Яка шкідливість діджитал-детоксу і чи потрібно нам відпочивати від гаджетів?
«Скільки годин на добу ви проводите з телефоном?» – раптом посеред робочого дня питає моя колега Ксюша.
Усім стає теж цікаво, скільки ж. Хтось починає орієнтовно рахувати, інші просто перевіряють екранний час. Результати різні – від 20 хвилин (привіт нашій редакторці, яка не має смартфона й користується старенькою Nokia 200) до 6 годин. У середньому працівник/-ця bit.ua точно зависає в телефоні близько 4 годин на добу, як і будь-яка середньостатистична людина.
Тему залежности від смартфонів не піднімав лише лінивий чи мертвий. Не хочемо вкотре звинувачувати в усіх гріхах покоління залежних від гаджетів чи зі сльозами згадувати, як було добре без соцмереж. Поговоримо краще про діджитал-детокс – тенденцію, яка просто не могла не виникнути.
Що було до діджитал-детоксу?
Відпочинок від гаджетів – це свого роду данина спогадам про часи, коли єдиним швидким способом зв’язку був стаціонарний телефон, а з розваг – у кращому випадку телевізор. Та звичка залипати у щось, здається, вічна, різниця лише в предметі залипання.
Ще до появи телевізора в кожному домі цю роль виконували книжки чи газети. У маскульті ця звичка також відображена. Наприклад, у фільмі «Shadow of a Doubt» 1943 року родина дорікає дядькові Чарлі за читання газет під час обіду, а в «À bout de souffle» 1960 року герой Жана-Поля Бельмондо постійно стежить за новинами в газетах та навіть ховається за газети від поліції.
У книгах про Мері Поппінс, які виходили протягом 1930-40-х років, містер Бенкс просить купити йому вечірню газету, а малі Джейн і Майкл чекають на випуск журналу «Превеселі картинки», щоб дізнатися, чи врятується Тигреня Тіммі від підступного Дядька Мопсі. У світі Гаррі Поттера, де місця гаджетам немає, джерелом інформації слугують газети та книжки (ну і плітки, звісно).
У нульові, коли школярі ще не мали телефонів, вони бігли додому, щоб встигнути на «Пригоди Джекі Чана». Або вечорами вмовляли батьків дозволити лягти пізніше, щоб подивитися заборонений фільм жахів. Авторка цього тексту, наприклад, таємно дивилася «Фредді проти Джейсона», коли батьки вже лягали спати, і загалом полюбляла допізна залипати в телевізор, як і всі звичайні діти.
Втикати в телефони всі почали ще до появи смартфонів, вбиваючи час грою у змійку. Потім з’явилися додаткові функції, і перерви школярі витрачали вже на скидання ігор через ІК-порт чи пісень через блютуз. Пізніше почалася ера смартфонів. Люди масово реєструвалися в соцмережах і відтепер мали змогу переписуватися де завгодно, могли скачувати і слухати музику, дивитися фільми тощо. Тобто робити все те, для чого раніше використовували тільки ноути і комп’ютери, але без прив’язки до певного місця.
Час, проведений перед синіми екранами, значно збільшився. І це згодом почало тривожити людей: багато з них звертали увагу на проблеми із зором, що цілком очікувано, інші нарікали на брак живого спілкування. Звичка навіть під час лампових розмов втикати в телефон бісила співбесідників, а підрахунок часу, витраченого на користування гаджетами, жахав.
Що не так із гаджетами?
Синє світло від екранів гаджетів знижує вироблення мелатоніну – гормону сну. Через це любителі гортати стрічку новин у ліжку мають проблеми із засинанням та якістю сну. Це доводить, наприклад, дослідження, в ході якого підлітків просили обмежити використання гаджетів перед сном. Уже за тиждень сон піддослідних значно покращився, як і здатність концентруватися на певній справі.
Інші проблеми, пов’язані з використанням гаджетів, криються не в них самих. Значно шкідливіші від смартфонів наші улюблені соцмережі. Їх нерідко називають токсичними, і це цілком виправдано. Відвикання людей від живого спілкування, кіберцькування, залежність від лайків тощо – все це наслідки використання соцмереж. Вони визнані найбільшим подразником, який провокує депресію (як і телевізор) у підлітків. Через ту ж прив’язаність до соцмереж у США вже з’явилися спеціальні тренери, які відучують дітей від смартфонів. Послуги коштують недешево, та попитом все ж користуються: не в усіх батьків виходить відірвати синів та дочок від гаджетів та Ютубу самотужки.
Про шкідливість саме соцмереж, а не гаджетів кажуть і вчені. Навіть відеоігри, на які так нарікають батьки, не такі небезпечні, як Фейсбук та Інстаграм. Принаймні зв’язку між відеоіграми та розвитком депресії в підлітків дослідники не виявили. Тож батькам варто не забороняти дитині гратися, не відбирати гаджети, а з’ясувати, скільки часу дитина проводить у соцмережах або за переглядом телевізора. І на себе дорослим теж варто звертати увагу: вони також занадто часто втикають у телефони.
Яка шкода від діджитал-детоксу?
Шкода не в самому відпочинку від соцмереж, а в присоромленні користувачів гаджетами. Залипання – не найкраща звичка. Та натяки на психічні розлади гаджетоманів або постійне смикання «не втикай в телефон, не втикай, не втикай» не покращують ситуацію. Навіть якщо людина справді залежна від тих же соцмереж, часті заклики схаменутися, особливо в агресивній формі, цю залежність не вилікують. А от влаштовувати цікавий відпочинок без гаджетів і Інстаграму – значно краща ідея.
Якщо підходити до питання глобальніше, то сама ідея цифрового детоксу не вирішує проблеми залежности. Люди завжди від чогось залежали, і вище ми також про це згадували. Є значно гірші залежності, ніж залипання у стрічку Інстаграму. Американський журналіст Алексіс Медригайл висловлює думку, що відмова від технологій аж ніяк не змінить їхньої недосконалости. Він також вказує на схильність суспільства до різних залежностей та помічає, що дивитися потрібно у корінь проблеми, а не просто радикально боротися з наслідками.
Зі зростанням популярности діджитал-детоксу на ньому почали спекулювати. Наприклад, зараз з’являються телефони спеціально для цифрового відпочинку. Їхня особливість – відсутність доступу до інтернету, що виробники називають антистресом і довгоочікуваним відпочинком від соцмереж. Деякі з них коштують кілька сотень доларів. Звичайний телефон без інтернету, що не позиціонують як діджитал-детоксний, можна купити за кілька сотень гривень. Різниця в позиціонуванні обходиться споживачу недешево.
Та маркетингові штучки – супутник будь-якого масштабного явища чи руху, тож дивуватися чи нарікати, напевно, немає сенсу. А от порахувати, скільки часу йде на користування смартфоном і прикинути, чи приносить це дискомфорт і проблеми, варто. Наприклад, дослідники виявили, що фаббінг – звичка постійно відволікатися від розмови зі співбесідником на телефон – передбачувано не йде на користь романтичним стосункам. Тож не забувайте приділяти увагу близьким людям, які потребують цього аж ніяк не менше, ніж віртуальні співбесідники. І, як влучно зауважив Медригайл, звертайте увагу на корінь проблеми залежности. Коли дізнаєтеся, звідки в неї ростуть ноги, боротися буде значно продуктивніше.
