжньому нової музики, за якою згадували б цей час. Коли в музиці немає сьогодення, його завжди замінює минуле. Не має значення, яка це буде з епох. Усі вони вже проходились по колу, і тепер будуть одночасно й паралельно. Поки ми говоримо про 80-ті та хіти The Weeknd, не менш впливові артисти – Бруно Марс та Андерсон Пак – відроджують соул та фанк 70-х у стилі Motown.

Сьогодні люди глобально переоцінюють те, що можна вважати класикою, а що – просто ретро. З архівів дістають усі можливі образи та ідеї з минулого. Деякі з них безнадійно застаріли, інші – оживають і починають виблискувати новими барвами. Це відбувається в музиці, кіно, мистецтві та світі комп’ютерних ігор. Захопливе явище, за яким цікаво не лише спостерігати, а й брати в цьому активну участь.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram