Перемоги українського театру у 2019 році
bit.ua підбиває підсумки року та визначає його перемоги, зокрема, не оминає і царину високого мистецтва. Завдяки приходу нового покоління режисерів суттєво змінився академічний театр, став якіснішим і культурний продукт (що і є головною перемогою). Розвивається перформативний, документальний, імерсивний театр. Театр став соціально активним, а режисери не бояться піднімати гострі соціальні теми, говорити про нас, тут і зараз, наші проблеми та травми, експериментувати і креативити.
Пропонуємо список найкращих прем’єр 2019 року:
Погані дороги
Режисер: Тамара Трунова
Київський академічний театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра
Ідея: Вистава «Погані дороги» була визнана найкращою драматичною виставою 2019 року, найкращою режисерською роботою Тамари Трунової, а також відзначена за найкраще музичне рішення вистави Акмала Гурезова за версією фестивалю-премії GRA. Це шість документальних історій, зібраних на сході України під час роботи сценаристки Наталії Ворожбит над сценарієм фільму «Кіборги». Вони оповідають про життя людей, яких поєднали погані дороги Донбасу, про загострені і спотворені війною стосунки та про рани та травми, які ніколи не загояться.
Ця вистава — одна з перших про війну на сході України на театральній сцені, яка претендує на те, щоб стати культовою.
1984
Режисер: Сергій Павлюк
Театр на Подолі
Ідея: Вистава поставлена за однойменною п’єсою Майкла Джина Саллівана, написаною за романом-антиутопією Джорджа Орвелла. Романа, який досі не втрачає своєї актуальности. У виставі вся дія зведена до допиту головного героя – 39-річного чиновника Міністерства правди Вінстона Сміта. Його катує Поліція думок і співробітники Міністерства любові за «думкозлочин» Вінстона. Він завів інтрижку та був у вільних стосунках, заборонених Партією, з його співробітницею Джулією.
«1984» — це спектакль-атракціон про те, що стається, коли влада існує лише заради влади; коли людина втрачає дорогоцінне — свою індивідуальність — та перетворюється на маріонетку, про підміну понять при тоталітарній владі («Війна — це мир. Свобода — це рабство. Незнання — це сила»).
Світлові та звукові ефекти, музичне оформлення, сценографія — усе це доповнює і ще більше додає моторошного ефекту. Загалом постійний солд-аут на вистави та відгуки публіки роблять виставу «1984» однією з головних вистав 2019 року.
Кайдаші 2.0.
Режисер: Максим Голенко
Дикий театр
Ідея: Дикий театр характерний своєю відвертістю та відкритістю до експериментів через прогорювання наших проблем та травм. Сценаристка Наталка Ворожбит написала п’єсу за мотивами серіалу «Спіймати Кайдаша», у свою чергу написаного за мотивами повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького. Ця історія — це дослідження сучасного українського села, сучасної Кайдашевої сім’ї. Це, можна сказати, справжня жиза, знайомий та реальний світ дял кожного з нас.
Вистава змушує переживати різні, часто неприємні емоції, співчуття та жалість до людей, які в якийсь момент припинили прагнути до кращого, змирились із своїми проблемами та негараздами (головне, щоб не гірше від людей). Головних героїв зіграли Віталіна Біблів та Олександр Ярема.
Опера «Νερό»
Режисер: Влад Троїцький
Ідея: Влад Троїцький в одному з корабельних доків Азовського судноремонтного заводу представив грандоперу «Νερό» – гімн відродженню та очищенню. Опера «Νερό» — це сайт-специфік проєкт, масштабне музично-театрально шоу з Балетом кранів створений спеціально для фестивалю сучасного мистецтва Startup Гогольfest 2019. Елементами сценографії стали індустріальний ландашфт, море та візуальні інсталяції художників постановки.
Серед учасників постановки — музична формація NOVA OPERA, соціальний рейвбенд ЦеШо, актори ЦСМ «ДАХ» та «Театроманії», а також працівники АСРЗ.
ПЕНІТА. опера
Режисер: Максим Голенко
Київський національний академічний театр оперети
Ідея: 12 березня 2019 року Європейський суд визнав українське довічне позбавлення волі порушенням прав людини і таким, що суперечить пенітенціарній логіці та філософії ресоціалізації з подальшою соціальною адаптацією колишнього засудженого в суспільство. В Україні немає механізму, що дозволяє переглянути справи засуджених до довічного ув’язнення, навіть якщо вирок був несправедливим. Щоб розповісти про цю проблему була створена документальна опера «Пеніта. опера» у межах проєкту «Довічно важливо». В основі постановки — особисті історії чотирьох ув’язнених жінок, які відбувають довічне покарання у Качанівській колонії міста Харкова.
Назва «пінета» походить від слова «пенітенціарний», що позначає систему виправних закладів. Важливо, що це слово по-латині означає «каяття», а не «покарання». Вистава піднімає питання справедливости вироків, готовности суспільства приймати колишніх ув’язнених, а також роль держави в житті ув’язнених.
Клас
Режисер: Стас Жирков
Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра
Ідея: Майже документальна вистава «Клас» — перша вистава режисера Стаса Жиркова в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, де він зараз директор і художній керівник. Чому майже документальна? Тому що вистава ґрунтується на основі документальних текстів та особистих історій акторів театру, режисера та драматурга Павла Ар’є на тему школи, булінгу, еміграції, вчителів, учнів і, звісно ж, нашої країни.
Через історію одного класу проговорюється історія травм і проблем, які можуть виникати у школі. Водночас Жирков не боїться піднімати такі теми, як смерть, гендерне питання, патріотичне виховання тощо.
Отелло/Україна/Facebook
Режисер: Стас Жирков
Театр «Золоті Ворота»
Ідея: Вистава «Отелло/Україна/Facebook» у певному сенсі нагадує стрічку новин у Facebook, як зазначив сам режисер Стас Жирков перед початком вистави. Так само, як і стрічка у Facebook наповнена різними новинами, особистими «зашкварними» історіями та, звичайно ж, фейками, ця вистава теж є віддзеркаленням інформаційного шуму соціальних мереж та медіа, якими ми оточені щодня. Тут і про майбутні вибори, і про народних депутатів, і про Уляну Супрун та ще про багато різних перлів із Фейсбуку. Через стьоб, іронію та гумор.
Навіть в назву вистави закрався фейк. Так, жанр постановки називається «це зовсім не “Отелло”»! Тому не чекайте тут втілення шекспірівської трагедії, попереджають автори п’єси.
Дуб Майкла Крейг Мартіна
Режисер: Ілля Мощицький
Театр на Подолі
Ідея: Театр «Мізантроп» створив інтерактивну виставу без акторів, декорацій та сценарію. Щоразу вистава не буде схожа на попередню. Режисер ставить спектакль у режимі реального часу з одним актором, якого він рандомно обирає серед… глядачів.
В основі вистави Іллі Мощицького — інсталяція xудожника-концептуаліста Майкла Крейга Мартіна, п’єса Тіма Крауча та політично-філософський трактат «Суспільство спектаклю» Гі Дебора. На основі цих творів Ілля Мощицький склав обставини, які стають безпрецедентним досвідом постановки сценічної дії під час вистави.
Якщо ви не боїтеся нового досвіду та нових відчуттів, ця вистава саме для вас (стежте за квитками). Усе залежатиме від вашої відвертости та готовности до співтворчости.
Спектакль-променад DIALOGY
Режисер: Поліна Бараніченко
Театральна команда UZahvati
Ідея: Один зі зразків імерсивного театру, коли глядачі стають активними учасниками постановки, її співтворцями, а також перша колаборація театру та бібліотеки, адже постановка відбувається в одній із київських бібліотек. Спектакль, де 20 незнайомців творять свої 20 історій, відмінні одна від одної. Вистава DIALOGY про наш нескінченний внутрішній діалог, занурення у свій внутрішній світ, спосіб самопізнання. Ви точно вийдете з вистави з максимальною кількістю інсайтів та нових відчуттів, якщо будете відкриті та чесні передусім із самим собою.
Театр — не музей. Цей рік показав це якнайкраще. Змінюється мова, лексика, герої, обставини та засоби виразности. Змінюється суспільство — і театр вміє це фіксувати і зображувати. На нашу думку, це і є найголовніша перемога українського театру!
