Cпецпроекти

10 головних українських матюкологів (18+)


0 4658 0

Поки Ольга Богомолець вносить у Раду відверто ху*ові законопроекти, згадуємо про головних українських матюкологів – тих людей, які зробили лайку мемами/прислів’ями та показали “темну” сторону українського культурного коду. Від чиновників до цілих реп-проектів: хто матюкався краще за всіх інших?

Андрій Данилко

Верка Сердючка – квінтесенція українського загульного життя та екзистенційного бажання піти у садочок та наїстися червячків, щоб забути про свої проблеми. Легендарна постать у шоу-бізнесі (як і образ, так і сам Данилко) – це непереможний авторитет, з яким навряд посперечаєшся. Тому й на відборах Євробачення той веде себе відповідно. Будь-яка оцінка об’єктивна, а якщо тобі сказали йти в п*зду, то, мабуть, тобі туди і дорога.

Лесь Подерв’янський

У школі старшаки приходили із записами “Гамлєта” та “До*уя масла” у файловому розширенні .AMR на допотопних мобілках, щоб просвітити наступне покоління у тому, як гарно можна лаятись. Тоді ж ми не осмислювали глибину Подерв’янський з його соціалочкою на драматичній основі. Це зараз він уже корифей, до якого не до*бешся і йому на це насправді по*уй. А вивчити українську абетку за три хвилини з митцем можна тут.

Ірена Карпа (і Фактично Самі)

Це зараз Ірена Карпа живе у Франції, де працює першим секретарем з питань культури у місцевому посольстві, та інколи видає нові книжки. Але ми до сих пір не можемо забути гурт Фактично Самі — хтонічну автентичну «альтернативу», де лірична героїня Карпи розправлялася із абстрактними мучачіками (треки на кшталт «Сашах**й»), матюкалася про власні психодрами і взагалі дуже добре вдавала з себе таку собі українську версію Бет Гіббонс з Portishead. Перші альбоми Фактично Самі — навіки в золотому фонді нової хвилі української музики, яка прийшла після треш-естради в дусі «Території А».

Сергій Жадан

Хорошого поета від поганого можна відрізняти і за хоробрістю. Хороший поет не боїться правди, не намагається комусь сподобатися чи створювати паралельну реальність, в якій він крутелик. Якщо правда – то гірка, якщо без лайки неможливо – то будуть вам матюки.

Як ще міг Сергій Вікторович висловити нестерпну муку у виборі кандидатів, описати тугу за простим рішенням та оцінити свій нервовий стан, якщо не містким «за*бали»? Іншими словами передати цей емоційний пік не передати, адже втратиться дух, запал та сила моменту. Жадан в черговий раз показує, чому його вважають хорошим поетом – він не став підбирати якісь цензуровані вирази до ситуації, яку окрім як за*бали і не описати. Він не боїться правди. Будь, як Сергій. Та почитай врешті-решт його старі романи типу «Депеш Мод»: дуже смачна провінційна лайка в них підноситься до небес як сильний інструмент творчого відображення та переосмислення реальності.

Геннадій Мінаєв

Гена номер раз увійшов в історію української матюкології тим, що випадково склеїв два слова про підпис здєсь, а на реакцію публіки на новий сенс словосполучення відреагував так, ніби нічого не зрозумів. Підпиз*ець! З такими, як Гена номер раз, бореться Гена номер три (читайте нижче), бо той все-таки державний чиновник.

Геннадій Кернес

Теперішній мер Харкова зробив з Михайла Добкіна вічний мем про “політика, який пи*дить як дихає”. Головне, щоб Міша не ви*обувався і говорив про швидкі допомоги, бл*ть і перестав чвякати-ху*кати. Загалом, мем про Добкіна у вакуумі — про внутрішнього мотиватора, суфлера за кадром, якого так важливо відшукати в собі. Він допоможе збити пафос, «бить прощє» і так далі.

Дід Панас

Нерозумно стверджувати, що матюки – прерогатива дурнуватих людей. Насправді, це величезний навчальний пласт, який може надати унікальні, не описані в книгах знання. А якщо подібна лексика лунає з вуст такого культового у дидактичному плані персонажа, як Дід Панас – це має стати прописаною істиною на довгі роки.

Дід Панас розумів ще 20 років тому, що не варто щось приховувати від дітей. Він своїм прикладом показав: навіть з найменшими треба спілкуватися як з дорослими і пояснювати, здавалось би, складні питання про устрій життя. Саме завдяки цьому доброму казкарю ми ще в дитинстві зняли рожеві окуляри і усвідомили, що ху*ня трапляється, навіть коли її не видно з першого погляду.

Злий репер Зеник (Скрябін)

Про це мало хто пам’ятає, але був колись у Кузьми Скрябіна твіттер-акаунт, у якому він від імені Злого репера Зеника травив нереальні шуточки, а також видумував ніх**ві афоризми. Потім акаунт зламали, Кузьма видалився і ця скарбничка перлів канула в літу. Твіти були, наприклад, такі: «Нова політична партія «Я **бу» висунена зеником на виборчу гонку. Автор переконаний, що це кредо близьке українцям.гімн партії пісня ми **бем!»; «Злий репер Зеник виступив з ініціативою випустити в обіг купюри по триста десять гривень з портретом якогось хуя із білої церкви».

У 2012-му році ці жарти переросли в гіп-гопівське альтер-его Кузьми: під тим же нікнеймом (ZRZ aka Злий репер Зеник) він записав інтернет-реліз злого та матюкливого репу, в якому жорстко пройшовся по абсурдності побуту рядового українця — «Zалупа RocK». Проект з самого початку, за словами Андрія, був створений як разовий жарт і не отримав продовження, але це тільки посприяло тому, що пісні Злого репера Зеника стали частиною новітнього українського інтернет-фольклору.

Ранній Дзідзьо

Це аудіо передавали блютузом (як тільки технологія перемогла ІЧ-порт) та цитували на будь-якій тусовочці. Вірус епохи ранніх соцмереж, Дзідзьо, розповідав історії про хрущів, свиню мейсона та як загалом круто жити у селі («а шо ти маєш, бл*ть у тому місті? Ні*уя ти там не маєш!»). Добірна галицька лайка та акцент дуже швидко зробили з Дзідзя зірку провінції, а потім кавер на Скрябін зі старими фодиґрафіями, ну а далі ви уже самі, мабуть, знаєте.

Геннадій Москаль

Оцінювати третього Гену нашого списку як чиновника ми не будемо. У віхи історії української культури матюків він увійшов типовим звертанням людини, яка не розуміє того, що робить інша: ”ти шо, дов*ойоб?”. Власне уся діяльність Москаля (на його думку) зводиться до того, що кругом довбо*оби і треба щось з цим усім робити.

Але він не нестерпний вчитель, який повторює у 150-ий раз питання, думаючи, що відповідь візьметься у голові учня з нікуди. Ну якщо людина не відповіла 149 разів, навіщо мучити себе і інших? Ні, Москаль не такий. Він наводить на відповідь уточнюючими питаннями і пояснює свою позицію, чому він посилає на*уй і к *обаной матєрі співбесідника. Це ще один чудовий приклад дидактичної сили матюків.

Текст: Сергій Воронов, Олесь Ніколенко, Женя Руденко

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Як перестати матюкатися? 9 простих порад
936 0 0
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Яка ти тварина у Google Docs?
1539 0 0

Наша Facebook-страница
Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: