Made in UA: що відбувається з вітчизняним ринком сьогодні і які у нього перспективи
Зараз із ринком Made in UA відбувається те, про що я говорила ще наприкінці 2015 року – хвиля економічного патріотизму спадає. Візьмемо до прикладу легку промисловість: українському одягу під силу вдало підкреслити індивідуальність жінки. Але оскільки багато комплектуючих (тканини, шкіра, ґудзики, підбори) закуповується за кордоном, то по ціні він не може конкурувати з дешевими корейськими чи китайськими товарами. Крім того, великих виробництв небагато, а маленькі крафтові підприємства відрізняються нестабільною якістю: у них можна купити чудове пальто чи сукню, а прийшовши через кілька місяців за світшотом, отримати зовсім незадовільний товар. Зіткнувшись із такими реаліями, споживач починає думати і обирати: шампунь, наприклад, я все ж купуватиму закордонний, а панчохи – вітчизняні, бо вони кращі і за якістю, і зі ціною. Тому в підсумку залишаться не ті підприємці, що роблять класні знімки своєї продукції в Інстаграмі, а ті, які запропонують клієнту хороші ціну, якість і сервіс.
Проблеми зі стратегічним плануванням, маркетингом, грошима, які треба вкладати в розвиток і технології, нікуди не поділися, і їх потрібно вирішувати. А дуже багато українських виробників досі працюють без плану, керуючись однією ідеєю. Такі люди купують тканину, відшивають колекцію, продають її, але не можуть дати відповідь на питання: «Де ви бачите свою компанію через 5 років?» Вони просто не розуміють своєї цілі і не бажають перетворювати власну працю на бізнес. Втім, є і чудова новина. Нещодавно спілкувалася з колегами з Казахстану, які займаються допомогою розвитку малого і середнього бізнесу. За їх словами, вони були вражені тим, наскільки сміливо та креативно люди підходять до створення власної справи в Україні.
За кордоном великі корпорації мають сторічний план розвитку. Поки це видається неможливим для нас: ми живемо в нестабільному економічному, політичному і бізнес-середовищі. Хтось знає план розвитку країни на найближчі 5 років? Нам потрібно прививати культуру планування – навіть в умовах невисокої стабільності. Крім того, українці люблять швидкі гроші – це наша національна риса характеру. Але це теж можна пояснити неспокійними умовами, в яких ми живемо. Хто ж відсуває можливість миттєвого заробітку на другий план, виривається вперед.
Від влади для розвитку вітчизняного ринку вимагається багато, але насамперед – не змінювати щоквартально правила гри. Потрібно спрощувати і робити більш прозорою саму систему. Бо постійні зміни і доповнення до законопроектів для людини, яка працює без бухгалтера, часто видаються не вартими того, щоб продовжувати свою справу.
Найближчі два роки відбуватиметься наступний процес: бренди, навіть відомі, будуть боротися за місце на ринку і конкурувати із західними компаніями. Той, хто навчиться коректно працювати в нашому середовищі, бо ж український ринок далеко не перфекціоністський, стане кістяком вітчизняної промисловості.
Світові тенденції свідчать про те, що в категорії чоловічого одягу та аксесуарів є велике падіння купівельної спроможності. Що стосується жіночого одягу та аксесуарів, тут відзначається невеликий приріст, але за рахунок закупів у аутлетах, на розпродажах і в інших формах дискаунтерів: люди хочуть купувати багато, швидко та дешево. Найбільше ж зростання відзначають у категорії дитячих товарів.
Не всі українські бренди, які пробують вийти на закордонний ринок, досягають успіху. Там інші правила гри: необхідно наймати консультантів, які розповідають, як потрібно вести бізнес на цій території. Окрім того, 2-3 роки ти повинен просто вкладати в бізнес – люди будуть лише рік придивлятися до тебе, вони не настільки відкриті і готові пробувати нове, як ми зараз. Але український експортний офіс нещодавно підготував посібник для виробників по веденню справ за кордоном – це дасть змогу уникнути помилок багатьом вітчизняним підприємцям.
Я часто буваю у Франції та Італії. Можу сказати, що нашим виробникам не вистачає їхнього спокою, впевненості. Якщо вони вже починають щось робити, то збираються займатися цією справою найближчі 20 років мінімум, нікуди не поспішаючи. Нещодавно я відвідала кашемірову фабрику у П’ємонті, яка через кілька років святкуватиме своє сторіччя. Це невелика територія із цехом, магазином, кав’ярнею, але вона має такий вигляд, який би в Києві мав дуже модний щойно відкритий офісний центр. Фабрика має біля 10 торгових точок по Італії, які забезпечує товарами власного виробництва вже майже 100 років. Зараз ми думаємо над програмами обміну для наших підприємців, щоб вони переймали іноземний досвід у подібних компаніях.
Є ще один цікавий варіант для наслідування. В Італії існує кілька фабрик, які не мають власних брендів – вони шиють одяг, на якому можна знайти лейбу лише з написом «Made in Italy» та прапором країни. Цей одяг є відображенням загальної італійської моди і коштує він від 15 до 50 євро за одиницю, а продається в невеликих магазинчиках по всій країні. У таких фабрик бувають різні замовники, іноді з ними працюють і відомі дизайнери. Думаю, подібна ідея чудово зайшла б і в Україні, але для реалізації тут необхідно, щоб об’єдналися і виробники, і креативна команда, і група рітейлерів з широкою мережею торгових точок. Окрім того, в нашій країні дуже багато фабрик працюють на закордонні бренди, починаючи від H&M до Hugo Boss. Ці речі ніколи не потрапляють на внутрішній ринок. Виробництво налагоджують по давальницькій схемі: сюди направляють усе – тканину, гудзики, нитки, лекала, а забирають вже готові речі. Це нормальна практика.
Коли ми вперше реалізували формат вуличного фестивалю, він багатьом здався дуже вигідним бізнесом. Сьогодні подібні ярмарки і маркети досі популярні і, на мою думку, залишаться такими ще два роки мінімум. Мені здається, вони частково заміняють собою актуальний на Заході формат pop-up stores – кількаденних магазинів. Для тих виробників, хто не стомиться і не згорне бізнес, подібні заходи можуть перерости в постійну історію. Наприклад, схожі маркети відбуваються щотижня у Флоренції, Мілані, Сен-Тропе.
Фото: savostina.com
