Правило трьох «P» — Режим, Ритуали, Розклад. Як узгодити між собою роботу, сон і відпочинок?
Мене звати Андрій Чумаченко, я співзасновник і керівний партнер агентства інтернет-маркетингу Netpeak. З 2019 року я веду Telegram-канал Sad But True, у якому ділюся своїм досвідом управління, маркетингу, організації робочих процесів і загалом про життя.
Я часто пишу й раджу регулярно відпочивати, брати відпустки, щоб не вигорати – і це правильно. Але що станеться, якщо піти проти системи: за обідом не втикати в телефон, прийти о 18:00 на роботу або виїхати у відпустку на тиждень і втратити зв’язок зі світом? Так, система зруйнується.
У цій колонці розповім про те, як не тільки керувати та брати на себе відповідальність за завдання, але будувати системи й надихати людей.
Режим, Ритуали, Розклад
Мабуть, у літери «Р» є якась магія не тільки в латиниці. Нещодавно я писав про три «Р» – profit, pleasure, prestige, а тепер розповім про інші три – режим, ритуали й розклад.
Ви напевне добре знаєте, що сон важливий. І, як зазвичай буває з чимось важливим, але звичним і постійним, ви напевне часто жертвуєте сном на догоду чомусь більш важливому.
«Відіспатися на вихідних» працювало, коли вам було 20 років, але щороку це працює дедалі гірше.
Великі обсяги інтелектуальної праці вкупі з неймовірною кількістю джерел корисної та марної інформації змушують мозок постійно перебувати в стресі «я пропускаю щось важливе через сон».
Щоб не збожеволіти й не скоротити термін свого життя на 15-20 років, потрібно навчитися працювати зі своїм мозком на взаємовигідних засадах і, банально, довше і краще спати. І тут знадобляться ті самі три Р.
Розклад – перший рятувальний круг. Я вже докладно розповідав про те, як веду свій календар.
Докладний список справ «на завтра», «на тиждень» і «на місяць» дає мені змогу перед сном не думати про справи, адже їх уже розписано й затверджено.
Режим потрібен вашому тілу та мозку для того, щоб вони точно знали, коли засинати й прокидатися, і готувалися до цього.
Наприклад, якщо ви щоранку прокидаєтеся за будильником о восьмій ранку, то повинні насильно вимикати всі девайси / відкладати книгу / вимикати телевізор і світло, лягати й заплющувати очі не пізніше ніж о першій годині ночі.
Ритуали допомагають мозку зрозуміти, що «ага, починається подорож у країну снів», а значить, потрібно зменшувати оберти. Ці дії, що повторюються день у день, з часом доводяться до автоматизму.
Наприклад: щовечора, за годину до сну ви вмиваєтеся, лягайте й читаєте книгу або дивитеся одну (так, одну) серію серіалу.
Сукупність цих трьох «Р» за відповідального ставлення є ще й крутою профілактикою вигоряння, це я перевірив особисто на собі.
Узагалі, я досі борюся з несистемним і малою кількістю сну, розвиваючи режим і звикаючи до ритуалів, але вже бачу прогрес – середня кількість годин сну на тиждень потрохи зростає від позначки 6 годин до позначки 7.
Як зруйнувати систему
Щоб по-справжньому круто зруйнувати систему, вам потрібно її для початку створити.
Придумайте набір правил – чек-лист і шаблони під час постановки будь-якого завдання, точний час приходу на роботу, обов’язкове відвідування щоденних стендапів і так далі.
Нав’яжіть ці правила всім, змусьте їх дотримуватися, лайтеся з тими, хто помиляється або забуває це робити. Зачекайте, поки система закріпиться і всі до неї звикнуть.
Потім, будучи начальником, самі перестаньте дотримуватися своїх правил. Приходьте на роботу, коли хочете, іноді взагалі не приходьте. Ставте завдання як завгодно, тільки не за шаблоном. Не ходіть ні на один стендап.
Тут потрібно буде трохи почекати: якщо ви побудували гарну й корисну систему, то якийсь час вона ще протримається. Наберіться терпіння, через місяць-два підуть перші тріщини, а потім вона впаде.
Не готові дотримуватися власних правил? Вітаю, ви на правильному шляху до руйнування того, що будували.
Feed your feed
Не так давно я перервав свій багаторічний марафон «здохни або помри» (с), щоб провести невеличкий експеримент – не працювати весь тиждень.
Знаючи себе не перший день, я вирішив підійти до справи максимально жорстко й повністю видалив усі месенджери, поштові клієнти та Facebook / LinkedIn з усіх пристроїв, щоб навіть, якщо є охота «всього на хвилинку», не заходити туди й не отримувати жодних повідомлень, пов’язаних із роботою.
Звичайно, я попередив усіх про цей експеримент і попросив телефонувати в разі потреби. Але майже щодня я трохи хвилювався та переживав «як там без мене».
Підсумком експерименту стали два несподіваних інсайти:
1. Навіть сім днів досить мізкам, щоб трохи відновитися, скинути втому й наліт вигоряння.
2. На роботі нічого поганого не сталося і ніхто не помер.
Потрібно годувати свій мозок простими враженнями. І тут я не про подорожі або стрибки з парашутом. Я про те, що в щоденній рутині потрібно розбивати шаблонність своїх дій – ну, хоч іноді.
Зрозуміло, що створювати шаблони зі своїх дій дорівнює розвантажувати свій мозок від потреби постійно думати про ці дії, щоб отримати більше місця для думок про щось інше. Здавалося б, це добре.
Ось подумайте зараз про свій ранковий ритуал, про маршрут на роботу. Найімовірніше, ви робите все на автоматі: будильник, душ, сніданок, кава. Я, наприклад, у 90% випадків навіть не можу згадати, як їхав в офіс, хоча їду за кермом приблизно 6 кілометрів.
І в цьому немає нічого особливо поганого.
Але тепер згадайте, коли ви справді добре висипалися. Коли легко та швидко засипали. Коли справді відчували смак їжі або кави, коли раділи по-справжньому. Чи ви не пам’ятаєте? Значить, пора нагодувати себе свіжим серотоніном, але не дешевим – типу серіалу, ютубчика або пива, – а чимось більш живим і справжнім.
Щоб зробити це, просто змініть свій ритуал. Встаньте на годину раніше або, навпаки, вимкніть будильник. Поміняйте маршрут на роботу. Повірте, нічого страшного не трапиться, якщо ви раніше вийдете або трохи запізнитеся. Спробуйте кави в новій кафешці. Поснідайте в парку. Під час обіду подумайте про смак їжі, а не втикайте в стрічку Facebook. Почистьте зуби лівою рукою. Сходіть на море (якщо у вас у місті воно є) і забудьте телефон удома.
Ламайте ритуали, змусьте мозок умикатися й думати «оп, а де це ми?». Ефект буде таким швидким і крутим, що ви самі себе не впізнаєте.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки.