Спецпроєкти

Art naive: 7 речей, які варто знати про картини Марії Примаченко


Про найяскравішу українську художницю у жанрі наївного мистецтва Марію Примаченко та її творчість написано багато цікавих матеріалів. Для тих, у кого немає часу на їх читання, виділили сім ключових особливостей, які характеризують картини мисткині.

Невибагливість у художніх матеріалах

картини Марії Примаченко

Народне прислів’я каже: «Поганому танцівнику і чоботи тиснуть». Але це точно не про Марію Примаченко. Вона була абсолютно невибагливою у виборі художніх інструментів чи полотна   – малювала простою фабричною гуашшю або ж аквареллю на ватмані. Часто поєднувала два типи фарб у притаманному їй стилі, але більше таки любила гуаш – вона давала виразну кольорову пляму з чіткими краями. Спочатку художниця легко окреслювала малюнок олівцем, а потім упевнено наносила кольорові мазки, заповнюючи ними увесь простір картини.

Дуже багато уваги Примаченко приділяла кольору – рідко використовувала напівтони, змішувала фарби. Її приваблювали виразні відтінки, які додавали фантастичним персонажам полотен реалістичності, енергії. Так, багато мистецтвознавців стверджують, що колір на картинах Примаченко пульсує, живе окремим життям, задаючи своєрідні частоти, на яких глядач сприймає побачене.

Супровід картин підписами-примовками

картини Марії Примаченко

Насамперед, варто сказати, що свої роботи художниця найчастіше підписувала просто «М.П». Натомість назви полотен перетворювалися іноді на народні примовки, приказки або ж просто заримовані рядки. Наприклад, «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Три буслики у горосі живуть у нас і досі», «Галя свиней у колгоспі годувала. Виростила поросят тисячу і сімдесят». Є й цілі вірші: «Сорока каже: «Чі-чі-чі! Ой де ж нам спати?» — На печі. — Що ж нам пити? — Горілочку, бо приїхали по дівочку».

Через такі ліричні словесні замальовки Примаченко реалізовувала себе ще й як поета. Чимало її робіт підкріплено народними морально-етичними настановами, які засуджують лінощі, пияцтво, характерно висміюючи його: «Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко само упало у рот, а воно його у лоб». Але художниця викриває людські недоліки без зла, виховуючи глядача так, як люблячі батьки виховують неслухняних дітей.

Уникання етнографічно точного відтворення орнаментів

картини Марії Примаченко

Напевно, ви помічали, що досить часто персонажі картин Примаченко, будь то люди чи звірі, вбрані у вишиванки та інші елементи народного строю. Або ж на полотнах з’являються скатертини на столах чи рушники з етнічними мотивами. Цікавою деталлю тут є те, що мисткиня ніколи не прагнула етнографічно точного відтворення окремих орнаментів, а навіть навпаки – свідомо уникала їх. Беручись за створення нового світу на полотні, вона художньо переосмислювала побутові теми, переносила їх у площину мрії, фантастики. Тому дивовижна істота виглядає такою ж справжньою, як і, здавалося б, традиційний український одяг на ній.

Завдяки цій естетизації виняткового, у птахів з’являються крила-вишиванки, а пурпурові квіти розквітають не лише на вишиванці, а й на шароварах парубка з картини «Льон цвіте, а козак до дівчини йде» .

Заповненість тла картини кольором і деталями

картини Марії Примаченко

Найскладніше – знайти серед картин Примаченко такі, у яких біле незамальоване тло: їх було зовсім мало. Художниця зізнавалася, що не любить чистих порожніх площин  – вони здавалися їй несправжніми, і вона відчувала потребу чимшвидше заповнювати їх кольором та деталями. При детальному розгляді можна помітити, що досить часто небо, море, земля вкриті дрібними рисками, крапками, завиванцями. Такі дрібниці мають передавати ритм самого життя: те, як вітер здіймає на воді хвилі, чи як гойдається у полі трава.

Мистецтвознавці стверджують, що за допомогою таких частих повторюваних елементів Примаченко створювала власну орнаментальність. У поєднанні з «вібруючими» кольорами ця техніка оживлювала картини, робила їх динамічними та композиційно довершеними.

Метафори через зображення звірів

картини Марії Примаченко

Фантастичні звірі на картинах художниці виступають не лише головними персонажами – вони уособлюють ті чи інші почуття та послання, які Марія хотіла донести іншим. Наприклад, полотна «Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби», «Загроза війни». Вони виконані у темних кольорах, виглядають гнітюче на фоні звичних глядачу життєрадісних картин. А у 1986 році художниця створила цілу «чорнобильську» серію – її рідне село Болотня знаходиться майже у 30-кілометровій зоні відчуження.

Розпізнати добрих та злих персонажів на її полотнах дуже легко. Добрі – це завжди реальні звірі, навіть якщо художниця зображає вовків, ведмедів чи левів. Зло ж вона показує через згустки негативної енергії, фантастичних темних створінь, які водночас приваблюють і відлякують.

Олюднення звірів

картини Марії Примаченко

Навколо Марії світ був живим завжди – вона просто не сприймала його інакше. Тому персонажі «звіриної серії» так схожі на людей: у них вигнуті наче від здивування брови, пухнасті закручені вії, думки відбиваються на мордах. Найбільше вражають очі, подібні до людських – вони начебто то зазирають у душу глядачеві, то приховують щось.

В уяві Примаченко світ тварин не був відірваний від світу людей: звірі носять вбрання як у нас, поводять себе як ми. За ними хочеться спостерігати, наче підглядати за чужим життям. Олюднюючи своїх персонажів, художниця змушувала глядачів шукати в них себе, прислухатися до своїх почуттів.

Масштабні перебільшення як спосіб передати реалістичність фантастичного

картини Марії Примаченко

Марія гіперболізувала деталі на своїх картинах: риби були такого ж розміру як сонце, а волошки – як людська голова. Чим більш фантастичним виглядав світ, зображений на полотні, тим сильніше Примаченко підкреслювала його окремі елементи. Всі масштаби зміщуються, а навіть найбільш неймовірні речі здаються цілком вірогідними. Така відносність розмірів додає образам пластичності, пов’язує їх у окремі ритмічні групи. Художниця втілює історію про те, як казка стала бувальщиною.

Змішуючи на картинах реальне та фантастичне, Примаченко показує глядачеві свій світ і мрію, якою він живе. Цілісність усього на землі, зв’язок між космічним та побутовим, єдність природи та людини – усе це постає перед нами з полотен мисткині.

Творчість Марії Примаченко надихає тисячі людей у всьому світі, а побачити персонажів її картин можна зовсім поруч. ТРЦ Gulliver та Prima Maria, бренд, створений на основі робіт видатної художниці, в рамках проекту “Шануй рідне! Надихайся видатними!” підготували інсталяцію “Сад звірів” до Дня Незалежності України. В інсталяції зображені персонажі картин “Дика видра птичку ухопила”, “Молодий левик”, “Звір гуляє”, “Дика овечка”. Інсталяція буде знаходитися на першому поверсі ТРЦ Gulliver до 27 серпня.

01/5
#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь