Вино та світ, або Чому сучасній людині соромно не розбиратися у вині?

Колонка Алкоголь

Я глибоко переконаний, що вміння розбиратися у винах є неодмінним складником «джентльменського набору» культурної людини.

Хоча б тому, що вино вже давно стало невіддільною частиною європейської культурної традиції. І не тільки європейської…

Колискою сучасної європейської культури справедливо вважається Стародавня Греція, чиє мистецтво, релігія, філософія й побут переповнені вином. Діоніс (давньогрецький бог вина), хоч і не був головним з олімпійських богів, але однозначно – одним із найбільш шанованих. Діонісу присвячували вірші (XXVI і XXXIV гімни Гомера), скульптори ліпили його статуї, а з релігійно-культових обрядів, присвячених богу вина, виникла давньогрецька трагедія. Та й знаменита давньогрецька філософія, можливо, зародилася на дні чаші з вином, яке часто пили грецькі філософи на своїх симпосіонах (нині модно йменованих «симпозіумами»). До речі, відомий філософ-цинік Діоген жив не в бочці, а у великому глиняному глечику з-під вина – піфосі…

Воїни Александра Македонського принесли культуру виноробства й винопиття на Близький Схід і в Середню Азію, зробивши вино надбанням не тільки європейської культури. Нині жоден опус з історії виноробства не обходиться без цитування прекрасних рядків перського поета, філософа, астронома й математика Омара Хаяма.

Трохи пізніше вино стає сакральним продуктом у християнстві, символізуючи кров розіп’ятого Христа. Місце вина в християнській міфології (наприклад, біблійна історія про перетворення води на вино) і релігійних обрядах допомагають зберегти йому велике значення і за часів похмурого середньовіччя. Недарма основними виноробними господарствами цього періоду стають монастирі.

А що вже говорити про епоху Відродження! Багато великих письменників, поетів, скульпторів й художників були людьми, які «глибоко шанували вино» ;) Тема вина і вживання цього напою стає центральною в їхній творчості. Згадайте численних Вакхів пензля Караваджо! А постійна присутність винних келихів і сцен винопиття на полотнах майстрів Північного Відродження: Рембрандта і Вермера. А винна тема в п’єсах Шекспіра («Гамлет», «Сон в літню ніч», «Ромео і Джульєтта») і в «Божественній комедії» Данте, чиї нащадки нині випускають прекрасне амароне на виноробні в околицях Верони. Отруєне вино стає інструментом усунення політичних конкурентів, за найкращі виноградники ведеться запекла боротьба між зміцнілими монархіями і Церквою, а за винні регіони воюють цілі держави, як-от Англія і Франція, які захлеснулися в боротьбі за Аквітанію.

А учасники цієї війни – королівські мушкетери з легендарного роману Александра Дюма (ще одного палкого винолюба), – здається, вино п’ють частіше, ніж воду ;) Що ж, a la guerre comme à la guerre!

У XIX і XX століттях вино остаточно затверджується в культурі й мистецтві як джерело творчого натхнення та символ гедонізму. Усі ми пам’ятаємо опис столичних бенкетів у віршованому романі Пушкіна «Євгеній Онєгін». А заклик великого поета до няні: «Вип’ємо з горя; де ж гуртка? Серцю буде веселіш!». А ви можете уявити гулянки гусарів у Толстого без шампанського, яке ллється рікою? А творчість імпресіоністів? А непитущих Єсеніна, Гемінґвея або героїв Ремарка, які п’ють молоко? ;) А музика! Приберіть «винні теми» з «Ріґолетто» і «Травіати» Верді, «Тоска» та «Богеми» Пуччіні, і це будуть вже зовсім інші твори…

Не оминув стороною винну тему й сучасний кінематограф, який створив чудові фільми, присвячені цьому прекрасному напою. Це і «Хороший рік» Рідлі Скотта, і «На узбіччі» Александра Пейна, і французький фільм «Повернення в Бургундію», який вийшов кілька років тому. Можливо, популярності винної теми сприяє і те, що багато відомих акторів є великими винолюбами, як, наприклад, Джонні Депп, що образився на журналістів, які написали, що він витрачає на вино до 30 тисяч доларів на місяць: «Насправді я витрачаю на вино набагато більше!». А деякі актори не тільки п’ють вино, а й виробляють його на своїх виноробних господарствах, як Бред Пітт і Анджеліна Джолі, П’єр Рішар, Стінґ, Жерар Депардьє, Френсіс Форд Коппола й багато інших.

Що ж, охочі долучитися до винної культури – ви в гарній компанії! Відкиньте сумніви і зайві філософствування, тим більше, як сказав Луї Пастер: «У пляшці вина більше філософії, ніж у всіх книгах». Bon voyage!

Сторінка Олексія у фб

Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки.