Конспект книги: «Вакансія: людина. Як не залишитися без роботи в добу штучного інтелекту?»
Чи замінить людину машина – це головне питання нашого століття. Нещодавно видавництво «НашФормат» видали книгу, яка дає на нього відповідь, а ще: як зробити штучний інтелект союзником – не конкурентом. «Вакансія: людина. Як не залишитися без роботи в добу штучного інтелекту» авторства Томаса Дейвенпорта та Джулії Кірбі. Ділимось з вами уривком із книги:
Що людина робить краще за машину?
Сформулюймо запитання так: яку частку вашої роботи машина була б здатна виконувати краще за вас? І як ви можете підсилити вагу тієї частки, де ви справді незамінні? У будь-якій сфері діяльність можна розподілити на механічну та розумову, і питання полягає в тому чи усвідомлюємо ми, що є «суто людськими» складниками? Варто взяти до уваги той факт, що певні переваги людини є тимчасовими, адже машини швидко навчаються дедалі якісніше виконувати завдання за нас.
Норберт Вінер, легендарний вчений, започаткував подібне обговорення 1950 року після публікації своєї праці. Його головна думка полягала у тому, машини геть позбавлені таких рис, як креативність і духовність, які притаманні людині. Він також відзначив ще одну сильну сторону людини — її дивовижну адаптивність, тобто здатність суттєво й швидко змінюватися, пристосовуючись до потреб. Ні тваринам, ні машинам такий високий рівень адаптивності не властивий.
Економісти Френк Леві й Річард Мернейн висловили схожу думку у своїй книжці «Новий розподіл праці. Як комп’ютери створюють новий ринок робочих місць». Вони вважають, що найсильнішими властивостями людей є «експертне мислення» і «складна взаємодія». В основі того, що Леві та Мернейн назвали експертним мисленням, лежить унікальна здатність людського мозку розпізнавати закономірності й вигадувати принципово нові шляхи розв’язання проблем поза логічним ланцюжком покрокових дій. Під складною взаємодією вони розуміють комунікацію, що передбачає ширшу інтерпретацію ситуацій, аніж та, яка базується на простій передачі інформації.
Колеги Леві з МТІ (Массачусетський технологічний інститут) Ерік Брінйолфссон і Енді Макефі погоджуються з тим, що розпізнавання закономірностей і складна взаємодія є суто людськими властивостями, і додають третю рису — уяву, здатність формувати ідеї: «Науковці висувають нові гіпотези. Шеф-кухар додає до меню винайдену ним страву. Інженери на виробництві виявляють причину неналежної роботи обладнання. Машини в усій цій діяльності, можливо, допомагають або прискорюють процес, але насправді все тут залежить тільки від людини».
Усі характеристики, які науковці визначили як «суто людські властивості», мають спільну ознаку: неможливість програмування. Щойно якусь розумову діяльність вдається відтворити за допомогою комп’ютерних кодів, її вже не можна вважати винятково людською.
Проте досвід минулих шістдесяти років свідчить: коли сформовано чітке розуміння певних процесів, з’являється й можливість створити відповідний алгоритм. На цьому етапі вже нема потреби в рішеннях на підставі суб’єктивної оцінки (а якщо така потреба виникає, це сприймають як окремий випадок, що не робить погоди) бо насправді наслідки помилкового рішення незначні, а збитки несуттєві.
Якщо ми справді сподіваємося зберегти значну частину робочих місць для людей, то, можливо, замість тішити себе не надто переконливими припущеннями, варто переосмислити суть конкуренції. Що як переможцями в змаганні з машинами стануть не тільки ті, хто здатен сягнути нечуваних інтелектуальних висот і демонструвати найвищий пілотаж логіки й раціонального мислення? Що як у пошуках місця людини на майбутньому ринку праці ми зробимо наголос на тих рисах, які не імітують комп’ютери і які ми не станемо програмувати в системах автоматизації, навіть якби й могли?
Підказка — в словах фінансового консультанта, якого ми інтерв’ювали, готуючи цю книжку. Він сказав, що в нинішні часи його робота такою ж мірою стосується «психіатрії», як фінансового прогнозування. Нещодавно його компанія запровадила автоматичну систему консультування. В неї закладають базові дані про клієнта — як-от рівень доходів, вік, цілі — й негайно отримують план оптимального вкладення інвестицій. Чи почувається він загроженим через таку автоматизацію? «Так, я відчуваю, як комп’ютери дихають мені в потилицю, — погоджується чоловік. — І хоча ми досі зустрічаємося з клієнтами, процес консультування стає дедалі більш автоматизованим. Мої коментарі щораз більше покладаються на прописаний сценарій». Його також турбує, що фірма, на яку він працює, може укласти угоду з кількома компаніями, які пропонують послуги роботів-консультантів, і всіх людей поступово звільнять. Не бажаючи пасивно спостерігати за цією ситуацією, він почав обмірковувати подальші плани: чи то відкривати власну справу, чи змінити спеціалізацію навчання за програмою MBA?
Відповідь на запитання про те, в чому перевага людини над машиною, лежить в інших площинах, зовсім не пов’язаних з тими складниками розумової праці, які можна запрограмувати. Отже, й запитання про те, за що вам мають платити гроші, теж слід переосмислити. Автори цитованого вище Оксфордського дослідження — того самого, в якому сказано, що на 47 відсотків робочих місць у США чекає доля мандрівного голуба, — зуміли завершити свій звіт на оптимістичній ноті. За їхнім прогнозом, «види діяльності, пов’язані зі складними для розуміння і виконання завданнями, творчим підходом і соціальними навичками, навряд чи будуть перекладені на комп’ютери впродовж наступних 10 чи 20 років. І хоч із тезою про 47 відсотків можна посперечатися, з останнім висновком ми цілком погоджуємося, але хочемо його деталізувати. У людей не заберуть роботу, яка потребує сміливості й нестандартного мислення. Тільки люди здатні надихати інших людей на дії, й тільки людям властиві такі цінні риси, як емпатія, дипломатичність і цілеспрямованість. Тільки люди можуть наповнювати справи, яким вони посвячуються, пристрастю, настроєм, веселощами — чи, зрештою, добрим смаком і відчуттям стилю. А машини, які досі були м’язовою масою на підтримку наших мізків, можуть стати мізками, що будуть доповнювати гнучкість, глибину і жвавість людини.
