Спецпроєкти

Справа не у грошах: чому людей відштовхує благодійність

Благодійність — це тренд останніх років, і зараз є безліч можливостей допомогти іншим. Це може бути навіть не грошовий переказ: підтримувати благодійні фонди можна просто розповсюдженням інформації про них. 

До благодійності долучаються не лише знаменитості, а й звичайні люди. Вони стають волонтерами, влаштовують благодійні заходи та активно закликають усіх допомагати іншим. Проте ми ще живемо у світі, де більшість людей не бере жодної участі в благодійних проектах. 

Брак грошей та часу — це насправді не основні причини відмови від благодійності. Ми вирішили дослідити, чому все-таки не всім подобається благодійність і що кажуть ті, хто відмовився долучатися до неї.

Невпевненість у тому, куди йдуть гроші

У статті про Мати Терезу я згадувала історію свого знайомого, який збирав гроші для вигаданих хворих дітей. Мабуть, усі бачили людей з великими пластиковими прозорими коробками. Зазвичай ті, хто так збирає гроші, ходять людними місцями та просять допомогти дитині. У них є фотокартки, документи, і вони можуть розказати сумну історію хвороби хлопчика або дівчинки, яких насправді не існує.

На жаль, є цілі фонди з власними сайтами, сторінками в соцмережах тощо, які збирають гроші нібито на благодійність. Насправді пожертви йдуть до кишень засновників. Через існування подібних шахрайських організацій люди й бояться перераховувати кошти, і в деяких випадках навіть наявність документів, повної звітності та інших доказів щодо прозорості їхньої діяльності не запевняють у тому, що цьому фонду можна довіряти.

Вихід один — перевіряти, перевіряти, перевіряти. Вивчати сайт проекту, не соромитися просити показати документи. Будь-яка прозора благодійна організація має звіти, які доводять, що гроші передані саме тому, для кого їх збирали. Перевіряти — не соромно: це врятує вас від шахраїв та надасть змогу допомогти реальним людям.

Один з перевірених українських благодійних фондів, який регулярно надає звіти про свою діяльність, — це Таблеточки. Мета фонду — допомогти онкохворим дітям та їхнім родинам. Видавчиня bit.ua Таня Гриньова створила благодійну кампанію KIND CHALLENGE з метою зібрати для діток 3 мільйони гривень до кінця року. Долучитися просто — можна напряму переказати гроші, а можна відвідати кафе/сходити на майстер-клас/пройти медичне дослідження і цим теж допомогти малечі. Подробиці — за посиланням

Також є перевірена Українська біржа благодійності, яка регулярно надає звіти і має всі необхідні документи.

Вигорання

Я декілька разів спілкувалася з тими, хто колись безпосередньо брав участь у благодійності. Ці люди співпрацювали з благодійними проектами, робили інтерв’ю та писали тексти про можливості допомогти іншим, розвозили речі першої необхідності, влаштовували заходи для дитячих притулків та будинків престарілих, брали на перетримку вуличних тварин. 

Відповідь на питання «Чому ви це покинули?» була одна — більше не зміг/-ла. Ці люди довгий час віддавали частинку себе: вони бачили багато лиха і витягали з того лиха інших. І так, в один момент вони більше не змогли.

Перед тим, як звинувачувати цих людей у слабкості, замисліться, чи варто казати це тим, хто фактично пожертвував кілька років свого життя заради інших.

Бажання відгородитися від поганого

Людям буває важко приймати біль інших. У світі мільйони інших голодують, ночують на вулицях, не мають змоги придбати теплий одяг, змушені просити гроші у переходах. Мільйони страждають від невиліковних хвороб. Діти, залишені у притулках, або немічні дідусі, до яких вже давно не приїжджають родичі. Бабусі, які продають біля метро напівзів’ялі квіти. Дівчата та хлопці, які працюють майже цілодобово на шкідливому виробництві, щоб заробити бодай якусь копійку і купити поїсти собі та близьким. 

Усе це дійсно важко усвідомлювати. Біди всюди, страждань так багато, що недивно почуватися винним: за те, що живеш у квартирі, більш-менш нормально харчуєшся та подорожуєш двічі на рік, поки на планеті є ті, хто страждає та помирає. Через відчуття провини та тягар люди намагаються відмежуватися від проблем інших. Не знати, не бачити і не чути, бо організм не може впоратися із такими обсягами чужого горя.

Автора істаграм-профілю «Сука-жизнь» звинувачували у тому, що він помічає лише погане. Хлопець викладав світлини неглянцевого життя: безпритульних, які спали на лавках в обіймах з портвейном або тулилися до стін у підземних переходах; безхатьків із синцями та розбитими обличчями, які обіймали таких же бездомних собак. Те, що почалося як профіль в інстаграмі, стало благодійним проєктом: його автор купує для безпритульних їжу, одяг, ліки та закликає інших робити те саме. У відповідь на закиди у вбачанні тільки поганого він відповідає: це погане є частиною життя. 

А ми додаємо від себе: так, усім допомогти неможливо. Знищити всесвітнє зло та зробити світ справедливим — теж, як би жахливо це не звучало. Завжди залишаться люди, які потребуватимуть допомоги, і, навіть віддавши всі свої гроші, одна середньостатистична людина не зможе їм допомогти. При цьому навіть маленька допомога комусь робить цей світ кращим. 

Не варто засуджувати за відсторонення від чужого горя та небажання допомагати. Це особистий вибір кожного. Як і посильна допомога бодай одній людині чи тварині. А от за останнє, звісно, варто дякувати.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь