Что такое посткроссинг и зачем люди им занимаются
Говорили, что с появлением кино умрет театр, а предвестником конца почтовой переписки станет появление телефона. Годы идут, опасения не оправдались, а даже наоборот: после нескольких лет затишья в рядах любителей почтовой переписки родилось целое направление для возможности получения открыток со всего мира — посткроссинг.
В 2004-м году португальский студент Пауло Магальес придумал сайт postcrossing.com. Цель его была в том, чтобы позволить всем желающим обмениваться открытками. В основе проекта — единая база участников, а также система непрямого обмена: отправляя открытку одному человеку, вы получаете её от другого. Также работа сервиса устроена таким образом, чтобы разница между отправленными и полученными открытками у каждого участника была минимальной.
Интересно, что сегодня многие филокартисты (любители открыток) справляются с поиском адресатов и без помощи специальных сервисов: они рассылают открытки либо знакомым, либо просят всех желающих получить карточку отметиться, например, под постом на их странице в Facebook.
О том, что движет отправлять послания незнакомцам со всего мира, мы расспросили самих посткроссеров.
Татьяна Найшевская, организатор праздников
Я захопилася посткросінгом 2 роки тому. Ще в дитинстві полюбляла переглядати листи та листівки, які отримувала колись моя мама від своїх подруг на свята і мріяла отримувати й собі такі.
У шкільні роки я листувалася зі своєю подругою. Ми просто писали одне одному та віддавали написане у руки, а, вже прийшовши додому, читали і писали відповіді.
Якось я подумала, що, надіславши комусь із друзів листівку поштою, я приємно здивую людину.
І так почалось: спочатку відправляла на свята друзям, потім під час подорожей з тих місць де я була.
Згодом подруга розповіла про посткросінг, офіційний сайт, де можна зареєструватися і надсилати листівки незнайомцям в будь-яку частину світу, навіть найвіддаленішу, а вони, в свою чергу, надсилатимуть мені.
Улюблена листівка, яку я отримала — з Чехії, міста Чеський Крумлов. Я ніколи не чула про нього до того, як мені надійшла листівка з видом на це надзвичайне місто. Вона мене так вразила, що й досі залишається улюбленою!
Усі свої листівки я відправляю з душею та великим задоволенням, тому мені дорога кожна з них. Мені більше подобається надсилати ілюстровані листівки на романтичну тематику, але я намагаюсь дотримуватись прохань посткросерів і відправляти картки за їхніми вподобаннями.
Я отримую величезне задоволення як відправляючи, так і отримуючи листівки. Для мене це невелика подорож, хоча я і нікуди не їду. Мені подобається дивувати людей та дарувати їм радість. Цей невеликий прояв уваги нагадує людям, що хтось про них пам’ятає.
Юлия Бевзенко, экскурсовод
Я почала надсилати листівки незнайомим мені людям у квітні 2014 року. Це відбулося тоді, коли я почала розвивати свій проект – бюро прогулянок «Секретный дворик». Перш ніж щось отримати – треба віддати. Я живу за таким кредо. Я розуміла, що для того, що просувати свій проект, треба щоб про тебе дізналися. Я вирішила писати на листівках цитати про Київ і надсилати їх на ті адреси, які люди залишали мені в коментарях на сторінці в фейсбуці.
Улюблена листівка, яку надіслали мені — від моєї подруги Діани з Ізраілю, а улюблені відправлені мною — перші 70 штук, які я надіслала людям, які взагалі не здогадувалися про те, що їм надійде листівка.
Відповідей на свої листівки не отримувала. А ось замовлення екскурсії від людей, які мене зовсім не знали, але листівку отримали – було.
Я відправляла спочатку листівки тільки із зображенням Києва і з цитатами про місто, а потім почала надсилати ті листівки, які купувала за кордоном. Я купую дуже багато листівок, потім вдома їх сортую, передивляюся.
І це так круто, коли наступає момент, що поштівка знаходить свого хазяїна.
Для мене це цілий ритуал: відібрати листівки, підписати їх, прийти на пошту і купити марки. Потім обережно марочки наклеїти, сфотографувати цілу стопку листівок, подумки цьомнути їх і опустити в скриню. Я відчуваю на фізичному рівні легкість після того, як опускаю підписані листівки в поштову скриньку.
Надсилання листівок – це обмін енергією, я раджу спробувати такий спосіб розблокування своєї енергії. Можу запевнити, що це дозволить вам трохи переключити увагу, бо коли ви підписуєте 50-60 листівок – мозок розвантажується. А коли ви це робите з любов’ю, люди, отримуючи від вас звістку, радіють. Ви це неодмінно відчуваєте. Це – меджік :)
Елизавета Судилковская, свадебный распорядитель
Посткросінг з’явився в моєму житті зовсім несподівано кілька місяців тому. Мені сподобалась ідея знайомитись чи просто спілкуватись кожного разу з новою людиною. За три місяці я вже встигла відправити листівки до ПАР, Монако, в Канаду і, звісно ж, майже в усі європейські країни, а перший мій адресат був австралійцем.
Підштовхнула до посткросінгу цікавість. Це щось абсолютно незвичне: ти маєш написати листа ручкою людині, яку ніколи не побачиш. Мені це здалося навіть романтичним )
Мої улюблені листівки — усі весільні. Я прошу, якщо є така можливість, відправляти мені листівки на цю тему, бо я сама весільний розпорядник. Особливо подобаються листівки у стилі ретро та із зображенням королівських весіль. У нас в Україні такі можна знайти, хіба що, на блошиному ринку, а в Європі вони продаються майже усюди.
Люблю відправляти ілюстрації українських майстрів та різні туристичні листівки. Дуже подобається серія листівок з різними містами України (обласними центрами) та кількома наданими фактами, починаючи від стандартних про кількість населення міста і закінчуючи цікавими фактами про борщ чи якийсь незвичний фуд-фестиваль.
Система посткросінгу побудована таким чином, що твій адресат завжди має можливість відповісти тобі чи просто подякувати спеціальним меседжем, не знаючи моєї адреси, адже система генерує адресатів рандомно — це гарантія безпеки. Проте якщо я сама захочу дати свою адресу, то завжди можу зв’язатися з людиною і почати листування на постійній основі.
Іншим також люблю надсилати листівки з краєвидами міст, незвичними ілюстраціями. У мене вже зібралася колекція з 500 листівок, які я не планую нікому відправляти. І десь 300 штук у колекції, з якої обираю листівки для посткросінгу.
Я відправляю листівки іншим, тому що це просто приємно. Можна написати незнайомій людині абсолютно все, що захочеш: поділитися враженнями від пригоди, розписати рецепт української страви, описати місто, ввести у курс подій тощо. І, можливо, ця листівка надихне людину з іншої частини світу відвідати Україну.
