Чому я не співчуваю Джоан Роулінг: думки трансгендерної письменни_ці

На національних «полях війни» українців та українок із cancel culture, «ЛГБТ-диктатурою» та західною політкоректністю лунають нові постріли. Загострення спричинив черговий виток конфлікту відомої письменниці Джоан Роулінг із «гендерною ідеологією». Цього разу кілька трансактивіст_ок опублікували в мережі її адресу, зробивши знімок перед будинком письменниці та навмисне показавши табличку з вулицею й номером дому. Джоан пожалілася на цькування з боку трансгендерної спільноти, докинувши як заведено, порцію трансфобних образ.

«Можливо, найкращий спосіб довести, що ваш рух не загрожує жінкам, – це припинити залякувати, погрожувати та переслідувати нас», – заявила письменниця, вкотре підкресливши, що не вважає трансгендерних жінок жінками. 

Джоан Роулінг – жертва?

Історія війни, яку розпочала Роулінг проти трансгендерних людей, тягнеться не один рік. Реакція українців та українок на зведення з британського гендерного фронту, як і на будь-які інші новини, пов’язані з боротьбою меншин за свої права, із західних країн, емоційна та безкомпромісна. Читаючи коментарі україн_ок, виникає враження, що Роулінг не далека від нас британська письменниця з іншої реальності, а сусідка з горішнього поверху, яка зазнає нападу від страшних та небезпечних трансгендерів, які опосідають, як таргани, зусібіч бідну та нещасну людину.

Більшість українських ЗМІ своєю чергою із задоволенням публікують новини про цей конфлікт, не користуючись, на жаль, нагодою запитати в української трансгендерної спільноти, що вона думає щодо цього. І взагалі, як у неї справи з правами та дискримінацією у ксенофобному, мізогінному та гомо-транс-фобному українському суспільстві. Розумію. Хто таке читатиме чи дивитиметься? Про Роулінг пересічним споживачам та споживачкам новинної стрічки читати цікавіше. 

У підсумку може з’явитися дещо викривлене бачення ситуації, яка розгортається довкола відомої трансфобки. Витворюється образ чергової жертви агресивних меншин та західної толерантності. А оскільки трансгендерна меншина в Україні майже ніде не представлена та її проблеми невідомі загалу й – будьмо відверті – мало кого цікавлять, українкам та українцям важко хоча б приблизно зрозуміти обурення та почуття трансгендерів у Британії. 

Треба додати декілька фактів до образу жертви пані Роулінг. Так, Джоан отримує купу погроз. Але сказати, що її кар’єра зазнала нищівного удару, важко. Джоан втратила деякі майданчики для висловлення своїх думок та самопрезентації, але чогось подібного до суцільного бойкоту й близько немає. Є багато відомих особистостей, які встали на її бік. Романи Роулінг мають неабияку популярність, а серія скандалів, пов’язаних із трансфобією авторки, тільки збільшила тиражі книжок. Наразі статки Роулінг становлять приблизно 650 мільйонів доларів (за деякими розрахунками – вже мільярд). Одна з найбагатших британок та всесвітньо відома й впливова письменниця. Важко в цьому роздивитися образ жертви.  

По-друге, в українських ЗМІ не висвітлюється контекст стану британського суспільства, у якому цисгендерна біла мультимільйонерка Роулінг висловлює трансфобні думки. А контекст такий: кількість випадків насильства на ґрунті трансфобії зросла у 2019 році на 81 %, порівнюючи з 2017/18. Якщо ж порівнювати кількість цих випадків у 2020/21 та 2014/15, то ріст відбувся аж у п’ять разів (!). 

Боротися треба за права всіх вразливих груп, інакше сенс цієї боротьби зникає

Чи правильно роблять люди, які надсилають письменниці погрози? Ні. Чи адекватно вчиняють деякі трансактивіст_ки, коли публікують адресу Роулінг? Ні. Але враховуючи все вищезгадане, я чудово розумію обурення та злобу в бік авторки «Гаррі Поттера». І не тільки тому, що я трансгендерна персона. І не тільки тому, що я автор_ка першого українського квір-роману з трансгендерним персонажем. Ні. Я ще людина, яка перед тим, як прийняти свою гендерну ідентичність, займалася саморуйнуванням, страждала на депресію та селфхарм й фактично дійшла до спроби самогубства. Прийняти свою “нестандартну” гендерну ідентичність у трансфобному та мізогінному суспільстві дуже важко. Майже нереальною є можливість для мене публічно її проявляти. Складно ще й тому, що існує велика кількість відомих, авторитетних та впливових людей, які розповсюджують у суспільстві мізогінію, трансфобію та гомофобію, абсолютно не бажаючи усвідомити, скільки шкоди вони завдають своїми словами та прикладом вразливим верствам населення.

Джоан Роулінг, маючи авторитет, зв’язки та великі гроші, годна себе захистити від потенційних нападів з боку людей, яким не подобається вона чи її погляди. Але чи може захистити себе бідна та нікому невідома трансгендерна людина з якогось невеличкого містечка в Англії, коли трансфоби, зміцнілі у «правильності» своїх трансфобних поглядів завдяки прикладу відомої та успішної особистості на кшталт Роулінг, вирішать на цю людину напасти? Сумніваюся. 

Я не співчуваю Джоан. Боротьба за права жінок нічого не варта без боротьби за права ЛГБТК. Боротьба за права ЛГБТК нічого не варта без боротьби за права жінок. І перше, і друге нічого не варте без боротьби за соціальну справедливість. Мультимільйонерка й трансфобка Джоан Роулінг – це приклад того, як людина, яка зазнала дискримінації, опинившись у привілейованому становищі, стає безвідповідально жорстокою та глухою до проблем та голосу інших дискримінованих та пригноблених верств населення.  

Думка редакції може не збігатися з думкою автор_ки колонки. 

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram