Team style: команда видавництва «Основи»
Людина, яка хоча би раз у житті тримала в руках книжку «Основ», видану за останні кілька років, розуміє, що годі чекати від цього видавництва стандартного офісу з білими стінами і рядами комп’ютерних столів. Натомість – величезний яскравий мурал, ілюстрації з Кримінального кодексу України в рамцях та балкон з видом на подвір’я Софіївського собору (не так давно «Основи» переїхали в світлий та просторий лофт за адресою Георгіївський провулок, 7). Приміщення виконує дві функції – офісу для команди та магазину, де можна придбати книжки видавництва. А ще час від часу тут проводять вечірки – презентації нових видань.
Пройшовши кімнатами цього атмосферного простору, посидівши на затишній маленькій кухні та зробивши кілька знімків на фоні муралу і неонової вивіски #люблюкнижки, розумієш, що сюди щонайменше потрібно водити екскурсії, а в ідеалі – зробити поруч кав’ярню, де можна було б одразу і приступити до читання за чашкою чогось ароматного.
Дана Павличко, директор
Команда – це дуже важливо. Для мене це одна з причин, чому я щодня приходжу на роботу як на свято і покидаю її з посмішкою – мені подобається працювати з цими людьми. У будь-якій компанії важлива корпоративна культура: ми робимо трошки крейзі проекти, відповідно, ми самі трохи дивні і шукаємо людей, які розділяють цей підхід, гумор.
Активний ріст у нас почався 2 роки тому. Протягом цього часу ми шукали людей на майже всі позиції – це було досить довго і складно. Нам важливо, щоб колеги розділяли нашу естетику і нашу суть. На другому місці – почуття гумору і зацікавленість світом у різних його проявах – від політики до мистецтва. І очевидно, що людина, яка за все життя прочитала лише «Шантарам» і стрічку “Фейсбуку”, працювати тут не буде – ми самі «споживаємо» дуже багато літератури, тому шукаємо у майбутніх співробітників еклектичний смак. Інакше вони просто не зрозуміють, що ми тут робимо і навіщо.
Сьогодні на часі в Україні боротьба з корупцією. Якщо ми її не подолаємо і не станемо на шлях справжніх реформ і зміни системи, всі зміни у видавничій галузі будуть виключно косметичні.
Цього року ми плануємо випустити більше книг на тему мистецтва та фотографії – наприклад, видання про україно-радянську мозаїку, антологія еротичної фотографії, яку ми робимо разом зі Школою Віктора Марущенка. Що стосується близького майбутнього – це покращення нашого продукту по всім напрямкам, а щодо далекого – можливо, відкриття власного книжкового магазину.
Анна Копилова, арт-директор
Відродження видавництва «Основи» почалося з довідника «Awesome Ukraine», який ми почали готувати в 2012 році. Тоді я і прийшла в команду. Моя робота полягає в створенні контенту та підборі професіоналів для цього – верстальника, ілюстратора і т. д. Найбільше мені подобається сам процес творення – від думки до чогось матеріального. І якщо результат цього комусь потрібен, то це і є найкраще, що може бути. Щодо складнощів, то їх як таких не буває: трапляються скоріше казуси в комунікації з митцями, але це природно для будь-якого творчого процесу.
Найбільш знаковими виданнями для мене за період роботи в «Основах» є Кримінальний кодекс та «Awesome Ukraine». Що стосується останнього, то за його розвитком дуже цікаво спостерігати: ми міняємо обкладинки, тексти, контент, актуалізуємо інформацію. Окремо надихає наша шкільна серія – з гордістю усвідомлюєш, що кожного року вона збільшується на кілька видань.
Ми звикли до неоднозначної реакції на наші книги. Минулоріч, наприклад, робили розпродаж книг на День святого Миколая і опублікували у “Фейсбуку” гіфку з анімованим Миколаєм. Жартували усім офісом, що скоро сюди прийде хресна хода нас предати анафемі (гіфка викликала у ФБ хвилю коментарів. – Заувага ред.). А що стосується негативних відгуків з приводу оформлення книжок, то до них варто дослуховуватись тоді, коли вони несуть у собі конструктивну критику, а не в дусі: «О, вони спаплюжили ім’я класика!» або «Хм, якось не дуже до цього твору підходить ця ілюстрація…»
Якщо говорити про зміни, яких потребує сучасне українське книговидавництво, то найважливіше – не вставляти палки в колеса видавцям. На другому місці – постійне підвищення планки свого читача, зростання разом з ним.
