Як пережити самотність та обернути її на свою користь
Переїзд в інше місто, де нікого не знаєш, сварка із друзями, розлучення чи просто такий період – насправді не так важливо, з яких причин ти залишився/лась один/на. Куди важливіше зрозуміти, що самотність – не так страшно, як здається, і усвідомити її реальні плюси.
Чого робити не треба:
Ходити на всі івенти підряд. Всіма силами намагаючись позбутися самотності, робиш собі ще гірше. Тому що пустка всередині не заповнюється галасливими вечірками, на які ти б за інших обставин ніколи в житті не пішов/ла. Є вірогідність, що ти просто почуватимешся зайвим/ою на чужому святі життя.
Намагатися повернути колишнього/ню. З цією людиною у тебе вже колись не вийшло. Яка ймовірність, що все зараз раптово стане класним?
Пиячити. Випити раз, коли прям хочеться, – не суперкласна ідея, але можна собі це дозволити. Куди гірше брати щовечора пак пива/дві пляшки вина/пляшку горілки і методично “заливати сливу” під бурмотіння якихось нетфліксовських серіалів чи відосів з YouTube. Про перші ознаки алкоголізму ми, до речі, писали тут.
Шукати собі друга/подругу-одинака/чку. Є вірогідність, що тому колезі, який завжди йде з роботи один і ні з ким не спілкується, і так непогано живеться. Спробувати розговорити його можна, але будь готовим до ймовірності почути тишу у відповідь. Або ввічливе “не відволікай, будь ласка” чи “ні, я сьогодні не можу, купа планів”.
Писати сумні пости в соцмережі. Ну гаразд, пару постиків можна. Але забивати стрічку величезними оповідями про власну самотність в купі із власними верлібрами про вовка-одинака – це занадто.
Дивитися мелодрами. Якщо зовсім погано і хочеться бачити поруч хоча б когось, подібні фільми – не кращий вибір. Подивися щось тупувате і супергеройське або знову залипни на перевірені часом всі частини Гаррі Поттера. Це краще, ніж ридати під “Красуню” чи “Титанік”.
Жаліти себе. Думки “боже, я ж такий/а хороший/а, за що це мені” затягнуть тебе до болота хандри. Не треба перетворюватися на желейну людину, яка тремтить від всеохоплюючого жалю до самого себе.
Яка користь із самотності?
Не треба узгоджувати власні плани з кимось. Ніяких сварок, ніяких “ми туди ніколи у житті не підемо”, “ну, давай, швидше, я вже давно зібрався/лась, а ти три години інсту гортаєш”, “я хотів/ла з тобою вдома посидіти…” Лише твої бажання. І тепер тільки ти відповідаєш за їхнє виконання, тож дорікати комусь іншому не вийде.
Купа вільного часу. Як продовження попереднього пункту – тепер ти можеш задротити у “лінійку”, передивлятися найтупіші серіали, читати хоч 3 книги на добу/ замість того, щоб із важкими думками погоджуватися на романтичну прогулянку/чергову нудну тусу.
Немає ревнощів. Тобі навряд чи не вистачає істерик і повторення одного і того ж “де ти і з ким?!”, криків “я не хочу, щоб ти з ним/нею спілкувалася” і погроз піти через твою неіснуючу зраду. І ще тепер можна фліртувати з ким завгодно і не почуватися винним/ою.
Можливість переглянути своє спілкування з іншими. Зрозуміти, наскільки часто хочеш контактувати з кимось, кого саме радий/а бачити і чи потрібні тобі зустрічі з колишніми однокласниками. Якщо переглянеш своє ставлення до спілкування, можливо, коло твоїх друзів/знайомих зазнає змін на краще.
Можливість почути свої бажання. Коли ти в оточенні людей 24/7, їхні голоси заглушають твій внутрішній. На самоті саме час прислухатися до себе: зрозуміти, чого насправді хочеш, що заважає тобі жити, які проблеми варто вирішити у першу чергу, від чого тобі комфортно, а через що хочеться втекти до лісу. Слухай, аналізуй, розмовляй сам/а з собою, врешті-решт – це піде на користь.
Усвідомлення, що ти – повноцінна цікава людина. Після періоду страху та гострої самотності приходить усвідомлення, що бути одному/ій – не так страшно. І навіть приємно. Що, виявляється, можна знайти цікаву справу і не помирати від нудьги без очікування повідомлень у месенжері. Ти відчуєш справжню любов до себе – а це крутіше, ніж мільйон вдалих селфі або сто мільйонів компліментів від інших людей.
