Вони варті більшого: 10 недооцінених українських книжок (від XIX століття до сучасності)
Українська література у багатьох людей, на жаль, досі асоціюється зі шкільною програмою, кріпацтвом, стражданнями і тугою. Ці асоціації можуть відбити бажання взагалі знайомитися із творами вітчизняних письменників і письменниць.
Руйнуємо стереотипи, зібравши 10 крутих (і недооціненених) українських книжок – як класичних, так і сучасних. Деякі з них увійшли до шкільної програми, проте про них розповідали мало і неймовірно нудно, інші, навпаки, – дарма ігноруються Міністерством освіти. Деяким книжкам не вистачило грамотного PRу у свій час, а за часів написання окремих творів і поняття піару не існувало. Але кожна з них варта того, щоб додати її до домашньої бібліотеки і, час від часу, перечитувати.
Іван Франко “Для домашнього огнища”, “Сойчине крило”
Зазвичай Франка пам’ятають як наукового діяча і поета – романтика-революціонера. Але Іван Якович був блискучим прозаїком. “Перехресні стежки” ми вже радили у цьому матеріалі, а зараз хочемо нагадати про інші його твори, які варто прочитати.
“Для домашнього огнища” вважається соціально-психологічним романом, проте твір більше подібний до детективної історії. Стосунки чоловіка і жінки, невірність, підозра, розслідування і обов’язкова містичність – Франко ідеально поєднує логічне і ірраціональне, викриваючи при цьому гріхи тогочасного (і сучасного) суспільства.
Повість-новела “Сойчине крило” – щемка історія руйнівних почуттів, відлюдькуватості і того, як неправильний вибір може перевернути все життя. А ще – про те, як надія і любов рятують із найглибшої безнадії.
Ольга Кобилянська “Земля”
Говорячи про українських письменниць, у першу чергу, згадують Лесю Українку. А, між тим, Ольга Кобилянська – не менш цікава авторка. У часи, коли жінки не могли отримати вищу освіту, Ольга вчилася самостійно, володіла кількома мовами, писала твори не лише українською, а й німецькою і польською, була однією з перших українських феміністок. Її найвідоміша повість – про сакральну роль землі у людському житті, переосмислення біблейського сюжету братовбивства Каїном Авеля і місце самої людини у світі.
Часи змінилися, як і культура, з’явилися нові технології і нові люди, але старі гріхи – жага наживи, зневага до близьких, злочини заради грошей – залишилися. На превеликий жаль.
Віктор Домонтович “Доктор Серафікус”
Домонтовича у школах не проходять, і це насправді правильний крок – його твори на школярів не розраховані аж ніяк. У Віктора Петрова (справжнє ім’я письменника) незвична біографія – наукова діяльність, можлива співпраця з радянською розвідкою, роман із жінкою Миколи Зерова, рятування караїмів, захоплення стародавніми культами та екзистенціалізмом одночасно.
Книжка “Доктор Серафікус” така ж незвичайна, як і її автор. За сюжетом, головний герой Комаха – людина “без статі”, яка заглиблена у науку і вважає платонічні стосунки – єдиними правильними і чесними. Після знайомства із маленькою та непересічною Ірцею Комаха починає мріяти про власну дитину, проте думки про секс із жінкою йому огидні.
Валер’ян Підмогильний “Повість без назви… Вибране”
Підмогильного вивчають в останніх класах школи, і у програмі є лише урбаністичний роман “Місто”. Він теж заслуговує на увагу, проте у письменника є й інші гідні твори. Та ж “Повість без назви”, у якій всі персонажі спірні – і рефлексуючий головний герой Андрій Городовський, життя якого змінюється в одну стрімку мить, і його напівбожевільний сусід Пащенко, і замріяний художник, і таємнича незнайомка.
Повість не багата на події – у ній багато роздумів і монологів, які показують всю сутність людей, до найглибших куточків їхнього життя. У збірці, крім самої “Повісті без назви”, є також твори “В епідемічному бараці”, “Військовий літун”, “Історія пані Ївги”, “Остап Шаптала”, “Гайдамака”, “Ваня” і “Проблема хліба”.
Любко Дереш “Культ”
Якщо ця книга увійде до шкільної програми з літератури, її прочитають усі. Навіть ті, хто до цього вважав читання найнуднішим заняттям у світі. Сам Дереш, до речі, написав і видав цю книгу, коли був підлітком, і знав про всі проблеми і бажання пубертатного періоду.
Історія про молодого студента Юрка Банзая, який приїжджає до містечка Мідні Буки викладати біологію, його знайомство із місцевими школярами та, несподівано, темною стороною всесвіту, де є жахливі істоти й невідворотність. Дивакуваті вчителі, учні-неформали, шкільні дискотеки, віщі сни та сни у снах – у цій книжці є все, що зможе зацікавити підлітка. Так, Дереш у ранній творчості безперечно запозичував ідеї Лавкрафта і Кінга, але книга вийшла, на диво, автентичною. І нехай вчителі не обурюються через ненормативную лексику у “Культі” – підлітки всі ці слова вже давно знають.
Сергій Жадан “Гімн демократичної молоді”
“Ворошиловград”, “Depeche Mode” та “Інтернат” досить часто з’являються у підбірках сучасної літератури, яку варто читати. А от “Гімн демократичної молоді” якось оминають увагою. І дарма – шість історій про людей з 90-х, які всіма засобами (зазвичай, незаконними) намагаються облаштувати власне життя. Історія про братів Лихуїв може довести до сліз – і це будуть сльози від сміху. Жадан із гумором розповідає про насправді страшні речі – виживання, страх перед майбутнім і відчуття гострої самотності.
Артем Чех “Цього ви не знайдете в Яндексі”
Артему Чеху (справжнє прізвище Чередник) було всього 22 роки, коли він випустив першу книжку – саме про неї і піде мова. “Цього ви не знайдете в Яндексі” перемогла у конкурсі від видаництва “Фоліо” у категорії “Кращий міський роман”.
Артем відверто розповідає про власне студентське життя – без прикрас, з усіма потворними думками та факапами. І ця відвертість підкупає, бо немає відчуття “прилизаності”, відцензурованості. Артем продовжує писати, і книжки виходять не гіршими (і навіть кращими), але знайомитися з ним варто саме із дебютного – нехай і наївного, проте напрочуд щирого твору.
Антологія “10 українських поетів останніх років”
Добірка кращих віршів українських авторів і авторок. Укладав книжку Сергій Жадан (його вірші там, до речі, теж є). Андрій Бондар, Жадан, якого вже згадали, Маріанна Кіяновська, Олег Коцарев, Галина Крук, Дмитро Лазуткін, Богдана Матіяш, Світлана Поваляєва, Мар’яна Савка, Остап Сливинський – і 170 віршів на будь-який смак. Щось для себе знайде і фанат Семенка, і палка прихильниця чуттєвості Ліни Костенко, і навіть людина, яка взагалі далека від поезії.