Анастасія Денисенко, старший редактор, і Світлана Лібет, редактор
Анастасія: Я працюю в «Основах» з листопада 2016 року, і в мої обов’язки входить координація загального процесу видання книжки: від початку, коли потрібно, наприклад, знайти художника для ілюстрацій, до спілкування з типографією в ході друку.
Кожна книжка – це окреме маленьке дослідження, нова тема, в яку можна зануритись. Найцікавіше для мене – придумувати, як представити цю тему іншим так, щоб вона їх захопила. Протягом підготовки книги доводиться спілкуватися з багатьма агентами цього процесу, а це дуже різні творчі люди, комунікація з якими збагачує і надихає тебе. Окрім того, цікаво спостерігати, як в оформленні книги знаходить свій відбиток сучасне життя українців і як водночас актуалізуються твори класиків. Мені дуже імпонує, що до видання кожної книжки в «Основах» відносяться так, наче до запуску ракети в космос.
Світлана: Я прийшла в «Основи» цього вересня і координую окремі проекти разом з Настею або Анею, нашим арт-директором. Мене найбільше захоплює сам процес, який проходить книга від макета до матеріальної паперової книги. Тим більше, якщо це класична праця, яка в нашому оформленні набуває нового звучання – наприклад, як «Друга стать» Сімони де Бовуар. Це видання не просто цікаве – воно викликає візуальне задоволення, його хочеться потримати в руках і погортати сторінки.
Олександра Кир’янова, foreign rights manager
Я працюю у видавництві вже рік і займаюся купівлею та продажем прав на україномовні видання «Основ», а також грантовими програмами, на які ми подаємось. Мій робочий день майже повністю проходить у переписці та спілкуванні з людьми, починаючи від наших західних партнерів, які надсилають каталоги на ознайомлення, і завершуючи авторами, які хотіли би бути виданими в «Основах».
Найскладніше в роботі – бути організованою і дотриматися усіх дедлайнів, які перед нами є – особливо, що стосується грантових програм. Тут усе часто готується в останню ніч – від складання бюджету до оформлення самої заявки, що займає чимало часу. Зазвичай грантодавцем виступає міністерство культури або освіти якоїсь із західних країн. Тому що в Україні, на жаль, немає програм, які б підтримували вітчизняних видавців. А Захід таким чином популяризує свою літературу у нас.
Мені дуже подобається наш колектив. Ми завжди всі разом вирішуємо, які книги варті того, щоб видати їх у нас, чи можемо ми досягнути тієї ж якості, що і в зарубіжного видавця, і чи буде книжка при цьому доступною українському читачу. Я дуже чекаю на те, коли ми почнемо працювати над виданням Ульфа Старка «Диктатура» – це історія про дуже вередливу дівчинку, яка керувала своїми батьками. Там дуже смішний сюжет і фантастичні ілюстрації.
Лада Голубєва, операційний менеджер
Я працюю в «Основах» і займаюся продажами, а саме корпоративними замовленнями. В мої обов’язки входить пошук нових клієнтів і вихід на такі великі мережі, як ось, наприклад, заправки “ОККО”, де наші книжки продаються дуже успішно. Ми з Даною говоримо, що наш лозунг на найближчі роки – «Время продавать!». На окремому листку у нас виписані стратегічно важливі точки, куди ми хочемо зайти, і якщо це вдається, влаштовуємо в офісі справжнє маленьке свято.
В Україні за спеціальністю «видавнича справа» не навчають продажів – нам розповідають про увесь процес, який відбувається до моменту, коли книжка виходить з типографії, а що робити з нею після, не каже ніхто. Але сьогодні друковане видання конкурує з пляшкою алкоголю чи коробкою цукерок, коли заходить мова за подарунок. Ми ж переконуємо, що краще за книжку нічого не було і бути не може. Таким чином, доводиться постійно вчитися для того, щоб віднайти той самий успішний шлях продажів літератури в Україні. Наприклад, мистецькі та арт-видання добре продаються в шоу-румах, а книжки із захопливим сюжетом – в кав’ярнях чи на АЗК.