Cпецпроекты

Bloomsday: найкоротша версія «Улісса»


0 2167 265
Bloomsday - це свято, яке щорічно, 16 червня, влаштовують шанувальники ірландського письменника Джеймса Джойса. Саме в цей день відбуваються події у романі "Улісс". Редакція bit.ua розповідає найкоротший варіант найдовшого дня.

Роман «Улісс» Джеймса Джойса — чемпіон всіх можливих рейтингів і списків must-read, абсолютне must-stand кожної домашньої бібліотеки, Святий Грааль для тих, хто хоче розібратися в тому, що таке «товстий європейський роман». Крім того, це ще й приклад найвдалішої з усіх можливих літературних крадіжок, щоправда, читачі віддають перевагу словам «алюзія» чи «перегук», адже «крадіжка» — слово грубе і приземлене, тоді як «алюзія», тобто «посилання на щось», звучить престижно і розумно. То що, як і в кого вкрав/запозичив Джеймс Джойс? І чому саме цей роман став символом європейського модернізму, а не якась інша товста незрозуміла книжка? Якщо коротко, Джойс взяв у всіх потрохи і зробив це напрочуд майстерно. А докладніше розберемося далі, адже Блумсдей — найкращий час, аби почати пере/дочитувати Джойса.

Хто? Головні персонажі роману — хворобливий ботанік Стівен Дедал, агресивний, схожий на шкільного блазня Бик Малліган, дрібний рекламний агент Леопольд Блум, дружина Леопольда співачка Моллі і її імпресаріо та водночас коханець Буян Бойлан. Поруч із ними впродовж тексту з’являтимуться інші веселі компанії — ірландські націоналісти-антисеміти, колишні друзі Блума, редактори місцевої газети, завсідники бібліотеки, повії та мало не всі мешканці Дубліна поіменно, адже Джойс писав свій роман, обклавшись картами, довідниками, словниками і цитатниками. Саме тому згодом він нескромно стверджуватиме: якщо раптом місто загине, його можна буде відтворити за текстом «Улісса». Те, що відрізнятиме таке місто — неймовірна кількість пабів, адже головний герой Леопольд Блум щоп’ятдесят сторінок свого «дублінкроулінґу» знаходить нове місце, де можна випити і посперечатися про долю Ірландії. Можливо, саме тому Блумів маршрут такий популярний серед туристів.

Про що? Події починаються у вежі Мартелла, де винаймають житло Бик Малліган і Стівен Дедал. Ранок не складається від самого початку: Малліган наїжджає на маму Дедала, той мляво відстоює честь нещодавно померлої матусі, яку й сам терпіти не міг. Все це нагадує затягнутий реп-батл, тільки замість панчів — докладний аналіз конфлікту Одіссея з Телемахом і Гамлета з родиною. Карнавальний, голосний Малліган до останньої сторінки буде своєрідним антонімом романтичного Стівена Дедала, комедією, яка поглинає драму.

Тим часом на іншому кінці міста Леопольд Блум мирно снідає свинячою ниркою та читає ранкові листи. Один з них — від імпресаріо Буяна для Моллі з повідомленням, що Буян заїде до неї о четвертій годині. І, вочевидь, не репетирувати арії. Замість того, аби влаштувати бійку зразка Гектор vs Ахілл, Блум допиває каву і прямує на своєрідну зустріч однокласників. Ця зустріч відбувається на кладовищі, де ховають Блумового шкільного товариша, — от що буває, якщо довго не бачити колишніх друзів, — а в процесії серед інших невдах йде Саймон Дедал, батько Стівена. Він з’являється лише для того, аби читач зрозумів, що прірва між батьками і дітьми неподоланна, а Джойс ненавидів свого татуся-алкоголіка, який став прототипом Саймона.

Після похоронів Блум йде у редакцію газети, де він працює рекламним агентом, свариться з редактором і вирішує запи́ти й заїсти неприємності в найближчому пабі, хоча на годиннику заледве за південь! Тим часом Дедал у бібліотеці (а де ж йому ще бути!) сперечається з місцевими завсідниками щодо біографії Шекспіра. Втім, навіть серед безнадійних заучок Дедал вигнанець, адже його вірші не друкує жодне видавництво. Невдовзі в бібліотеці з’являється і Леопольд, але не заради тіні батька Гамлета, а для того, аби погортати книжки про мазохізм. Тему мазохізму Джойс продовжує оповіддю про те, як Блум із прихованою насолодою стежить за Буяном, що йде до Моллі, а також провокує на бійку ірландських націоналістів, які вірять у масоно-єврейську змову проти Ірландії. Із суперечки націоналістів читач, до речі, винесе непоганий набір аргументів на кшталт «сам такий», які згодом можна використовувати в будь-якій дискусії.

Втомившись від побиття і спостережень за юними дівчатами на пляжі (куди там Набокову!), Блум відправляється в пологовий будинок, де зустрічає… Стівена Дедала. З пологового будинку весела компанія прямує в черговий паб, а потім — у бордель і чайну. Дедал і Блум сперечаються, п’ють, б’ють посуд, дивляться фотографії і відчувають нечувану єдність, якої обом бракує у власних сім’ях. Посеред ночі ці двоє приходять додому до Блума, аби випити какао, ще трохи поговорити та розійтися посеред саду, кожен — у свій бік. Закінчується роман сорокасторінковим монологом Моллі — без розділових знаків і сюжету, однак з неймовірною експресією та безумовним «так!» наприкінці.

Чому це треба читати? Насамперед тому, що Джойсів роман взагалі ні на що не схожий, хоча й містить безліч прихованих цитат з усього огрому попередніх книжок. Один день Блумової подорожі містом, 16 червня 1904 року, Джойс перетворив на 736 нестерпних, огидних, чарівних і, можливо, найсильніших сторінок в історії літератури. Більшу частину роману персонажі просто розмовляють, хизуючись власною ерудицією, переказують біографії та твори Шекспіра, Гомера, Данте, Рабле і граються цитатами з нікому не відомих середньовічних авторів. Тож «Улісс» — це найкоротший після Вікіпедії шлях до створення собі іміджу начитаної людини, варто лише вчасно пригадати, що саме Дедал казав про Гамлета у розділі 6 частини ІІ. Сама структура роману віддзеркалює «Одіссею» Гомера, де Леопольд Блум — Одіссей (латинською — Улісс), Стівен Дедал — Телемах, а Марта Блум — Пенелопа, яка не бажає ані хвилини чекати свого млявого чоловіка. Однак, на відміну від протяжної оповіді Гомера, роман Джойса не про давні часи, він навіть не про Ірландію початку ХХ століття, «Улісс» — про нас, прекрасних у своїй недосконалості людей.

Звичайно, створити, та й подолати таку  словесну феєрію було б складно без допоміжних засобів, тож, святкуючи Блумсдей, зробіть собі коктейль, який назвали на честь Джойса.

На одну порцію:

1 1/2 унції (45 мл) ірландського віскі

3/4 унції (≈20 мл) солодкого вермуту

3/4 унції  (≈20 мл) лікеру куантро

1/2 унції (15 мл) свіжого соку лайма

Змішайте всі інгредієнти в заповненому льодом шейкері, потрясіть і перелийте в охолоджений келих. Пити, зачитуючися останнім монологом Моллі Блум з «Улісса».

Сьогодні, в книгарні «Смолоскип» відбудуться театралізовані читання «Улісса» за участі письменників та видавців.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
Рекомендуемое
 

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: